“Легенда” для французів або чому Руслану обливають брудом

Щоб прояснити справжні причини, чому на першу українську переможницю Євробачення і Всесвітнього Посла Чистої Енергії Руслану Лижичко в соцмережах і телеграм-каналах, які читає Президент Володимир Зеленський, вилилося так багато бруду й тони брехні від Яніни Соколової, Валерія Харчишина, гурту «Антитіла» тощо – людей, що керують або тісно пов’язані з топ-менеджментом Української Агенції з Авторських та Суміжних Прав (УААСП)– треба не тільки повернутися на кілька років назад і трохи детальніше розповісти про етапи створення й діяльності цієї неприбуткової авторської організації УААСП, звідки за останні 3 роки зникло 44, 68 млн. грн.

А й згадати пристрасний монолог про чесне роялті для українських і світових авторів, котрий Руслана озвучила на загал у програмі «Бацман» і на «Свободі слова Савіка Шустера»напередодні прийняття парламентом сумновідомого законопроєкту #5572, який так успішно для себе пролобіювали сили, пов’язані з УААСПом.

Це був крик душі. І я чудово її розумію, і поділюся з вами,чому я вірю кожному слову в останньому пості Руслани на Фейсбуці на цю тему.

1. 38 гривень роялті КУЗЬМИ

У грудні 2017-го чи не всіх українців збурив доведений до абсурду факт: сім’я Кузьми Скрябіна, пісні якого навіть після трагічної загибелі співака звучали й звучать всюди, де є українці, за рік отримала аж… 38 гривень роялті!

Цей інформаційний привід вкупі з активними діями авторської спільноти та підтримкою авторських реформ з боку американського уряду й особисто президента США вочевидь і призвели до того, що в 2018 році український парламент нарешті прийняв Закон “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав”–законпро роялті.

Остаточний текст закону складався з більш ніж 700 сторінок формату А-4. Долучилася до його підготовки й ініціативна ще з 90-х група громадсько-активних авторів. Серед них були поет Юрій Рибчинський, його син і депутат Євген Рибчинський, відомий український драматург Анатолій Крим, Руслана, аранжувальник і автор пісень Володимир Бебешко, композитор Олександр Злотник, автор і продюсер Віталій Клімов, Фоззі, Фагот (ТНМК), Дизель («Грін Грей»), екс-директор Євгенії Власової й автор пісень Сергій Жоров, саундпродюсер, у т.ч. й автор цих рядків, композитор і продюсер Олександр Ягольник та деякі інші небайдужі митці, що давно словом і ділом в різні часи намагалися навести лад у сфері виплат роялті.

Ні для кого не було секретом, за якими схемами керівники й менеджмент УААСПу всі роки незалежності «пиляли» авторську винагороду: запланове банкрутство банків, модернізація програмного забезпечення, відправка авторської винагороди різним «правовласникам» або незрозумілим структурам за надуманими варіантами (наприклад, купівля меблів і техніки, «ремонти»), підвищені ставки зарплат і «мертві душі» тощо. З ганебним «схематозом» у системі УААСПу всім у шоу-бізі хотілося покінчити.

«Цього більше не буде», емоційно запевняв нашу ініціативну групу екс-продюсер групи «ВіаГра» і Євгенії Власової, Дмитро Костюк, який на той момент кілька років був в.о. генерального директора найбільшої авторської організації країни – українського державного агентства з авторських та суміжних прав ДО УААСП, члена Міжнародної конфедерації товариств авторів і композиторів СISAC із 1996 року.

Костюк вважався “своєю людиною” для світу шоу-індустрії, якого всі знали з кінця 90-х як успішного й креативного бізнесмена і продюсера, що хоч і не мав вищої освіти, проте добре володів бухгалтерськими аудитами. Оскільки тоді ще було невідомо про 14,45 млн грн, що зникли саме за часів його керування державною ОКУ, Дмитру повірили.

