Хто є хто в Україні. Роздуми письменника
За моїм відчуттям, в Україні не залишилося жодного села й міста, де б тамтешні жителі, припадаючи на коліна, не провели у вічність доблесних захисників справіку рідної Матері-Землі. Прізвища героїв відомі насамперед з указів Президента України про нагородження – Петро Хижняк, Володимир Андрійченко, Павло Пилипченко, Дмитро Головко, Остап Левчук, Юрій Білик… Традиційні українські прізвища.
Коли ж ідеться про призначення на керівні посади, де й беруться ті, найменування котрих простій людині не під силу й вимовити. Якось так виходить, що при виборах депутатів електорат віддає голоси бозна-де народженим та нерідко загребущим. Голова парламентського Комітету з питань свободи слова розривається між Україною й Угорщиною – ближче до своїх дітей у зарубіжжі та до місця свого народження, на яке посягає голова уряду сусідньої держави Орбан. Стверджує, що його країна межує з рф. Хто ж за такої «свободи слова» скаже, чи охехелює обранець від нині забороненої партії ОПЗЖ належну йому зарплату у Верховній Раді України?
Було, що президент Віктор Ющенко відзначив званням Героя України Степана Бандеру. За позовом якогось україноненависника депутати з наскоку скасували указ після припинення повноважень названого українського президента. Коли ж ідеться про позбавлення звання Героя голову забороненої партії ОПЗЖ, депутатський корпус заявляє, що для такої ухвали «необхідно змінювати Конституцію».
29 серпня цього року в моєму рідному Драбові на Черкащині у День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України відкрито перед Будинком культури Меморіал полеглим. Не стримували гіркі сльози родини загиблих, їхні друзі, мешканці села та гості громади. Вшанували , як належиться, 27 героїв. Через лічені дні у Шрамківській сільській територіальній громаді на Алеї Слави попрощалися з двадцять восьмим – назавжди 20-річним Віталієм Олеговичем Задворним.
Тим часом Інтернетом гуляє повідомлення. «Незалежна міжнародна комісія з розслідування порушень в Україні, яку створили при ООН, досі не має достатніх доказів геноциду в Україні». Тієї ж породи політикани, що заплющували очі на Голодомор-Геноцид в Україні 1932-1933 років.
Вадим Пепа, письменник
Фото з відкритих джерел
