Про це повідомляє «Читомо» з посиланням на організаторів фестивалю.

Фестиваль складатиметься з програмної частини та книжкового ярмарку на першому поверсі Старого арсеналу.

Кураторками фокус-теми фестивалю стануть історикиня, професорка інтелектуальної історії Європи Єльського університету Марсі Шор та письменниця, перекладачка, видавчиня та членкиня українського PEN Оксана Форостина.

Лекції, дискусії, перформанси, публічні інтерв’ю та поетичні читання відбудуться на семи сценах фестивалю. Також будуть представлені виставкові проєкти.

У межах фестивалю також відбудеться щорічна професійна програма Book Arsenal Fellowship Program для іноземних видавців і літературних агентів, які налагоджують співпрацю з Україною в книжковій сфері, встановлюють прямі контакти з українськими колегами та знайомляться з місцевою літературою й видавничою справою.

Видавці й книгарні, що хочуть брати участь у ярмарковій частині фестивалю, можуть подати свою концепцію в одному з шести напрямків: «Арт-книга», «Художня література», «Нон-фікшн», «Дитяча література», «Мальописи» та «Книги іноземними мовами». Для малих видавництв — таких, що мають у видавничому портфелі від 2 до 10 виданих книжок, діятимуть спеціальні умови. Окрім того, фестиваль відновить ярмарок ілюстраторів.

Приймання заявок на стендову участь у ярмарку триває до 28 лютого.

Фото з відкритих джерел.

Сообщение Назвали дату проведення “Книжкового арсеналу” появились сначала на Український репортер.

Окрім п’яти творів, уже реалізованих, – «Віч-на-віч з вічністю» (2019), «Слово про антського короля Божа» (2019), «Як праведник біса осідлав» (2021), «Вознесіння у Вальгаллу» (2021), «Солдатський хліб» (2023), «Анти в європейській цивілізації» (2024).
Телефон автора – 050-542-54-10.

Від редакції зазначимо: Вадим Іванович Пепа – Заслужений журналіст України, лауреат Літературно-мистецьких премій
імені І. С. Нечуя-Левицького та імені Олеся Гончара,Фундації Українського вільного університету імені Воляників-Швабінських (США). Він є постійним автором “Українського репортера”.

Ось як відгукувався про творчість Вадима Пепи Володимир ЯТЧЕНКО, доктор філософських наук, професор Державного університету телекомунікацій: 

“Вадиму Івановичу болять нинішні реалії мовної і культурної політики, що веде до формування національно індиферентного типу особистості. З-під пера письменника вийшли публіцистично-полемічного характеру книжки, що охоплювали широкий спектр проблем духовно-культурного буття українського народу. Ось лише деякі з них.

«Україна в дзеркалі тисячоліть» (2006). Спираючись на багатющий фольклорний матеріал, автор виводить на яв сумнівність поширеного штампа, за яким у період скіфського панування на теренах сучасного українського степу й лісостепу всуціль панувала іраномовна та давньоіранська міфологія й фольклор і населення було виключно скіфського походження. Ілюструється також теза про типологічну схожість античної й української міфологічних спадщин.

«Щедрик летить із Києва» (2018). Тут розлого розповідається про те, як космогонічні й космологічні уявлення далеких предків сучасних українців виринають у нашому фольклорі, особливо в обрядових піснях.

У 2019 році за авторства Вадима Пепи вийшла в світ книжка «Віч-на-віч з вічністю». Це осяжний (446 сторінок) полемічний твір культурно-історичного спрямування. Тут Вадим Іванович веде культурологічний діалог з професором історії, директором Гарвардського університету С. Плохієм, автором опублікованого 2015 року в Нью-Йорку ґрунтовного дослідження «The Gates of Europe: a History of Ukraine».

Український переклад з дещо зміненою назвою — «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності» відзначений у 2018 році Шевченківською премією.

Під час дискусії Вадим Пепа обстоює інший погляд: першопочатки українського етносу сягають корінням у сиву давнину мисливських поселень на березі Десни і через довгу низку культур трансформуються в знайомі нам тексти колядок, щедрівок, замовлянь, збережених календарно-обрядових дійств на Різдво, Великдень, Зелений тиждень або Клечальну неділю, Купала, Спаса, Покрову.

На окрему розмову заслуговує видане 2019 року «Слово про антського короля Божа». Так титулував візантійсько-готський історик Йордан вождя антів, яких Михайло Грушевський визнає предками українського народу.