Костюк запропонував на базі державного УААСПу створити нову, прозору й великугромадську авторську організацію, що, мовляв, уперше за багато років почне чесно виплачувати роялті всім без винятку авторам. У «команді перетворень» Костюка, окрім незмінного помічника по BIZ-TV й екс-концертного директора «ВіаГри» Олексія Івановича, були політтехнолог Олександр Кочетков та адвокат і юрист телеканалу UA:Перший Дмитро Гузій, відомий шоу-індустрії по гучному суду з Костянтином Меладзе щодо авторських прав на групу «ВіаГра».

2. «1926» для CISAC

Враховуючи нахабну експропріацію напередодні Майдану в авторської спільноти України історичного Будинку Авторів, розташованого в центрі столиціна вулиці Б. Хмельницького й побудованого 1970-ті за авторські кошти, а також системне викрадання в українських поетів і композиторів чиновниками державної структури авторських винагород – пропозицію Костюка щодо «трансформації УААСПу» на зборах прийняли одноголосно. До авторського руху приєдналися й деякі відомі українські видавці, котрі представляють всесвітньовідомі міжнародні корпорації.

Передав права в нову чесну організацію колективного управління «під слово Руслани» й знаний «зубр» авторського права Олег Долінський– представляє інтереси компанії Universal,T he HARDKISS, Руслани, ТАРТАКа, Mad Heads, «KOZAK SYSTEM», Тараса Чубая, Анатолія Солов’яненка, Тараса Петриненка, Миколи Мозгового, Євгенії Власової. А також дехто з тих видавців, що пам’ятають запеклу, проте безуспішну боротьбу Руслани за чесне роялті в парламенті часів президентства Віктора Ющенка –зокрема, ПП «Світова Музика» (Sony\ATV в Україні), ТОВ «Мун Рекордз» і ООО «Суперсиметрія» (видавництво Слави Вакарчука).

Далі для реалізації свого плану Дмитро Костюк купує одну з 24-х організацій колективного управління «Український Авторський Сервіс», яку в 2015 році створили 3 невідомих шоу-індустрії громадяни Даховський-Литвинчук-Розенков, і перереєстровує її назву на співзвучну державній – громадську організацію «Українська Агенція з Авторських та Суміжних Прав».

Президентом «якісно нової авторської організації», де все має бути чесно й прозоро, за пропозицією Костюка, обирають Юрія Рибчинського. Віце-президентом – Руслану Лижичко. Гендиректором – Олександра Ягольника.

Олег Долінський, Анатолій Крим, Олександр Злотник, Володимир Бебешко, Фагот, Фоззі, Дизель, Валерій Харчишин, Сергій Жоров, дружина й спадкоємець Кузьми Скрябіна Світлана Бабійчук та інші учасники ініціативної групи українського шоу-бізнесу, що домагалися нормалізації виплат роялті, стали членами авторської та наглядової рад ОКУ.

Відтак, на момент прийняття у 2018 році Закону “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” Костюк, згідно озвученої ним комбінації дій з “трансформації системи колективного управління”, переводить усі договори з державної УААСП, якою він тоді керував, на свою нову, нібито громадську.

А щоб у Парижі, в штаб-квартирі CISAC, швидше пройшла рокіровка «ДО УААСП – ГО УААСП» і французи дійсно повірили в «чесну реорганізацію», Костюк і К вигадуютьлегенду. Мовляв, ми оце в архівах КДБ віднайшли, що історія авторського права в Україні починається саме з… 1926 року, а наша нова організація – це історичний правонаступник головної організації всіх українських авторів і національних легенд світової естради, музики і сцени. Костюк виготовляє величезну з усіх можливих печатку нового ОКУ з цифрами «1926» і через директорку міжнародного відділу УААСП Людмилу Цимбал впарює свій креатив французам.

Враховуючи, що саме з 1926 року бере свою історію й всесвітня конфедерація CISAC– “легенда” спрацювала. Плюс обидві авторські ради старого ДО і нового ГО мали ідентичний склад і їх очолювала одна й та ж сама особа– Юрій Рибчинський.

