Відеорепортаж з відкриття пам’ятника Учителеві багатьох журналістів Степану Колеснику

Минуло два роки з тих пір, як відійшов у засвіти видатний журналіст, яскравий письменник, викладач факультету журналістики Шевченкового університету, лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка Степан Павлович Колесник.

В селі Озера, що на Київщині, на місці поховання Майстра слова з ініціативи та за сприяння соратниці Степана Павловича Оксани Одинцової урочисто відкрили пам’ятник. Вшанувати пам’ять Майстра слова приїхали його друзі – письменники з Вінничини, київські журналісти. Серед гостей був і Вадим Дмитрович Крищенко, легендарний поет-пісняр, Народний артист України, однокурсник Степана Колесника. Приїхав також композитор, співак Анатолій Бабич.

Ми, журналісти, часто згадуємо Степана Павловича, його поради, мудре слово… Ще на факультеті журналістики у Шевченковому університеті ми, тодішні студенти, на лекціях “вбирали” у себе його роздуми про те, яким має бути журналіст, як розговорити співрозмовника, якими мають бути деталі в матеріалі, через яке «сито» просіювати факти… І ці лекції Учитель читав на підставі величезного практичного досвіду! Це був талановитий публіцист, винятково прициповий, він глибоко переймався долями героїв своїх нарисів і мав особливий талант так виписати людський характер у матеріалі, що здавалося – перед тобою полотно великого художника.

Степан Павлович не боявся писати дуже гострі критичні статті та памфлети про різну шушваль, хабарників та злодюг будь-якого калібру, з будь-яких владних кабінетів. У нього була колосальна віра у непереможний дух українського народу.

Коли насунулася на нас широкомасштабна війна, ми телефоном спілкувалися зі Степаном Павловичем про цю страшну біду. Колесник, як і мільйони українців, жив болями і тривогами за рідну землю. Він також обурювався, кипів праведним гнівом, чому ООН не може поставити на місце російських терористів. Тим не менш, Колесник був твердо переконаний: великий і звитяжний український народ неодмінно здолає цю нечисть.

Доземний уклін Вам, дорогий Степане Павловичу! Вдячні долі, що звела нас з Вами!

Леонід Фросевич, Світлана Фросевич

Like

Читати ще