Що цікаво, один із танкерів – Marinera (колишня назва — Bella 1) – належить російській компанії «Буревестмарин», директором і єдиним власником якої є підприємець з окупованого росією Криму Ілля Бугай. у 2008 році він закінчив Кримський федеральний університет, а нині проживає в Москві. Компанія була зареєстрована в Рязані пів року тому. З 2018 року Бугай також обіймає посаду гендиректора в компанії «Руснефтехимторг», яка займається торгівлею нафтопродуктами. У 2020-му компанія заробила 4 мільярди рублів ($49,6 млн), потім виручка дуже зменшилася, і в 2024 році отримала збитки.
Історія знає чимало прикладів блокування подібних рейсів через порушення міжнародних санкцій. Ось одна з маловідомих сторінок. У 1994 році СБУ, яку тоді очолював Євген Марчук, і британська МІ-6 (“Secret Intelligence Service”) провели спільну спецоперацію із затримання вантажного судна “Jadran express” під мальтійським прапором, що перевозило зброю та боєприпаси з Білорусі. Екіпаж – хорватський, капітан – Кузьма Меданіч. Судно орендував власник панамської фірми аферист і агент ФСБ, громадянин росії, Ізраїлю та низки інших країн Дмитро Стрешинський, який був “на зв’язку” з резидентом російської спецслужби в Україні, зрадником Андрієм Деркачем (нині сенатор в рф).
“Спочатку спецслужби України та Великобританії активно листувалися між собою. В основному тема стосувалася головного – як простежити шлях судна у світовому океані? Обговорювалися різні варіанти. Приміром, спочатку хотіли направити на “Jadran express” свого агента. Але це було нереально (екіпаж-бо хорватський!). Зрештою зійшлися на тому, що в даній ситуації найкраще зробити на судні радіозакладки. Схема пропонувалася така: англійці передають нам ці пристрої, а ми вже закидаємо їх на “Jadran”. Але, подумавши, ми вирішили відмовитися від цього. Чому? Не хотіли збою. Техніка ж чужа, раптом щось не так зробимо. Тому запросили фахівців з Великобританії”.
Сергій Глєбов згадує, що британські контррозвідники добре знали свою роботу. “Склалося враження, що вони усе життя цим лише й займалися. А можливо, і тренувалися перед від’їздом до України. У них був свій інструмент, з автономним живленням. Хлопці щось клеїли, різали, прикріплювали, фарбували, добираючи кольори. Адже треба було дуже добре замаскувати технічний пристрій, щоб його ніхто не зміг виявити. Тому шукали на контейнері відповідні місця для встановлення. Загалом, на операцію в ангарі ми витратили близько восьми годин”, – розповів Глєбов.