До того ж, під керівництвом досвідченого «знавця жіночих душ» продюсера «ВіаГри» Люда Цимбал навчилася філігранно й ефективно впливати на позицію генерального секретаря CISAC Гаді Орона–тож заміна українського члена у Всесвітній організації відбулася блискавично швидко й безболісно.

Вже за якихось 2 тижні після прийняття Верховною Радою вищезгаданого закону про роялті, 1 червня 2018 року на асамблеї загалом консервативної в питаннях прийняття нових членів організації CISAC відбулася бажана «рокіровка» – державний УААСП було позбавлено членства, натомість прийнято в асоційовані члени УААСП Костюка.
По-продюсерськи спритно Костюк домовився із Мінекономрозвитку, якому був підпорядкований державний УААСП – чиновники на цей ґвалт просто «закрили очі».

І “машина” запрацювала. Вже з листопада 2018 року CISAC почав переказувати в Україну значно більші гроші, ніж завжди, оскільки міжнародне законодавство зобов’язало сплачувати авторське роялті й потужні інтернет-платформи – YouTube, Facebook, Instagram тощо.

Руслані й усім нам тоді здавалося, ну ось, нарешті все нормалізувалося правильно. Але полуда швидко спала з очей. Наприкінці грудня 2018 та січня 2019 рр. авторську спільноту й видавців струсонули два фінансових скандали, пов’язані з новим «чесним» УААСПом.

Перший – із переказуванням баснословно-захмарних коштів за комп’ютерну програму з автоматичного розподілу роялті, які належало розподілити між авторами. А виявилося, що мільйони авторських гривень з колишнього державного, а потім і громадського УААСПів бухгалтери двічі переказували фірмі, директором якої ще донедавна був радник-юрист Костюка, а серед засновників значився головний«комп’ютерний» спец УААСПів і співзасновник компанії «ВІА ГРА Мьюзик».

Ім’я розробника програми, за яку й у 2021 році переказують кошти й яка, здається, й досі ніяк нормально не запрацює – Валентин Потураєв, син політтехнолога й нардепа ВР України Микити Потураєва, за допомогою якого зайшов до сесійної зали законопроект №5572.

Другий скандал – зниклі 10 млн. грн, котрі за вказівкою Костюка перевели з рахунків державного УААСПу на нібито громадський, які знову пішли зовсім не на виплати авторам та правовласникам.

Роялті-спільноті стало вочевидь зрозумілим, що екс-продюсер «ВіаГри» створив геть зовсім не те, що було задекларовано спочатку .Навіть згадувати не хочеться й про дрібниці з «мертвими душами», що потрапили до штатного розкладуУААСПу й отримували чималенькі зарплати, один з яких, Руденко Г.Д, на сайті ВРУ записаний… помічником депутата Микити Потураєва.

Звісно, прикро помилятися й розчаровуватися, але таке от воно – українське авторське«се ля ві».

3. 10 скандалів, аби забули про зниклі мільйони

Не дочекавшись конкретних відповідей від Костюка по суті нових схематозів, Руслана залишила свою посаду в УААСПі.

«Я помилково повірила, що якщо ГО УААСП замінить державний, то робота стане активнішою і прозорішою, – зізналася співачка. – Але коли побачила і зрозуміла, що все сталося навпаки, то одразу припинила брати участь в її роботі. Я не хотіла бути причетною до всього, що там робилось. І мені не вистачало духу сказати своїм друзям, що все, чим займається УААСП, м’яко кажучи, недобре».

Так само вчинили Олег Долінський, Олександр Ягольник, Анатолій Крим, Юрій Рибчинський…

Генеральними директорами організації в той рік побували помічник Костюка, екс-директор групи «ВіаГра»з Уралу Олексій Іванович, що за багато років проживання в Україні так і не вивчив української мови й автором не був. Сам Дмитро Костюк теж зайшов у другу ріку УААСПу. Був в.о. генерального директора ДО – став повноцінним генеральним ГО. Навіть увів до складу української авторської організації відомого представника російського шоу-бізнеса, директора УМІГа Сергія Рижого.

