Цю статтю я вчора відправив до “Елегантного Нью-Йорка”, культурологічного журналу, який видає колишня киянка. Втім, колишніх киян не буває, це назавжди, особливо у киянок. Про це вже говорить назва видання. Тож киянам буде цікаво.
Балтійський бізнес Нью-Йорка
Я писав для ENY (“Елегантного Нью-Йорка”) про Зунд, про проєкт STRO, про американську торгівлю з Балтикою, про вклад Нью-Йорка в неї, і ця стаття фігурує у списку літератури моєї нової книги, яка називається «Мати всієї комерції» і з січня цього року публікується в журналі «Сім мистецтв».
Один з перших зареєстрованих у STR (митні регістри Зунду) рейсів з Нью-Йорка на Балтику здійснив сміливий американець Роберт Дональдсон – плавання порушувало британський Навігаційний акт, прийнятий при Кромвелі, який забороняв пряму торгівлю англійських колоній з Європою.
Robert Donaldson (469236) 11/7/1757 – New Yorck – New Yorck – Petersborg
1200 Ruller Seildug, 93 1/2 Daler 12 Skilling
260 Stk. Ravedug, 4 Daler 3 Skilling
97 1/2 Daler 15 Skilling
Føring 3 1/2 Daler 15 Skilling
94 Daler
Fyrpenge – 4 Daler
Total – 98 Daler
Розшифруємо. Шипмастер (капітан) Дональдсон (запис від 11 липня 1757) веде корабель, чиї власники живуть у Нью-Йорку (за сучасним: порт приписки), з Нью-Йорка до Петербурга. Вантаж: 1200 рулонів тонкої парусини (Seildug), яка обкладена митом в 93,5 далера і 12 скілінгів, і 260 штук грубої парусини (Ravedug) на 4 далера і 3 скілінги мита. Після відрахування деяких знижок (Føring) сплачено 94 далерів мита і 4 далерів маячного збору.
Треба зауважити, що везти до Росії парусину це як їхати в Тулу зі своїм самоваром – Росія сама славилася чудовою парусиною і масово експортувала її. Мабуть у Нью-Йорку на той час не знали цієї обставини. У зв’язку з цим показовим є наступний приклад рейсу судна з Нью-Йорка на Балтику, пізніший, коли американські колонії здобули незалежність, і меркантильні інтереси сторін прояснилися.
Robert M. Ambrose (344966) 14/4/1793 Neyork i America Neyork i America Kiøbenhavn
Ladning: Sukker, Café, Olie, Brandevin og sirop. Fyrpenge – 4 Daler, Total – 4 Daler.
Розшифровка. Нью-Йоркський капітан Роберт Амброз відзначився на митниці 14 квітня 1793 року, йдучи з Нью-Йорка до Копенгагена з вантажем цукру, кави, соняшникової олії, бренді та сиропу. Товар митом не обкладався, оскільки призначався для Данії.
Погодьтеся, вантаж не характерний для Нью-Йорка – цукрова тростина на його околицях не росте. Звичайно, можна припустити, що вантаж доставлений з Вест-Індії на північ іншими кораблями, але мав місце інший, більш простий варіант. Судна північних штатів йшли спочатку на південь, до островів Карибського моря, там брали місцевий товар і потім прямували до Європи. Звідки із вантажем йшли прямо через Атлантику додому. Більшість кораблів прямували цим маршрутом, який одержав спочатку назву «цукрового трикутника», а потім «бавовняного» – по наймасовішому вантажу. Але про деталі морських зв’язків Нью-Йорка з Балтикою можете зачитувати у згаданій статті в ENY, а нам час перейти до моєї книги.
Актуальність
Війна Ізраїлю та США з Іраном наголосила на важливості проток – зі згадування про них я починаю книгу, її частину, опубліковану в лютневому номері «Семи мистецтв», – про них, у тому числі про Ормузьку, про яку зараз тільки й розмов. Та й сама книга присвячена найціннішим відомостям митних регістрів Зунда, надзвичайно важливої протоки, що дає вихід із Балтійського моря у великий світ. Блокада Ормузької протоки призвела до повсюдного злету цін на нафту і газ і очікування рецесії світової економіки.
Зунд (Sound) – це німецька назва протоки Ересунн, яка сполучає Балтику з Північним морем.
Матір’ю всієї комерції називали в Голландії торгівлю з Балтикою і це багато про що говорить. Бо майже триста років, починаючи з кінця XV століття, ця маленька, бідна всім, крім енергії, працьовитості та талантів жителів, країна була безумовним лідером у морській комерції. У XVII столітті, «золотому столітті» Голландії, дві третини світового товарообігу забезпечували її суду. При цьому левова частка торгівлі з Балтикою йшла через протоку Зунд, що наголошує на важливості регістрів (журналів) Зундської митниці (Sound Toll Registers, STR).
Між іншим, однією з причин розвитку балтійської торгівлі та піднесення Голландії була… Україна! Експорт її хліба та імпорт численною шляхтою та магнатами предметів розкоші та культури стали одним із драйверів золотого віку Голландії, а також висунули Данциг на позицію найбільшого порту Балтики.
Ще одна причина актуальності та навіть злободенності книги – морська блокада Росії. Країни Європи все частіше затримують судна її «тіньового флоту», а Україна дронами розносить порти агресора. Наприкінці лютого в газеті вчених та популяризаторів науки «Троїцький варіант – Наука» вийшла моя стаття «Континентальна блокада в регістрах Зунда», яка базується на даних регістрів, присвячена цій темі. Бо континентальна блокада 1807-1813 років була практично самоблокадою Росії і вона постійно і систематично порушувала її, ледве не офіційно вдаючись до послуг контрабандистів, які тоді грали роль тіньового флоту – або нинішній такий флот виступає як контрабандисти. Ці порушення викликали гнів Наполеона і війну 1812 року.
