Коли приходиш до художньої галереї «АВС-арт», то поринаєш у світ мистецтва, яке завжди приваблює чимось особливим, знайомить з творчим почерком авторів полотен, спонукає до роздумів на одвічні теми нашого життя-буття, підказує несподівані паралелі та асоціації, торкається настроєвих струн душі та серця.
Сьогодні у цій знаній київській галереї триває виставка двох художників – Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка «Хроніка трансформаціії: ретроспектива».
Про що експозиція? Вона «постає як візуальний наратив про час, пам’ять і внутрішні зміни, що формують індивідуальний стиль кожного з художників», – пояснюють в галереї «АВС-арт».
Ці роботи «вийшли» з творчих майстерень авторів у різні періоди. Відтак можна простежити творчий шлях митців: якими були естетичні орієнтири на великому відтинку часу, яка тематика домінувала тоді і на чому акцентують увагу нині.
Кожна робота в експозиції є цікавою, сказав під час відкритя експозиції голова Київської організації спілки художників Михайло Поживанов (на світлині нижче праворуч).
Скажімо, біля картин Євгена Бобрика розмірковуєш, що його авторська техніка енкаустики в малярстві (сполучною речовиною для фарб є розплавлений віск) гармонійно поєднується з класичним олійним живописом.
Про творчість художника Євгена Бобрика фахівці пишуть, що його техніка енкаустики “зумовлює соковиту колористичну гаму та експресивну фактурність робіт, у яких монументальність поєднується з декоративністю”. І це яскраво та виразно простежується у його роботах на цій виставці.
Низка робіт митця в експозиції – це жіночий образ. Бобрик акцентує увагу на багатоплановості, загадковості, на певній містичній силі і водночас на ліричній гармонії.
Звичайно, експозиція невіддільна і від часу, у якому нині живемо. А мистецтво, як відомо, непідвладне часові.
Хіба міг художник і архітектор Володимир Вакуленко колись уявити, що у 2026 році він створить інсталяцію «Бахмут, Автопортрет»? Ця робота – поклик його душі, бажання сказати усім, якою постає фортеця Бахмут в думках воїна, його спогадах, переживаннях, в тому, що зветься незламністю характеру, стійкістю, волею до перемоги. Володимира обпекла ця війна – його було поранено під Бахмутом. Після лікування він знову на фронті, цього разу в Третій штурмовій бригаді. Два роки тому отримав важке поранення на Луганщині. Демобілізувався за станом здоров’я.
Митець каже, що після третього поранення намагався знову повернутися до війська. Але… За армійським фахом він – снайпер. Говорить, що війна й досі сниться. Думками часто поринає туди, на передній край, до воюють побратими. «Переживаю за своїх хлопців, – розповідає нам. – Ми тут, в тилу, ніби все добре, а вони ж там, під ворожими кулями…».
Воїн говорить, що разом з цієї виставкою він «повертається до життя». «Це те, що мене тримає…»
Про інсталяцію «Бахмут» Володимир каже, що почав робити ескізи, коли перебував на реабілітації. На фронті нічого не малював. Бо «мозок був заточений на інше», – промовляє. Додає, що майже чотири роки «олівця в руки не брав».
Своїми думками про роботу «Бахмут. Автопортрет» поділився з нами кандидат мистецтвознавства, доцент Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, художник Олесь Соловей:
– Це божа воля, що Господь зберіг нам таку прекрасну людину, митця, воїна-пасіонарія, який у 2022 році став на захист Батьківщини, пройшов колосальні випробування. Його робота «Бахмут. Автопортрет» дуже символічна. Автопортрет на землі, бо ви бачите розсипані гільзи… Набої були «інструментом» захисника у відсічі ворогу. Він, снайпер, годинами вичікував, щоб вразити окупанта, а щоб вороги не виявили, воїн мав зростися із землею… І це був постійний ризик. «Бахмут. Автопортрет» – одна з найпотужніших і символічних творчих робіт. Інсталяція набуває життєстверджувального характеру, цей образ може нагадувати і зорю, і хвилю, і крило птаха. Кожен із глядачів може мати, звісно, і своє бачення. Автор дає нам лише натяг, посилання… Можливо, хтось запитає: а де ж автопортрет? Але тут є сублімація духу автора, який стверджує: «Я – Бахмут». Це те місце, де він постійно перебуває і у спогадах, і у роздумах, і у своїх роботах. Для Володимира мистецтво є дуже важливим, бо це до певної міри ще й ліки. Ліки для душі. І він зрозумів, що треба неодмінно включатися в мистецький процес. Відчувати, що ти потрібний друзям, людям. Що твоє мистецтво актуально. І воно дуже потужне, закладає сенси, зміст.
Розмірковуючи про інсталяцію «Бахмут. Автопортрет», журналістка, музикознавиця, радіоведуча Українського радіо, авторка радіо- та телепрограм Ганна Бабій вважає, що янголи-охоронці вберегли воїна, допомогли вижити після важких поранень.
– Тому Володимир і каже: «Якщо мене залишили в живих, то я маю ще щось зробити у цьому житті». І він творить, працює, – говорить Ганна Бабій. – У нього дуже хороша творча думка, цікаві образи, він оригінально експериментує з різними матеріалами. Ви ж бачите, які різні за стилістикою роботи представлені на виставці: і пастельні, і поліматеріальні, є образи ніби надломлені, водночас і цілісні. Я щаслива, що ця людина сьогодні стоїть без милиць, посміхається і дарує свою творчість людям.
Цілком закономірно, що роботи двох знаних художників привернули увагу як фахівців мистецтва, так і звичайних шанувальників їхньої творчості.
Мистецтвознавець Алла Маричевська зазначає, що цю виставку в галереї «АВС-арт» готували з піднесеним настроєм, з нетерпінням очікували на її відкриття.
Адреса галереї «АВС-арт: вулиця. Глибочицька, 32-В, 3-й поверх.
Виставка працюватиме до 16 травня, з 12:00 до 18:00 щодня, крім неділі та понеділка.
Вхід вільний.
Світлана Фросевич, Леонід Фросевич
Фото: “Український репортер”
Читайте також: В київській галереї «АВС-арт» відкрили художню виставку Євгена Бобрика та Володимира Вакуленка