Врешті, аби зберегти перед державною акредитацією публічний імідж організації, яка керується буцімто авторами, Костюк відійшов у тінь, а керувати УААСПом залишив лідера рок-групи «Друга Ріка» Валерія Харчишина, котрий потихеньку почав дистанціюватися від токсичного екс-керівника ДО УААСП.

Тільки ось судячи з річних звітів УААСПу, які кожна працююча українська організація колективного управління згідно з законом має оприлюднювати, схема виведення коштів за всі три роки анітрохи не змінилася.

Від зібраних 73,6 млн. грн авторам виплатили лише 14,2 млн, зате менеджмент Костюка на чолі з Цимбал за цей же період отримав на зарплати й премії на 10 млн. грн більше! До того ж, нещодавно в основній роялті-групі в Фейсбуці оприлюднили скріни листування директорки з юридичних питань УААСПу з Костюком, із яких очевидним для всіх стало, що екс-продюсер «ВіаГри» й досі міцно тримає руку на пульсі всіх подій.

Попри це, мрії про створення прозорої авторської організації не полишали шоу-індустрію, і в 2020 році Руслана стала президентом нової, створеної «з чистого аркушу» й відкритої для митців та правовласників ОКУ «Автори і Видавці» (АіВ), де об’єдналися всі, хто втомився від хаосу й крадіжок роялті: Тарас Петриненко, Анатолій Солов’яненко, Микола Мозговий, Джамала, Наталя Могилевська, Оля Полякова, Монатік, «The HARDKISS», Олександр Пономарьов, «ТАРТАК», «Мед Хедз», Іван Дорн, Тарас Чубай, Злата Огнєвич, Володимир Дантес, Таянна, Сергій Бабкін, О’Torvald, «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ», Влад Дарвін, Павло Зібров, Каднай, Джері Хейл, Віталій Козловський, Мама Ріка, Меловін, Гайтана, «П’ятниця», Бумбокс, Юлія Лорд, Круть, Юко, «МоторРолла» – важко навіть перерахувати всіх.

«Вони не хочуть брати участі в жодних боях і просто дали можливість своїм видавцям вирішувати це питання», пояснила позицію колег по сцені Руслана.

Не дивно, що АіВ виграла конкурс державної акредитації в самої УААСП. Але, як виявилося, перемога Руслані дісталася “з ложкою дьогтю”. Відразу після гучного й, мабуть, неочікуваного програшу, використовуючи свої зв’язки з першими особами держави, УААСП Костюка почав шалену підкилимну боротьбу, аби анулювати рішення конкурсної комісії Мінекономіки. І тільки в 2021 році спродукував на українському інформаційному полі загалом 10 (!!) скандалів. Втім, це тільки “квіточки”.

Справжньою вершиною корупційного цинізму стала поява іншого «козиря» Костюка – сумнозвісного законопроєкту №5572, текст якого, що, по-суті в антиконституційний спосіб скасовує реформу авторського права, виявляється, написав нібито згаданий вище Дмитро Гузій, а давній бізнес-партнер Костюка і народний депутат Микита Потураєв провів цей документ через парламентські кабінети в ранг закону.

Позитивна й інтелігентна за своєю людською сутністю перша українська переможниця Євробачення та Всесвітній Посол Чистої Енергії довгий час не хотіла виносити на загал всі ці проблемиз УААСП, котрий, на Русланину точку зору й точку зору величезної кількості її колег-правовласників «цілком себе дискредитувала своєю історією та діяльністю». До того ж, як кажуть, і не царська це справа.

Аж доки не урвався терпець.

Та все марно – хтось-таки дуже не хоче вивести виплати УААСПом роялті, зокрема й інтернет-роялті, в публічну площину й нарешті дати хід довгоочікуваному розслідуванню щодо зниклих авторських мільйонів.

