Бородянка і війна: у селищі презентували одразу три книги про страшний період
«Живі історії війни», «Історії знущання, порятунку та виживання» , «Хроніки окупації та спротиву». Презентація одразу цих трьох книжок відбулася в Бородянці, в уцілілому, на щастя, палаці культури імені Тараса Шевченка. Чого не скажеш про пам’ятник Кобзареві, який стоїть перед ним на площі.
В палаці багато людей, серед яких і герої книжок – живі свідки злочинів, які чинили російські окупанти в Бородянці та навколишніх селах.
Хвилиною мовчання вшанували пам’ять земляків. На сьогодні понад 40 вже знайшли під завалами багатоповерхівок, більше 200 зниклих безвісти.
Виступають люди. Згадують. У когось на очах видніються сльози, хтось зупиняється на півслові, щоб не заплакати.
Після офіційної частини розмовляю з волонтеркою Ольгою Фещенко, яка 35 років мешкає в Бородянці. «Живі історії війни» – її перша книжка.
– Моя покійна мама не раз просила написати про нашу родину, – говорить вона. – Коли тут, після окупації, ми почали зустрічатись зі своїми знайомими, то перше слово , яке ми вимовляли – «жива», «живий». І тоді я вирішила, що напишу книгу про свою велику родину, про свою Бородянку. Почала записувати спогади людей, які пережили окупацію. Хочу, щоб це залишилося для наших нащадків, щоб це ніколи не забувалось.
Місцевий історик Валентин Мойсеєнко написав «Історії знущання, порятунку та виживання. Бородянка 24.02.2022 – 31.03.2022». Каже, що в основу книги лягли спогади понад 100 людей, що вже думають про створення музею окупації. Наприкінці нашої розмови зауважує: «Ви знаєте, до війни в Бородянці люди були якось самі по собі, все для себе. А під час окупації я був шокований! Як виручали, як допомагали одне одному! Вони змінилися!
Презентація закінчилася. Люди обнімаються, прощаються наче рідні. Приємно за таким спостерігати. В голові крутяться слова історика – «вони змінилися». Так! Ми всі змінилися. І ми всі стали свідками. На жаль.