Проєкт STRO
Книга викликана до життя тим, що з 2017 до 2024 року я брав участь у монументальному датсько-голландському проєкті STRO (Sound Toll Registers Online). Він присвячений створенню добре структурованої, з розвиненим довідковим апаратом загальнодоступної бази даних STR, найціннішого джерела інформації про історію комерційного мореплавання (реєстри велися 360 років і містять близько двох мільйонів записів!), а тим самим багато аспектів історії Європи та Америки.
На цю тему також читайте: Регістри Зунда та продаж Аляски. Про що свідчать архіви світу
Регістри Зунда – це величезний масив найціннішої інформації, вони самі, як і історія мит Зунду, послужили основою численних досліджень і публікацій, але доступ до них через багато причин утруднений. Щоб полегшити його та поставити на сучасну основу, був задуманий монументальний проєкт STRO. Хоча стягувала мито і вела регістри Данія, ініціювали проєкт голландці, які цінують свою історію та називали балтійську торгівлю матір’ю всієї комерції.
Інтерес до проєкту вилився в публікацію безлічі статей у відомих науково-популярних журналах «Знання-Сила», «Наука і життя», у літературних журналах «Зірка», Слово/Word (Нью-Йорк), «Новий берег» (Данія), культурологічному «Елегантному Нью-Йорку» та науково-культурологічному «Сім мистецтв». Плюс публікації в журналі «Культура i життя» (Київ), військово-морській збірці «Гангут» (Петербург), у газеті The Civil War (Чарльстон, США – поразка у Громадянській війні все ще бере за душі жителів півдня) плюс багато інших видань. Включаючи газету «Місце зустрічі Монреаль», в якій ось уже двадцять років я маю честь бути автором.
Особливо дорогі публікації у «Троїцькому варіанті» – не лише тому, що газета ця високого рівня, а також через громадянську сміливість її редакції: це останнє російське видання, яке публікує мої матеріали. Всі інші після нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року одразу або дещо пізніше, під тими чи іншими приводами припинили співпрацю зі мною. Деякі просто перестали відповідати, як редакція улюбленого з дитинства журналу «Знання-Сила», а деякі затаврували як ненависника Росії, як от патріотичний головний редактор «Гангута». Не надто сумую з цього приводу – публікація в російських виданнях зараз далеко не найкраща рекомендація.
Це одна з причин, чому ця книга не могла бути видана в Росії, хоча вона значною мірою присвячена історії російського мореплавання. Левова частка зовнішньої торгівлі Росії йшла через Балтику, і Зунд був головною брамою у великий світ, тому і для неї ця торгівля була матір’ю всієї комерції. Про розмах і значення торгівлі із Заходом можна судити з записів митниці Зунда. Так було в 1802 року з 12 250 записів Росії стосувалися 3056 – чверть величезного суднопотоку!
Але в Росії так недбало ставляться до своєї історії, так не цікавляться нею, хоча на словах розписують свою любов до неї, що за час, що минув з появи перших оброблених даних STRO, російською мовою практично не з’явилося робіт, які використовують ці дані, крім моїх. Я чи не один орю цю ниву. Адже вже в 2017 році, коли я зацікавився проєктом, були викладені у відкритий доступ запису XVIII століття, тобто часу появи і перших перемог російського флоту. Росія забиває останні віконця до Європи.
Гельсинор
Велися регістри в містечку Хельсінгер. На розфарбованих гравюрах “Атласу міст земного світу” (“Civitates Orbis Terrarum”) місто названо Elsenor. Гравюри датовані 1588 – Шекспіру було 24 і про Гельсинор він чув. Більше того, є переконлива гіпотеза, що з якихось причин йому довелося провести кілька років тут, тому й знав він так добре місцеві обставини, аж до сезонних напрямів панівних вітрів.
Місто забудоване 2–3-поверховими будинками з червоними черепичними дахами. На картині вказані дві німецькі кірхи, ймовірно, для моряків і купців з ганзейських міст, на пагорбах навколо і на курганах вікінгів видно вітряки, а берег Die Sondt, тобто протоки, облаштований безліччю пірсів. З півночі тягнеться низка вітрильників, що йдуть у Балтійське море, вони залишать чимало роузноблів, далерів, марок і скілінгів у скринях митниці, зробивши чималий внесок у процвітання Данії. А щоб про ухилення від мит і думки не виникало, на мисі височить багатогарматний замок Кронборг, а в протоці чергують бойові кораблі.
Французький адмірал Жюрьєн де ла Грав’єр писав:
«Над входом у протоку панує замок Кронборг, який є одночасно палацом, фортецею та державною в’язницею. Цей замок знаходиться від шведського берега на відстані 4142 метри. Далеко виступаючий мис, на якому він побудований, та його укріплення та вежі, приховують частиною від поглядів гарне містечко Гельсинор.
Але тільки-но ви проминете останній бастіон цієї величної будівлі, побудованої по кресленнях Тихо Браге, як Гельсинор відкривається разом, зі своїм великим і спокійним рейдом, жвавий вигляд якого ще різкіше підкреслює пустельну одноманітність шведського берега, де біля підошви гори, наниз місто Гельсінборг, примітне лише мальовничими руїнами своєї старовинної вежі.»
Епілог
І замок Кронборг, і Уранієнборг, палац-обсерваторія великого астронома Тихо Браге були побудовані на доходи від Зундського мита. Зауважу насамкінець, що в Уранієнборгу був водогін, умивальники і навіть ванни! У королівському палаці цих чудес ще не було.
Юрій КІРПІЧОВ, публіцист, письменник, США
Фото на головній сторінці: Замок Кронборг.