В цій книжці автором висловлюється сміливе й несподіване для читача припущення: в тексті «Слова о полку Ігоревім» ретранслюється пам’ять про трагічну загибель вождя східнослов’янського племені (або кількох племен) Божа здогадно 375-го у війні проти чергових завойовників. І написане наприкінці ХІІ століття «Слово о полку Ігоревім» було своєрідним переспівом (такий жанр писемного слова був не рідкісним явищем у середньовіччі) викладу трагічних і жертовно-героїчних подій, що відбулись кількома століттями раніше.

Не менш цікавий роздум автора про походження терміну «слов’яни», до якого він долучає текст «Рейнської глоси до Псалтири Одальріха».

За радянських часів у Москві трактували «Слово» як пам’ятку трьох братніх народів — російського, українського, білоруського. А вже в 5-томній «Энциклопедии «Слова о полку Игореве», виданій 1995 року в Санкт-Петербурзі, написано — «шедевр русской литературы».

Наскрізною лінією усієї творчості Вадима Пепи незмінно постає глибоке переконання автора в давності українського роду і його мови, в неперервності процесів розвитку цих феноменів”.

Статті Вадима Івановича Пепи на сайті “Український репортер:

• Убивця творчості. Роздуми письменника
• Ядерний гриб під кодовою назвою “Сніжок”. Нова книга письменника Вадима Пепи
• Хто є хто в Україні. Роздуми письменника
• Правда про слов’ян. Роздуми письменника
• Орда Орбана в Європі. Роздуми письменника
• Людина людині – вовк. Дещо про звірства російських окупантів. Роздуми письменника
• “Найбільше вражає – мужність однополчан! Справжній козацький дух”. Захисник Бахмута про бойових побратимів
• Український етнос існує «від сотворіння світу». Роздуми письменника
• Мед на губи «руского міра». Роздуми письменника
• Дещо про музей лютого українофоба. Роздуми письменника
• Тільки правда зостанеться. Роздуми письменника
• Європа наражається на синдром Аттили. Роздуми письменника 
• Що таке армагеддон? Роздуми письменника
• “Вожді сліпих” благословлять убивць. Роздуми письменника
• Беріть приклад, товстосуми, з київського князя Володимира. Наслідуйте його доброчинність
• З душі й серця українського роду вирвано предковічну пам’ять. Роздуми письменника
• До спадщини загребущої Росії «Слово о полку Ігоревім» не має жодного стосунку
• Рятуймося від затоптування української національної свідомості. З історії георгіївської стрічки
• Правда проти безпросвітності. Відповідь Путіну про “ідентичність” українського й російського народів
• Допекли шкурники та гнобителі України. Дещо про зажерливість
• Прокидаймося! Розплющуймо очі! Прозріваймо! Роздуми письменника
• Про телеплавний електорат. Роздуми письменника
• Багатьох українців варто назвати Праведниками народів світу. Роздуми письменника
• Варто б запитати, хто та з яких партій служив в українській армії. Роздуми письменника
• Державці в Україні настільки змаліли, що нема на кого й рівнятися. Урок гетьмана Мазепи
• Письменник Вадим Пепа: “Відплата за будь-коли вчинені злодіяння неминуча”
• Відповідь Путіну “про історичну єдність росіян та українців”

Сообщение Письменник пропонує безкоштовно свої унікальні книги появились сначала на Український репортер.

“Підписав закон “Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення обмежень на ввезення та розповсюдження видавничої продукції, що стосується держави-агресора, Республіки Білорусь, тимчасово окупованої території України”. Вважаю закон правильним”, – написав Глава держави у Telegram.

Також Зеленський додав, що текст закону був надісланий інституціям ЄС, щоб оцінити, чи можуть окремі норми закону вплинути на виконання зобов’язань у частині захисту прав меншин, зокрема мовних, у контексті рекомендації висновку Європейської комісії щодо заявки України на членство в ЄС.

16 травня цього року Тарас Шамайда зареєстрував на сайті президента петицію з вимогою підписати закон про заборону імпорту та розповсюдження видавничої продукції з Росії та Білорусі. 30 травня вона набрала необхідну кількість голосів.

Сообщение Підписано закон про заборону ввезення й розповсюдження російських книжок появились сначала на Український репортер.

В палаці багато людей, серед яких і герої книжок – живі свідки злочинів, які чинили російські окупанти в Бородянці та навколишніх селах.

Хвилиною мовчання вшанували пам’ять земляків. На сьогодні понад 40 вже знайшли під завалами багатоповерхівок, більше 200 зниклих безвісти.

