В Україні лихо з розуму ніяк не вгамується. Роздуми письменника

Лихо з розуму вже настільки висміяне, що, здавалося б, не роззявить рота. Аж ні. Вискакує, як голий з конопель. Або як шолудивий пес, до якого причепилися реп’яхи. Гудить на всі заставки українську національну свідомість: «долбаные селюки». І з якої ж причини обпльовувати співвітчизників? Не схвалюють перейменування України на Русь-Україна.

Просвітити б неосвічених з не останніми рангами державних службовців. Навряд, що читатимуть. Та все ж слід указати. 2015-го року в Нью-Йорку опубліковано англійською мовою книгу «Plokhy S. The Gates of Europe: a Histori of Ukraine». Переклад українською мовою з дещо зміненою назвою – «Брама Європи. Історія України від скіфських воєн до незалежності» – «здійснило 2016 р. накладом 10 000 примірників харківське видавництво «Клуб Сімейного Дозвілля». Автор об’ємистої праці обсягом майже 500 сторінок – виходець з України, професор історії та директор Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергій Плохій. 2018-го року це видання відзначено Національною премією України імені Тараса Шевченка.
У післямові С. Плохій зазначає: «Англомовна преса зустріла вихід «Брами Європи надзвичайно позитивно, із розлогими рецензіями від «Wall Street Yournal» та «Economist» до «Times» та «New York Review of Books». Але найнесподіванішим стало зацікавлення книгою в країнах Східної Європи та Євразії, адже видавці Польщі, Румунії, Росії та Китаю придбали права на її переклад».

На сторінці 53 українського перекладу чорним по білому надруковано:

«Сьогодні більшість науковців вважають, що слово «Русь» має скандинавське походження. Візантійські автори, які писали грецькою, швидше за все, запозичили його в слов’ян, а ті – у фінів, які використовували слово «Руотсі» («Ruotsi») для позначення шведів, що шведською означає «люди, які веслують…

Руські вікінги, що являли собою за теперішніми географічними ознаками конгломерат норвезьких, шведських та, можливо, фінських норманів, спершу потрапляли до Східної Європи здебільшого як торговці, а не завойовники, бо в лісах регіону було мало поживи для грабунків. Справжні скарби знаходилися на Близькому Сході, за землями слов’ян, через які вони мусили мати право проходу. Та, судячи з того, що нам відомо про вікінгів-русь, вони не вважали торгівлю та війну (торгівлю й насильство) несумісними. Зрештою, їм доводилося захищатися в дорозі , бо місцеві племена не вітали їхньої присутності. А торгівля, якою вони займалися, мала й елемент примусу, бо вони торгували не лише продуктами лісу – хутром і медом, а й рабами».

В Україні лихо з розуму ніяк не вгамується. Звільнена з посади вчорашня речниця поточної влади товче воду в ступі: «українська російська мова – це частина культурного розмаїття нашої країни». Якої нашої – з’ясувати б? Мовознавець з відсторонених нещодавно од влади міністрів відкриває для легковірних «слобожанську мову». Другорядні неуки зважили «Кобзар» з опублікованим Т. Шевченком російською мовою. Тицяють пальцями на шальки терезів, нестямно доводять, що геніальний поет – «русскоязычный»…

Який там Шевченко! Яка там украй загрозлива демографічна ситуація в Україні! Яка там промисловість! Які там проблеми в аграрному секторі! Які там комунальні платежі! Який там добробут населення! Коли декому українська мова застряє, як кістка в горлі. Самозваний мовознавець із високопоставлених заявляє: «нам треба позбавитися кирилиці і перейти на латиницю».
Доле праведна! Науковцям в Україні не під силу визначити, який же неозорий океан народнопоетичного багатства – двісті тисяч пісень, окрилених мелодіями, чи значно більше? А «Кобзар» латиницею чиї серця й душі торкатиме й зворушуватиме? А понад те, скільки ж українських громадян необхідно посадити за столи й парти, аби попереписувати правічні мовні надбання з давніх-давен?

З часів Ассирії, Давнього Єгипту й античної Греції відомо: який диригент, такі й оркестранти. Прислухатися б не сповна освіченим до не засвоєного ними з російської літератури: «А вы, друзья, как ни садитесь, Всё в музыканты не годитесь».

Вадим Пепа

 

 

Вадим Пепа, письменник.

Статті Вадима Івановича Пепи на сайті “Український репортер:

Вадим Пепа

Журналіст, письменник


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.