Другий президент України Л. Кучма, який спілкувався й ручкався з претендентом на довічну владу в кремлі, констатує: «путін маніакально одержимий Україною через психічний розлад. Вішає «лапшу» на весь світ». У моїх щоденних замітках достатньо підтверджень такого діагнозу: «Лєнін с какого-то пєрєпугу об’явіл Украіну». Чим глибше в історію, тим виразніші ознаки «психологічного розладу». Той, що десятками років тулив чим ближче до серця партквиток з профілем фарисейськи обожнюваного, обминає десятою дорогою те, що самозваний «вождь світового пролетаріату» називав росію «тюрмою народів». У змиг ока переорієнтувавшись на православ’я, заявляє: «Пьотр І нічєво нє…
Читати даліАвтор: Вадим Пепа
Людство вироджується?.. Роздуми письменника
У ніч проти 11 лютого безпілотники рашистських звірів накрили в Харкові нафтобазу. Вкрита снігом вулиця в змиг ока перетворилася на лавину вогняного пекла. Загинула 35-річна жінка, її чоловік і троє їхніх синів. Старшому, другокласнику, було сім рочків, середньому – майже чотири, найменшому – 10 місяців. Синочок зотлів на порох на грудях у матері. Їх поховали в одній труні. Невимовне людське горе учинене заради одного-єдиного. Щоб нелюд путін насолоджувався владою в кремлі до останнього подиху. До речі, слово кремль – із татарської мови. Означає «укріплення на горі». Лиховісний путін зубами вгризається…
Читати даліЛюдство гине? Роздуми письменника
Ще до нової ери у виставі римського комедіографа Тита Макція Плавта «Осли» ошелешило слухачів і глядачів «Homo homini lupus est». «Людина людині – вовк». Імовірно, через те вовк, що коли лютий хижак удирається до овечої кошари, то не залишає жодної особини на розплід. Усім перегризає горлянки. Римська приказка підтверджує проречене: «людина – звір, що посміхається». Обізнані із всесвітньою економікою науковці відають, що ресурси третьої від сонця життєдайної планети вичерпуються. Земля не спроможна прогодувати вісім мільярдів ротів. Замість того, щоб довіритися технічному прогресу й шукати в безмежжі космосу «нову Америку» для…
Читати даліЗнову про наші втрати на війні. Хто буде відбудовувати країну?
В Інтернеті «Журналіст України» сповіщає: «Після тяжкого поранення, отриманого при виконанні бойового завдання, помер випускник факультету журналістики Львівського національного університету. «27-річний Роман Ряжських на початку цього навчального року… прийняв рішення захищати нашу Державу. Саме тоді ми за лічені дні зібрали кошти для того, аби забезпечити його всім необхідним» – повідомляє студентська Рада ЛНУ. «Роман служив навідником аеромобільного батальйону. 4 січня отримав тяжке поранення, а 6 січня помер у Дніпровській лікарні імені Мечникова». Осуджувати Мечникова немає за що. Та чи не слід відмовитися про нагадування його імені, зганьбленого божевільною путінською ненавистю…
Читати даліВиродження чи самогубство? Знову про ООН
Постійний представник України при ООН, випускник Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка заявив: у Радбезі ООН не готові навіть обговорювати позбавлення рф всіх повноважень. У пустопорожній вселенській говорильні на голови украй байдужих до того, що діється в світі, не обрушуються запущені очманілою кремлівською камарильєю під орудою претендента на панування до останнього подиху гіперзвукові ракети, убивчі шахеди, нищівні ураження будь-чого живого з новітніх систем залпового вогню. Зловісні небендзі розкошують собі на здоров’я за рахунок податків з кишень «трудящих усього світу». Нахабно обдурюваний зажерливими окупантами так званий «електорат» змиряється…
Читати даліПолітика глушить творчість. Роздуми письменника про Шевченківську премію
Нагадаю дещо з історії. У 1961-1972 роках Комітет з Державних премій УРСР ім. Т. Г. Шевченка очолював Олександр Корнійчук. Те ж саме лихо в культурі, що й Геноцид-голодомор 1932-33 років супроти трудолюбивих українських селян. 1964 року найвищу нагороду України було присуджено «радянському державному діячеві М. Хрущову». Щоправда, відзнаку не було вручено. Свого часу мене судомило від щорічних панегіриків академіка Л. Новиченка про твори, удостоєні Шевченківської премії. Академік. А принижувався вихваляти ширпотреб нещадної боротьби проти «українських буржуазних націоналістів». Скачи, враже, як пан скаже! Після цілковитого банкрутства панівного атеїзму й переорієнтації у…
Читати даліКнига «Володар Грому» спростовує маячню кремлівських верховодів про «єдіний народ»
Впливова відведеною їй вічністю тисячолітня візантійська ортодоксія з експансіоністських зазіхань понизила братів Кия, Щека, Хорива і сестру їхню Либідь до земних володарів, які «сиділи» на «безлюдних» горах. Не правдиве досі нав’язується в шкільних і вузівських підручниках. Дивлюся в очі істини. У виданій 2020 року книзі «Володар Грому» посилаюся на свідчення візантійського історика Пропокопія Кесарійського. Всесвітньо визнаний учений із VІ ст. н.е. провіщає: «Племена ці, Sclaveni й Antes, не управляються однією людиною, а зстародавна живуть у народовладді, й від того в них вигідні й невигідні справи завжди ведуться спільно… вони вважають,…
Читати далі«Солдатський хліб». Нова книга письменника Вадима Пепи
Кремлівські зверхники погрожують людству ядерною зброєю. Жахливі наслідки атомного вибуху я бачив на власні очі під час неодноразових «учєній» на Тоцькому полігоні. Після викриття Микити Хрущовим «культу особи й діяльності Сталіна» студенти вузів позавчорашнього союзу підняли голови з надією на корінні переміни. 1956 року мене, як багатьох інших, виключили з четвертого курсу факультету журналістики Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка (тепер Національного). Обвинуватили в «українському буржуазному націоналізмі». Хоча який з мене «буржуазний»? Народився й жив до закінчення десятирічки зі срібною медаллю в хаті-ліпці. Перед Великоднем мати мазала земляну підлогу…
Читати далі