Пам’ять: згадуючи політв’язня, журналіста, великого українця Валерія Марченка

Цього дня 1984 року в ленінградській тюремній лікарні (тепер Санкт-Петербург) помер Валерій Марченко. “Марченко був онуком першого радянського ректора Львівського університету, який теж зазнав репресій. Він працював у “Літературній Україні” та вчителював у Києві. Зокрема, наважився говорити про Голодомор і русифікацію, відтак у 1973-му його вперше заарештували. У таборах правозахисник познайомився з іншими дисидентами і, повернувшись у Київ, продовжив діяльність. Удруге його схопили в 1983-му. Черговий термін ув’язнення по суті був смертним вироком, бо він мав хронічну хворобу нирок, з якою в тюрмі йому було не вижити. Цього разу Марченка,…

Читати далі

На початку Незалежності письменник Василь Рубан закликав владу не здавати ядерну зброю

Молодший від мене мій добрий знайомий Василь Рубан після служби в ракетних військах Радянської армії навчався на філологічному факультеті Київського державного університету ім. Т. Г. Шевченка за спеціальністю українська мова й література. 1967 року з третього курсу, як і мене наприкінці 1956 року з четвертого, було відраховано або, простіше, виключено з політичних мотивів. На щастя, Василю пощастило, де прихилити голову. Оселився в селі Лісники Києво-Святошинського району в хаті своєї баби по матері. Захопили в полон вірші. Разом з такими ж переслідуваними однодумцями започаткував так звану Київську школу поезії. Два роки…

Читати далі