Вже завтра у парламенті може відбутися публічне “згвалтування” українського шоу-бізнесу

14.12.202111.01.2023 Олександр Ягольник 0 коментарів авторське право, роялті, українська музика, шоу бізнес

У нестримному бажанні будь-що допомогти залишитися на плаву небезгрішному менеджментові «Української агенції з авторських та суміжних прав» (УААСП), звідки тільки за останні три роки зникло 44 мільйони гривень, депутати Микита Потураєв і Олександр Санченко та деякі їхні колеги, заручившись твердою і могутньою підтримкою перших осіб держави (Володимира Зеленського та Андрія Єрмака), створили рідкісний за своєю сумною унікальністю випадок. Причому не тільки для шоу-індустрії.

Йдеться про скандальний законопроєкт #5572, який зводить нанівець ухвалену в 2018 році реформу авторського права й принесе хаос та безлад у сферу збору роялті. І який пересварив між собою не лише зірок національного шоу-бізнесу, але й навіть вніс розбрат та розвів по різні сторони барикад провідні міжнародні авторські організації, що звикли жити й працювати в світі чесних і зрозумілих правил та взаємовигідного співробітництва за принципом «win-win» (коли у виграші обидві сторони).

Але ж до повноважень парламенту, згідно Конституції України, не належить здійснення управлінських функцій, розпорядчих дій чи правосуддя, в тому числі й щодо центральних органів виконавчої влади, оскільки за змістом статті 85 Конституції України Верховна Рада України здійснює повноваження, які відповідно до Основного Закону України віднесені до її відання. Стаття 6 Конституції чітко й однозначно наголошує, що «державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України».

Та сумна «унікальність» #5572 на цьому не закінчується.

Навіть за часів Януковича, якщо парламентські юристи знаходили в законопроєктах депутатів «Партії регіонів» серйозні «підводні камені» – вони до сесійної зали не виносилися.

Сьогодні українське суспільство, схоже, входить у той свій новий еволюційний цикл, коли владі начхати не лише на законність рішень, позицію ЗМІ, експертної спільноти, лідерів громадської думки та самої громадськості, а й на логіку, і навіть здоровий глузд.

Я зовсім не згущую фарби. Просто уважно прочитав розміщений на сайті ВР документ Головного юридичного управління Верховної Ради України під назвою «ЗАУВАЖЕННЯ до проекту Закону України про внесення змін до Закону України “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав щодо забезпечення збору доходу від прав організаціями колективного управління” (реєстраційний № 5572), де на п’яти сторінках викладено аналітичні висновки юридичної експертизи підготовленого до другого читання парламентським комітетом з питань економічного розвитку однойменного законопроєкту.

Тут прямо сказано, що “окремі положення законопроєкту не відповідають Конституції та не узгоджуються із законами України, а також не враховують юридичних позицій Конституційного Суду України”, а “Прикінцеві та перехідні положення законопроєкту містять внутрішню неузгодженість та є взаємовиключними”.

Процитую ще один фрагмент цього документу:

« 1. Відповідно до преамбули Конституції України Верховна Рада України підтверджує європейську ідентичність Українського народу та незворотність європейського курсу України, а тому цілком логічним продовженням цієї декларації буде прагнення законодавця не допускати при прийнятті законів порушення однієї з фундаментальних цінностей Європейського Союзу – принципу верховенства права. Однак низка положень законопроєкту викладена всупереч принципу правової визначеності (недвозначність, внутрішня узгодженість нормативних положень та відсутність суперечностей з іншими приписами законів), який є невід’ємною складовою верховенства права та визнання України правовою державою (статті 1 та 8 Конституції України).»

А ось узагальнюючий висновок авторитетних юристів-законотворців:

“Зважаючи на висловлені зауваження, слід дійти висновку, що положення законопроекту, у разі його прийняття як Закону, можуть бути предметом розгляду Конституційного Суду України”.

Тобто навіть на найвищому офіційному рівні визнано: законопроєкт №5572 підпадає під категорію антиконституційних. І, тим не менш, попри це Комітет ВР України з питань економічного розвитку прийняв рішення рекомендувати парламенту прийняти одіозний законопроєкт у другому читанні – #5572 вже стоїть у парламентському порядку денному для розгляду в сесійній залі вже завтра, 15 грудня.

Тож не пропустіть історичний момент відкриття скриньки Пандори й можливого публічного “зґвалтування” Конституції України та українського шоу-бізнесу і переходу нашого суспільства до нових реалій, де загальний правопорядок – і, боюся, не тільки в шоу-бізнесі – перетворюється в ніщо.

Втішає хіба лише те, що нас, можливо, “згвалтують” разом з Конституцією, яку щоу-індустрія міцно й віддано тримає в своїх руках…

Втім, це чорний гумор. А якщо серйозно? Які ризики можуть виникнути для шоу-бізнесу, якщо депутати «провалять іспит» і таки цей законопроєкт буде прийнято? Очевидна для всієї креативної індустрії країни корупційна складова законопроєкту #5572 – дрібна рибка порівняно з його подальшими наслідками.

Прецедент уможливить скасування будь-якого конкурсу в інших, куди більш грошовитих сферах, аніж авторське право, адже в Україні пройшло безліч інших конкурсів. Суспільству буде продемонстровано, що будь-які рішення щодо ліцензування, приватизації тощо можуть бути скасовані ось так, зовсім просто, без суду – звичайним парламентським законопроєктом із кількох абзаців.

Тобто: тим самим Верховна Рада вкрай небезпечно перебирає на себе повноваження судової гілки влади, скасовуючи процедуру, прописану в законі 2018 року й виконавчої (рішення Міністерства економіки). Іншими словами, в №5572 закладені речі, які, крім беззаконня й незадоволення, більше нічого не викликають.

Отже, хочу знову, в 1001-й раз, поставити запитання: навіщо втягувати парламентську більшість в банальний конфлікт організацій колективного управління? Ліквідовувати закон 2018 року лише для того, аби задовольнити амбіції однієї ОКУ, яка програла конкурс державної акредитації й звідки постійно зникають авторські гроші?

Те, що «прецедент #5572» згодом обов’язково візьмуть на озброєння опозиційні сили й він у інших сферах впливатиме на загальний порядок денний в Україні у випадках, коли на кону будуть набагато більші ставки – немає сумнівів. Хоча може, так і було задумано?

Але ж неправильні рішення нікому ще не приносили добра й гарної карми…