Книга «Володар Грому» спростовує маячню кремлівських верховодів про «єдіний народ»
Впливова відведеною їй вічністю тисячолітня візантійська ортодоксія з експансіоністських зазіхань понизила братів Кия, Щека, Хорива і сестру їхню Либідь до земних володарів, які «сиділи» на «безлюдних» горах. Не правдиве досі нав’язується в шкільних і вузівських підручниках.
Дивлюся в очі істини. У виданій 2020 року книзі «Володар Грому» посилаюся на свідчення візантійського історика Пропокопія Кесарійського. Всесвітньо визнаний учений із VІ ст. н.е. провіщає: «Племена ці, Sclaveni й Antes, не управляються однією людиною, а зстародавна живуть у народовладді, й від того в них вигідні й невигідні справи завжди ведуться спільно… вони вважають, що один з богів — творець блискавки — саме він є єдиний владар усього…» Чи ж не так само в давньогрецькій міфології з юності людства Зевс — «творець блискавки», «єдиний владар» олімпійської сім’ї», «батько богів і людей».
На цю тему: Правда проти безпросвітності. Відповідь Путіну про “ідентичність” українського й російського народів
Прокопій наголошує: «Та й ім’я в старовину в Sclaveni й Antes було одне й те ж: у давнину обоє цих племен називалися спорами (розсіяними), думаю через те, що вони жили, займаючи країну «спораден» (розсіяно), окремими селищами. Тому їм і землі доводиться займати багато. Вони живуть на більшій частині берега Істру (Дунаю. — В. П.) по той бік ріки». Це — коли дивитися із заходу.
1596-го року знамените місто над Дніпром відвідав Рейнольд Гейденштейн, довірений секретар польських королів Стефана і Сигізмунда Вази. Поділився враженнями від побаченого й почутого:
«Упом’янувши Київ, таке славне й велелюдне місто, не зайве буде коротенько нагадати… Перед кількома віками князі київські були володарями всіх Росій. Як тієї, яка тепер називається Москвою, так і тієї, яка досі зветься Руссю. Владарювали князі до моря Чорного і Дунаю.
Столицею їхньою був Київ. Коли його було побудовано, від якої давнини існує, чи не сягає, можливо, часів Колхіди й Енея: закрили все далека старовина та байдужість істориків. Залишилися, одначе, сліди попередньої величі. Стіна кругом міста. А в ній ворота старовинного ладу, суціль позолочені, й такі високі, що два повози, поставлені один на другого, не дістануть до горішнього склепіння. У самому місті немало понищених храмів грецького обряду».
Видатний французький письменник шість разів навідувався до Києва. До уподобаної ним Евеліни Ганської, яка мала маєток на Печерську. У своєму київському щоденнику Бальзак написав:
«Після того, як я побачив католицький Рим, я відчув живе бажання бачити Рим православний. Петербург – це ще місто-дитя. Москва щойно вступила в поважний вік, але Київ – це вічне місто Півночі… Я побачив північний Рим, православне місто з трьомастами церков, багатства Лаври, Софії»…
Сама по собі земля береже правічне. Село Ревушки Турійського району Волинської області розкинулось на березі річки Турія. Неподалік село Туропин. Тамтешні мешканці від одного покоління до наступних передають прадавні спомини про те, що до річки Турії ревищем, що люди лякалися й дивувалися. Саме від того страхітливого – Ревушки.
«Володар Грому» спростовує несосвітенну маячню кремлівських верховодів про «єдіний народ».
Відродити Кия з такою ж предковічною пам’яттю, як Зевс у давньогрецькій міфології, означає звеличити столицю незалежної Української Держави, примножити її славу в світі. Греція, Ізраїль, Індія, Китай, Японія, країни Європи, як і всі інші держави, докладають зусиль, щоб утверджуватися зі своєю доісторичною пам’яттю. Багатьом це вдається. В буквальному значенні цього слова у «Володарі Грому» воскресає доісторична пам’ять українського роду-племені.
Вадим Пепа, письменник.
Фото на головній із сайту kyivpastfuture.com.