Виступають люди. Згадують. У когось на очах видніються сльози, хтось зупиняється на півслові, щоб не заплакати.

Після офіційної частини розмовляю з волонтеркою Ольгою Фещенко, яка 35 років мешкає в Бородянці. «Живі історії війни» – її перша книжка.

– Моя покійна мама не раз просила написати про нашу родину, – говорить вона. – Коли тут, після окупації, ми почали зустрічатись зі своїми знайомими, то перше слово , яке ми вимовляли – «жива», «живий». І тоді я вирішила, що напишу книгу про свою велику родину, про свою Бородянку. Почала записувати спогади людей, які пережили окупацію. Хочу, щоб це залишилося для наших нащадків, щоб це ніколи не забувалось.

Місцевий історик Валентин Мойсеєнко написав «Історії знущання, порятунку та виживання. Бородянка 24.02.2022 – 31.03.2022». Каже, що в основу книги лягли спогади понад 100 людей, що вже думають про створення музею окупації. Наприкінці нашої розмови зауважує: «Ви знаєте, до війни в Бородянці люди були якось самі по собі, все для себе. А під час окупації я був шокований! Як виручали, як допомагали одне одному! Вони змінилися!

Презентація закінчилася. Люди обнімаються, прощаються наче рідні. Приємно за таким спостерігати. В голові крутяться слова історика – «вони змінилися». Так! Ми всі змінилися. І ми всі стали свідками. На жаль.

Сообщение Бородянка і війна: у селищі презентували одразу три книги про страшний період появились сначала на Український репортер.

Нардепи проголосували за законопроєкт  “Про внесення змін до деяких законів України щодо стимулювання розвитку українського книговидання і книгорозповсюдження”. У новині про це йдеться, зокрема про те, що буде запроваджено стимулювання розвитку українського книжкового ринку як важливого фактору гуманітарного розвитку та національної безпеки. Так, передбачили з 2023 року надання держсубсидії (у розмірі до 20% доходу) для відшкодування витрат на оренду нерухомого майна, що використовується суб’єктом видавничої справи (який продаватиме книги українськоюмовою, мовами ЄС та корінних народів з використанням РРО).

Також парламент установив надання громадянам України сертифікатів на придбання книг на 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (зараз це 800 грн).

У пояснювальній записці зазначено, що такий сертифікат надаватимуть під час отримання свідоцтва про народження, а також під час отримання громадянином України, який досяг 14-річного віку, паспорта громадянина України.

“Сертифікат зможе бути використаний виключно для придбання книжкових видань державною мовою у розповсюджувача видавничої продукції, що відповідає встановленим законопроєктом вимогам. Видача сертифікатів відбуватиметься з 1 січня 2023 року”, – зазначено в документі.

Сообщение Книговидання в Україні стане вигідним бізнесом. Парламент ухвалив законопроєкт появились сначала на Український репортер.

Таке рішення ухвалив Державний комітет телебачення і радіомовлення України.

“Держкомтелерадіо призупиняє видачу та зупиняє дію дозволів на ввезення видавничої продукції з території держави-агресора”, – повідомили у відомстві.

Отже, дозволи на ввезення книг, журналів, газет, буклетів, календарів із Росії більше не дійсні, а нові – не видаватимуть.

Метою ініціативи є запобігання культурному та інформаційному впливу держави-агресора на суспільні настрої українців.

Малюнок Андрія Петренка.

Сообщение Геть російську друковану продукцію появились сначала на Український репортер.

Настільки, що виникло щире бажання оприлюднити читацькі враження від нього. Для мене цей текст виявився не лише високохудожнім, сюжетно та композиційно досконалим, а ще й доволі захопливим, динамічним, наповненим поєднанням різних художніх прийомів.

Роман написаний у жанрі саспенсу. Цей термін далеко не всім відомий. Тому коротке його визначення може бути цілком доречним:

Cаспе́нс (англ. suspénse — невизначеність, неспокій, тривога очікування) – один із методів у художній літературі, за допомогою якого в тексті створюється атмосфера тривожної невизначеності, напруженого очікування, острах невідомого, передчуття чогось жахливого.

Мають рацію літературознавці, коли тлумачать саспенс, як художній ефект, як специфічний довготривалий тривожний стан читача в процесі засвоєння тексту і як набір художніх прийомів, котрі використовує автор для занурення персонажів та читачів саме в такий психо-емоційний стан. Саспенс часто затосовується переважно в триллерах та фільмах жахів.

