Законопроєкт 5572 як дзеркало розбитих надій українського шоу-бізнесу

11.11.202123.01.2023 Олександр Ягольник 0 коментарів авторське право, роялті, Українська агенція з авторських та суміжних прав, українська музика

Чомусь згадується, як же щиро й завзято зірки та автори українського шоу-бізнесу раділи в соцмережах перемозі Володимира Зеленського на останніх президентських виборах.

З приходом до керма найвищої влади в державі людини з шоу-бізнесовим бекграундом та його великої команди у Верховну Раду вся творча спільнота країни пов’язувала як, мабуть, ніколи за роки незалежності особливі надії – надії на правду, на повагу, на прогрес і процвітання шоу-індустрії через прийняття необхідних законів, відсутність яких гальмує прогрес української пісні та національного мистецтва загалом і які, зазначу, успішно працюють на благо митців увсіх європейських країнах, навіть у північних сусідів.

Натомість тільки в 2021 році шоу-індустріяУкраїни втратила 100 мільйонів гривень. І зовсім не через COVID-19, а через чиновницьке свавілля, роги якого, як нещодавно відкрилося в інтерв’ю фронтмена групи «Антитіла» Тараса Тополі газеті «Вєсті», стирчать з Офісу Президента.Та це, виявляється, лише квіточки порівняно з фінансовими й гуманітарними загрозами, які доволі стрімко насуваються на український шоу-ринок.

Не з’явився за два роки й найочікуваніший закон України про спонсорство та меценатство; зате несподівано і без будь-яких труднощів до сесійної зали Верховної Ради потрапив і був прийнятий у першому читанні (за кільканадцять хвилин!) не просто не потрібний шоу-індустрії олігархічний законопроєкт 5572, а той, від якого, за словами переможниці Євробачення-2004, Всесвітнього посла Чистої Енергії РУСЛАНИ, «за версту тхне корупцією».

Всім у щоу-бізнесі зрозуміло, кому вигідний цей куций (два чи три абзаци) законопроєкт і чому так затято його лобіюють автори – Потураєв і Санченко. Так само очевидний і конфлікт інтересів у авторів законопроєкту та зацікавлених осіб, націлених на «повзучий переділ ринку музичного авторського права в інтересах двох депутатів».

І через який державі Україні маячать багатомільйонні судові позови в Нью-Йорку від відомих світових корпорацій та нові санкції для набагато потужніших сфер української економіки (наприклад, на експорт металу) через присутність у сумновідомому «Спеціальному звіті 301» Офісу торгового представника США (USTR), де публікуються держави-порушники авторського права. Адже, мабуть, вся індустрія читала про реакцію міжнародної спільноти й добре закарбувала в пам’яті пересторогу від виконавчого директора IFPI Френсіс Мур, Міжнародної федерації фонографічної індустрії, яка представляє звукозаписувальну індустрію у всьому світі, що цей«законопроєкт зводить нанівець реформу ОКУ та є глобальною поразкою для української й міжнародної спільноти правовласників».

Ніяк не збагнути, навіщо Президенту та його команді пиляти гілку роялті й руйнувати, на догоду обмеженій групі «зацікавлених» осіб, тільки-но завершену авторську реформу-2018, до якої так довго – не один десяток років! – усі ми, разом із «Кварталом 95» і йшли.

Невже, ставши на головні посади в країні, Володимир Зеленський і Андрій Єрмак перестали бачити перспективу на рік-два наперед і, маючи такий вагомий попередній досвід у шоу-бізнесі, наразі геть не розуміють, що у випадку ухвалення сумнозвісного законопроєкту №5572 збори роялті катастрофічно впадуть у рази, якщо не зникнуть взагалі?

Жарт про «КОМІК АД ЗЕ» від колишніх колег по креативу ще не бачили?

Але найбільше в цій ситуації всіх у шоу-індустрії занепокоїло залучення силових структур в особі СБУ та прокуратури до бліцкригового просування законопроєкту №5572.

Замість того, щоб утерти носа Авакову й нарешті розслідувати системне зникнення авторських грошей із колишнього державного, а нині громадського УААСПу (звідки за останні 3 роки «втекло» 44, 8 млн. грн), Служба безпеки вкрай дивно й тенденційно заарештовує керівника організації-конкурента УААСПу, яка володіє правами на 75 % музики, що звучить в країні й сплачує своїм авторам та правовласникам найбільше в Україні роялті.

І – останнє. Реалії всіх парламентів світу такі, що немає жодного депутата, котрий однаково фахово розбирається в усіх напрямках, щодо яких ухвалюються законопроєкти. Зазвичай парламентарі орієнтуються на висновки профільних комітетів.

Швидко зрозуміти всі тонкощі й нюанси авторського права – майже неможливо без спеціальної підготовки. Тим більше в ситуації, коли – як це трапилось на останньому засіданні профільного комітету, де розглядали законопроєкт №5572 – один із його авторів, політтехнолог Микита Потураєв, філігранно вимостив доріжку для прийняття потрібного йому рішення, назвавши співавтора цього ж законопроєкту «першим в історії України депутатом-викривачем корупції», в якого немає конфлікту інтересів.

Хто ж може встояти проти таких заяв, ще й підкріплених «діями» колишніх міліціонерів у складі СБУ?! Схоже, спрацювала магія слів, що, власне, й ввела в оману колег Потураєва у профільному комітеті та позбавила їх можливості неупереджено розгледіти, яку корисливу мету й для кого насправді переслідує №5572.

Цілком очевидно, що через лічені дні одіозний законопроєкт знову внесуть до сесійної зали. І багато чесних та щирих патріотів-парламентів поведуться на цей добре підготовлений потураєвський «театр абсурду». Не задумуючись, що схвальне голосування за ухвалення “5572” вщент розіб’є дзеркало надій авторів шоу-бізнесу на прогрес, процвітання й справедливе майбутнє авторської реформи.

І що далі? Посипатимемо потім попелом голови? Але… свої чи чужі?