За класикою пропаганди, нездатність спростувати достовірні факти та правдиві твердження підмінюють «механізмом протидії», у даному випадку –поширенням псевдоінформації. Мета: створити в суспільстві хибне інформаційне поле.

Ось тому так відчайдушно намагаються очорнити Руслану і телеведуча Яніна Соколова, котра в інтерв’ю зізнавалася, що Харчишин для неї «навіть ближчий за чоловіка», і сам гендиректор УААСПа Валерій Харчишин, і «Льолік і Болєк» групи «Антитіла» – віце-президент Тарас Тополя та член авторської ради ОКУ Сергій Вусик тощо. Тільки ось чомусь саме про оборудки УААСПу часів Костюка-Харчишина вже кілька років існує спеціальний ресурс правди й створено телеграм-канал і нові авто в цьому році з’явилися не в Руслани, а в Потураєва і Харчишина.

Дивно? Авжеж. Ще більш дивно, що навіть для людини з такою суспільно-значимою для країни біографією як Руслана не пошкодували брудних ярликів і слів у найкращих традиціях «пропаганди» північного сусіда – «скабєєва-стайл». Втім, чому тут дивуватися? Сьогодні в Україні багато-що поставлено з ніг на голову чи – навпаки…

«Ми готові боротися і надалі, – не здається Руслана, – два роки. Більше. Ситуація все одно зміниться. І політично. І персонально. Але автори музики залишаться авторами. І правовласники – правовласниками. За будь-якої влади… За пару років, можливо, сам інститут ОКУ та паблішингу зміниться незворотньо, і ніхто не буде «сидіти на потоках» і «на проценті». Все знаходитиметься в розподіленому реєстрі на ім’я блокчейн. Не буде ні «смотрящіх» депутатів, ні «рєшал» в кабінетах, ні софта Потураєва. А виходячи на сцену чи зустрічаючись за її лаштунками або десь в ефірі, комусь буде дуже соромно піднімати очі. Дуже соромно. За все сказане і написане. Вигадане і екзальтоване».

 

Олександр ЯГОЛЬНИК, продюсер, композитор, публіцист, поет, драматург

 

 

 

На цю тему:

• Публічне “згвалтування” українського шоу-бізнесу відбулося при потуранні президента Зеленського та його команди
• Вже завтра у парламенті може відбутися публічне “згвалтування” українського шоу-бізнесу
• Зірка Євробачення Руслана звинуватила Зеленського та Єрмака в небажанні знати правду про колапс у шоу-бізнесі
• Російська загроза в шоу-бізнесі набуває ознак реальності в Україні
• Сім скандалів Української агенції з авторського та суміжного права, аби замовчати зниклі авторські мільйони
• Шоу-бізнес і роялті: автори законопроєкту №5572 обвели нас навколо пальця
• СБУ, УААСП і акула у ванній українського роялті
• Про президентські принципи почули, але куди зникли мільйони УААСПу?
• Зниклі мільйони Української агенції з авторських та суміжних прав. Нові подробиці
• Шоу-індустрія і роялті: хто й навіщо підставляє Володимира Зеленського?
• Законопроєкт 5572 як дзеркало розбитих надій українського шоу-бізнесу
• Прибуток з неприбутковості, або кому течуть авторські мільйони у шоу-бізнесі
• Шоу-бізнес: глянець від СБУ та куди ж зникли 100 000 доларів?
• У Нью-Йорку готують новий позов проти держави Україна
• Реве та стогне… український шоу-бізнес. Депутати ганебно підіграли шкурникам і товстосумам
• В чиїх кишенях 100 мільйонів гривень українського шоу-бізнесу?
• Шоу-бізнес: як олігархат намагається похоронити авторську реформу 2018 року, або що таке «Stop#5572»
• Композитор Олександр Ягольник просить міністра Авакова з’ясувати, до чиїх кишень потрапляє інтернет-роялті українських митців
• Гуманітарна “ядерна” бомба в серце українського шоу-бізнесу. Розслідування

Like