Закони будь-якого жанру ніхто й ніколи не відмінить. А знання цих законів – свята справа для письменників. Юлія Чернінська блискуче знає естетичну природу саспенсу: в романі багато жахів-страхів, і всі вони талановито «вмонтовані» в потрібних місцях сюжету.

Художня домінанта більшості епізодів – стривоженість персонажів, уміння «налякати читача». А ще – її величність Інтрига! Від першої до останньої сторінки роману авторка бездоганно демонструє вміння тримати інтригу, ба навіть низку інтриг, від чого читацька увага до тексту тільки зростає.

Мартіс Зоря, головний персонаж роману, кілька десятиліть ні слухом ні духом нічого не знав про свою батьківщину – містечко Заліщики на Тернопільщині. Він прибуває сюди із-за кордону в пошуках родового коріння, зокрема хоч якихось відомостей про Ганну Червоногородську – свою матір.

Гострослівні заліщанці відразу ж «нагороджують» земляка провінційною дражнівкою «балерун», бо Мартіс – всесвітньо відомий артист балету. Заліщанці взагалі не люблять жодних чужинців на своїй землі, а тут іще – такий титулований. Тому персонаж одразу ж опиняється в ситації конфронтації й протистояння: він і майже всі заліщанці, його земляки.

За авторською версією, Заліщики – це магічна земля. Вона має форму ока. У старовинних трактатах ця земля називається Терра Окулус, і в усьому світі відомо лише троє таких місць, – дивних, незбагненних, до неможливості містифікованих. У Заліщиках містифіковано все: історія, архітектура, культурологія місцевого масштабу й навіть міське кладовище. Головний персонаж, отже, потрапляє в інший світ – нереальний, жахливий і загадковий.

Як і годиться в таких напівказкових сюжетах, авторка оточує свого персонажа добротворцями, які Мартісові допомагають, і злотворцями, які чинять йому шалений опір та навіть заміряються на його життя. Після неймовірних випробувань, описаних у жанрі саспенсу (жахіття, буквальне відчуття відчуття страху й переляку на шляху до поставленої мети) Мартіс таки перемагає, лишається живим і неушкодженим, і більше того – в коловороті зображених подій знаходить рідну матір, яка, виявляється, чекала на зустріч із сином усе життя. Хеппі-енд вдався.

Цей роман бажано прочитати всім зацікавленим, особливо ж – літературним аналітикам, щоб наглядно збагнути реалізацію законів саспенсу саме в художній тканині літературного твору. В кінематографії цей жанр для багатьох естетичних споживачів добре відомий (Альфред Хічкок ідеально розбирався в саспенсі та вмів аж занадто налякати глядача).

Тому принагідно завважу, що роман Юлії Чернінської «Гільдія м’ясників» аж проситься бути екранізованим. Це талановитий, містифікований, наповнений магічним реалізмом текст, від якого не можна відірватися.

Традиційне побажання авторці нових творчих досягнень від мене звучить іще й як подяка за добротний та надзвичайно цікавий текст.

Тетяна СИДОРЕНКО,
член Національної спілки письменників

Сообщение Світ побачила книжка Юлії Чернінської про магію, містику і містечко Заліщики появились сначала на Український репортер.

Про це повідомила директорка Українського інституту книги Олександра Коваль, передає Укрінформ.

“Щодо культурної дипломатії, тобто нашої діяльності за кордоном, цього року в нас запланована участь у меншій кількості книжкових ярмарків, згідно із зовнішніми пріоритетами уряду. Це – Вільнюс, який вже відбувся дуже успішно; Лондон – через тиждень; Париж – через два тижні; найбільший дитячий книжковий ярмарок у Болоньї, який перенесли через коронавірус (сподіваємося, що він відбудеться); Варшава і Франкфурт”, – розповіла Коваль.

За її словами, очікується, що сукупно у цих форумах візьмуть участь понад 50 видавництв, котрі підготують більш як 200 якісних пропозицій на видання, переклад своїх авторів за кордоном.

“Треба просувати українську літературу, яка стає дедалі відомішою у світі. І ми сподіваємося, що на цих ярмарках відбудеться понад тисячу ділових зустрічей. На це виділено бюджет 13,3 млн грн”, – зазначила директорка Українського інституту книги.

При цьому вона нагадала, що 2019 року УІК забезпечив участь України у 12 книжкових ярмарках.

Сообщение Цьогоріч українська книга буде представлена на шістьох міжнародних виставках появились сначала на Український репортер.

Серед рекомендованих до прочитання є збірка есе “Your Ad Could Go” української письменниці Оксани Забужко, – повідомляє twnews.

