Пора вже українцям почути заклики Тараса Шевченка. Роздуми письменника про ситуацію в країні (+відео)

За увічненням у пам’ятниках на земній кулі Тарас Шевченко на другому місці після Будди. Коли всередині минулого століття народи Африки виборювали свої святі права на самовизначення, на всіх обширах уярмленого континенту пломеніли заклики під зображеннями уславленого в усьому світі українського поета: «Борітеся – поборите!» Унікальна творчість напівсироти й круглого сироти – від знедоленого бідняка й звернена до невтомних трударів. А таких на третій від сонця життєдайній планеті стократ більше, ніж розкрадачів усенародних багатств. У задушливих трюмах середньовічних вітрильників колонізатори вивозили з Африки для виснажливої роботи на плантаціях у США рабів.…

Читати далі

На телебаченні процвітає позавчорашня і фальшива пропаганда. Роздуми письменника

Путін визнав терористичні "лнр" і днр"

Відколи вже переконую себе одвертатися від україноненависницької чорноти начебто голубих телеящиків, а ні, ні та й лізе бозна-що межи очі. На жаль, деградації моралі, а з нею й денаціоналізації стільки, що нікуди не подітися від неприйнятного. Надзавдання, мовби за К. Станіславським, випирає: українського в Києві – кіт наплакав. Натомість колонізаторське цвіте-процвітає. Телеекскурсоводи ніби й молоді, а женуть таку ж пропаганду, як і за радянських часів – позавчорашню й фальшиву. Ось конкретний приклад прихованого одурманення не обізнаних: на всі заставки вихваляється мовби унікальний скульптурний витвір на Подолі в Києві – біблійний…

Читати далі

Фальшивий конкурс. Роздуми письменника про мистецькі премії

Я купився здуру на оголошення в ЗМІ й в Інтернеті про подання матеріалів на здобуття Мистецької премії «Київ» Департаменту культури Київської міськдержадміністрації. Запропонував видану 2019 року книгу «Віч-на-віч з вічністю» на відзначення 2021 року в номінації «Журналістика» Мистецькою премією «Київ» імені Анатолія Москаленка. Дещо пригадалося з пройденого творчими шляхами. Після проголошення незалежної Української Держави мені пощастило воскресити в українській літературі ім’я таки ж талановитої письменниці Докії Гуменної. Її батько в містечку Жашків на Черкащині, уславленому велелюдними ярмарками, тримав дрібну крамничку, в якій разом з іншим крамом продавав українські книжки, що…

Читати далі

З ким ви, майстри культури? Роздуми письменника на злобу дня

З цими убивчими запитаннями позавчорашні комуністи-інтернаціоналісти викривали «ворогів народу». Такі виродки, як Берія, біологічні ненависники вищих створінь, розстрілювали неугодних на Соловках, устеляли бездиханними тілами дно Біломор-каналу, наказували «стереть на лагерную пыль» у сибірських концтаборах, спроваджували у вічну мерзлоту Колими. Загребущі з холодних північних боліт завжди гострили зуби на південні степи, де ріки текли, а подекуди й досі течуть молоком і медом. «У рік 6678 [1170]… Тої ж зими послав Андрій [Юрійович] сина свого Мстислава із Суздаля на київського князя Мстислава на Ізяславича… Узятий же був Київ місяця березня у дванадцятий…

Читати далі

По українській землі, на лихо одвічним хліборобам, проходить цивілізаційний розлом. Роздуми письменника

Ненажерливі негідники самі в ніщо, окрім ненаситної наживи, не вірять і в голови легковірних втовкмачують: «історія нічому не вчить». А на який же життєвий досвід тоді опиратися? Без розуміння минулого як же орієнтуватися за складних обставин сучасності, а тим паче угадувати правильний шлях у майбутнє? Пригадаймо вікопомне: «Сталося це третього року царювання Тохтамиша, коли царював він в Орді й Сараї… А сам збурився в гніві, зібрав багато воїнів і направився до Волги з усіма своїми силами, з усім своїми князями, з безбожними воїнами, з татарськими полками, переправився на цей бік…

