Що таке армагеддон? Роздуми письменника

Слово грецького походження, як багато що в духовній спадщині людства. Широко осмислюється в біблійних тестах як битва сил Добра із силами Зла наприкінці часів.

В останній сутичці між Богом і Дияволом царі всієї землі будуть зібрані на війну, яка відбудеться у великий День Всемогутнього Бога. В Армагеддоні загинуть усі, хто губить землю. Очутиться в полоні диявол на тисячу літ. Дай Боже, щоб так і сталося!

Українська народна мудрість не знічев’я провіщає: «Від Богдана (Хмельницького) до Івана (Мазери) не було гетьмана». Доброї пам’яті Іван Мазепа – особистість європейської свідомості.

Знавець понад десятка чужоземних мов. Докладав усіх сил, щоб вирватися зі звірячих пазурів «скаженого свата» Петра І, якого граф Лев Толстой (1823-1910), почесний академік Петербурзької АН на віки-вічні припечатав до ганебного стовпа:

«З Петра І (мати якого – дочка татарського мурзи в Москві, а офіційно визнаний батько – монгольської крові –В. П.) починаються особливо близькі й зрозумілі нам жахи руської історії. Біснуватий, п’яний, гниючий від сифілісу звір чверть століття губить людей, страчує, спалює, закопує живцем у землю, ув’язнює жону, розпутствує, мужеложствує. Сам, забавляючись, рубає голови, блюзнірствує, їздить з подобизною хреста й чубуком на взірець дітородних органів і подобою євангелій – ящиків з горілкою. Коронує блядь свою і страчує сина. І не тільки не споминають його злодіянь, але й до цих пір не перестають вихваляти доблесті цього чудовиська і немає кінця всілякого гатунку пам’ятників йому».

Не в брову, а в око призвідцю кровопролитної війни в багатостраждальній Україні, котрому не дають спокою «лаври» чудовиська. Доброї пам’яті Іван Мазепа сподівався, що уславлений шведський король Карл ХІІ відверне «біснуватого» від зазіхань на предковічну землю українського роду.

На лихо, не так сталося, як гадалося. Монгольської закваски орди вдалися до тактики випаленої землі. 2022 року професор Тетяна Таїрова звільнена з Санкт-Петербурзького університету за дослідження епохи Мазепи. Сумлінна дослідниця дивилася в очі істини:

«Карл повернув в Україну, відмовившись від свого плану походу на Смоленськ і Москву не з доброї волі. Навкруг горіли хліби, міста й села. Ніде не можна було дістати продовольство, почалися масові захворювання на дизентерію, не вистачало фуражу і пороху, артилерія втратила найкращих тяглових саксонських коней. На довершення всього під містечком Добрим Голицину вдалося розгромити батальйон генерала К. Г. Рооса. Саме ці обставини і змусили Карла повернути на насичену «медом і молоком» Україну… Дізнавшись про це, український гетьман виголосив свій знаменитий вислів: «Диявол його сюди несе».

Після гіркої фрази Таїрова не поставила знак оклику. «Беглец во всех речах» умів, як ніхто інший, стримувати й тамувати емоції. Обізнаний з усесвітньою історією довірявся мудрим розмислам, а не раптовим збуренням гніву чи невдоволення. Надіявся на утвердження держави, яка прокидалася до самоврядування під вовчими зазіханнями зусібічних ворогів. Залишив майбутнім поколінням болюче й прозірливе. Предковічна земля українського роду – «ціль і точка всього нещастя». Виходить, що передбачив нинішню варварську, криваву, злочинну бійню, затіяну послідовниками «загниваючого звіра» і «вражої баби, клятої суки» Катерини ІІ, що «край веселий занапастила».

«Ціль і точка всього нещастя» – полігон рашистів. Випробовують новітню гіперзброю. Упокорюють різноплемінний люд Євразії. Загрожують Західній Європі.

Від якого ж Сатани дикунське наслання? Чи ж не застерігають вищі небесні сили вісім мільярдів людства про Армагеддон з ядерною дубиною?

Є ще одне поняття. Од велемудрих еллінів. Апокаліпсис. Грецькою мовою – нове знання, відкриття, одкровення, зняття покрова. В «Об’явленні Іоанна Богослова» – опис катаклізмів і чудес, які передують пришестю Ісуса Христа:

«7. І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи. 8 та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі. І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені». З вірою, що так і станеться, будьмо і нині, і прісно, і во віки віків!

Вадим Пепа, лауреат Літературно-мистецьких премій імені І. С. Нечуя-Левицького та імені Олеся Гончара.

Вадим Пепа

Журналіст, письменник