Як говориться в описі, це історії про Помаранчеву революцію, суперництво та теніс. Книга виходить в американському видавництві Amazon Crossing з 28 квітня.

Також автори рекомендують звернути увагу на книгу “Як нагодувати диктатора” польського репортажиста Вітольда Шабловського, перевидання Антона Чехова, біографію Фріди Кало в Парижі (Франція) і багато іншого.

Зазначимо, що раніше роман Забужко “Музей покинутих секретів” увійшов до списку найкращих книг XXI століття за версією швейцарської газети Tages Anzeiger.

Сообщение “New York Times” назвав книжку української письменниці однією з найкращих новинок 2020 року появились сначала на Український репортер.

Організаторами цьогорічної міжнародної наукової конференції традиційно є Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, Інформаційно-бібліотечна рада НАН України, Асоціація бібліотек України, Рада директорів наукових бібліотек та інформаційних центрів академій наук – членів Міжнародної асоціації академій наук. А от тема для обговорення ще не стала традиційною, хоча потребу максимального впровадження цифрових технологій невідкладно диктує час.

Тож мету організатори кворуму поставили перед собою сучасну й амбітну: об’єднати зусилля науковців і практиків у розв’язанні актуальних питань комунікації бібліотек у цифрову епоху, визначити гострі проблеми в бібліотечній сфері та оприлюднити результати наукових пошуків, розробити рекомендації та пропозиції щодо вдосконалення цифровізації сучасних бібліотек.

Ці завдання влучно й образно сформулював у своїй доповіді «Бібліотеки в цифровому середовищі: курс на індивідуальний інтегрований сервіс» академік Національної академії наук України, багаторічний, а нині почесний генеральний директор Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського О.С Онищенко.

Орієнтація на «життя в цифрі» уже стала для бібліотечної сфери стратегічно важливим вибором, відзначив він. Проте бібліотеку цифрової епохи не слід уявляти однобічно – тільки як збір, обробку, використання електронних ресурсів, місце виходу в Інтернет. Поряд із цифровою інформаційною продукцією, яка, безумовно, масштабно розширюватиметься, у ній збережуться і матимуть попит рукописи, книги, газети, журнали та інші «постояльці» традиційних бібліотечних фондів. Бібліотека, яка хоче відповідати вимогам плюралістичного суспільства, має поєднувати, гармонізувати в собі всі види інформаційних ресурсів на всіх видах носіїв інформації. Її майбутнє забезпечить багатовидове ресурсне багатство, де, безумовно, цифрова інформація переважатиме. У цифровому середовищі бібліотека зможе повноцінно функціонувати, якщо вона сама буде цифровізованим цілим, а бібліотекар стане інформацієзнавцем.

При цьому, на думку О.С. Онищенка, бібліотечний сервіс дедалі більше зосереджуватиметься навколо задоволення індивідуальних інформаційних потреб читачів. Адже завдяки цифровим технологіям бібліотека може вибрати не лише зі своїх фондів, а й з усіх доступних джерел в інтернет-просторі потрібні читачеві конкретні відомості з конкретної теми у вигляді згрупованого матеріалу і доставити їх у будь-яку точку світу на будь-який мобільний пристрій замовника.

Зі знанням справи, але й з глибокою стурбованістю говорили про проблеми цифровізації в бібліотечній сфері генеральний директор Національної бібліотеки імені Ярослава Мудрого Н.І. Вилегжаніна, директор Національної наукової сільськогосподарської бібліотеки Національної академії аграрних наук України В.А. Вергунов, директор Державної науково-педагогічної бібліотеки імені В.О. Сухомлинського Л.Д. Березівська, заступник директора Державної науково-технічної бібліотеки України О.О. Москаленко.

Особливою за інформативною та емоційною наповненістю стали презентація й перегляд на конференції документального фільму «Куди дув вітер» німецького режисера Андре Зінгера, представленого Посольством Республіки Казахстан в Україні. У передмові до презентації перший секретар Посольства Республіки Казахстан в Україні Гульнара Турсинбаєва підкреслила роль держави і науки у збереженні довкілля та важливість інформаційної місії в цьому бібліотек. Фільм, у якому йдеться про жахливі наслідки випробування ядерної зброї на Семипалатинському полігоні в Казахстані для мирного населення, надзвичайно співзвучний з відчуттями українців, які пережили Чорнобильську трагедію й досі відчувають її страшне відлуння.

Міжнародна конференція продовжує свою роботу.

Фото Укрінформ.

Сообщение Бібліотеки країни: завдання й виклики цифрової епохи появились сначала на Український репортер.