Читати далі

У нещадній боротьбі за владу ні моралі, ні правди. Роздуми письменника

Обпікає серце болюче повідомлення з лінії розмежування між самовідданими оборонцями рідної Матері-Землі й найманцями кремлівських убивць. Снайпери загарбників видерлися на водонапірні башти, по яких українським воїнам заборонено стріляти, й полюють на тих, що не можуть дати здачі. Чорний день. Четверо вбитих. Двох поранено. Один із них – у важкому стані. Дай йому вижити, доле праведна! Чому ж телеканали в Україні не киплять таким же обуренням, як з приводу протестів під Офісом президента? Кому ж розбите скло й розмальований граніт дорожчі від людських життів? Першорядні політики демонструють кричущу байдужість до живих…

Читати далі

Беріть приклад, товстосуми, з київського князя Володимира. Наслідуйте його доброчинність

Загальна сума статків ста найбагатших людей в Україні складає понад 35 мільярдів доларів. Водночас мільйони наших громадян бідують. Олігархи не поспішають ділитися з народом бодай частиною своїх коштів. Шкода, що вони не беруть приклад з київського князя Володимира. Комуністи, щоб утримати в своїх руках владу, переорієнтувалися з непримиренного атеїзму на християнську релігію. Узявся за гуж, не кажи – що не дуж. Беріть приклад, ненаситні товстосуми, з київського князя Володимира. Наслідуйте його доброчинність перед тим, як був проголошений «Хрестителем Русі». «У рік 6504 [996] «…прийшли печеніги до Василева, і Володимир з…

Читати далі

На окупованій Луганщині, щоб вийти на пенсію, примушують поміняти паспорт

Дещо про бандитські порядки на території, яку загарбала путінська Росія. Телефоную на удачу, з перешкодами, до молодшого від мене вихідця з того ж черкаського села, що і я. З 2014-го року задихається в чаду кремлівських порядків в ОРДЛО.  Бідкається. Не знає, як повестися. Всі сили відібрала робота під землею – в шахті. З осені й до весни світу білого не бачив. Затемна добирався в кузові вантажівки до прохідної і затемна піднімався «на гора». Є достатньо «стажу», щоб вийти на пенсію. Та де там! Не так просто, як першому-ліпшому трудязі на…

Читати далі

Відзначаємо День соборності України. Роздуми письменника

Сьогодні в Україні 22 січня, у день проголошення в 1919 році Акта злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки, відзначаємо День Соборності. Вперше у XX столітті українська незалежність була проголошена 22 січня 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради. Роком пізніше, 22 січня 1919 року, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки (об’єднання) українських земель, в єдину Україну, стверджувалось об’єднання двох тодішніх держав УНР та ЗУНР, що постали на уламках Російської і Австро-Угорської імперій, в єдину соборну Українську державу. *** Вічність благословляла єдинокровні племена українського роду об’єднуватися,…

Читати далі

Державці в Україні настільки змаліли, що нема на кого й рівнятися. Урок гетьмана Мазепи

В двадцять першому столітті нової ери, узявши голову в руки, побиваємось: з волі ж якого провидіння державці в Україні настільки змаліли, що на кого й рівнятися? На ненаситних казнокрадів? Погляньмо на давнішні віки. Гетьман Іван Мазепа – виходець із шляхетського українського православного роду. Його дід Михайло воював за козацьку волю під проводом Северина Наливайка. Був страчений 1596 року. А самого Наливайка публічна страта спостигла в листопаді 1597 року : відрубано голову, тіло четвертовано й частинами розвішано у Варшаві. Такою була ще в ХYІ столітті розплата за святе прагнення жити незалежно,…

Читати далі