Шоу-бізнес і роялті: автори законопроєкту №5572 обвели нас навколо пальця

02.12.202114.01.2023 Олександр Ягольник 0 коментарів депутати, корупція, Микита Потураєв, роялті, шоу бізнес

Не полишає думка: як трапилося, що одіозний законопроєкт № 5572 про внесення змін до Закону “Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав” щодо забезпечення збору доходу від прав організаціями колективного управління так швидко отримав зелену вулицю в парламенті?

В той час як левова частка зареєстрованих у ВР законопроєктів, як правило, місяцями, а деякі й роками чекають своєї черги, щоб потрапити до сесійної зали парламенту чи за висновками їх попереднього розгляду в профільних комітетах ВРУ навіть не включаються до порядку денного сесій або одержують заяви про їх відкликання, даний законопроект не зустрів ніяких регламентних перепон на своєму шляху до сесійної зали.

Нагадаю: суть законопроєту полягає в тому, що його автори, прикриваючись красивими словами про захист індустрії шоу-бізнесу, насправді намагаються за будь-яку ціну анулювати «заднім числом» результати реформи колективного управління 2018 року і скасувати щойно проведені державні конкурси на визначення акредитованої організації колективного управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав, а, відтак, і перші паростки прозорої, відкритої системи виплат авторам та виконавцям музичних творів чесно зароблених ними реальних грошей за свою зовні ефектну, але насправді дуже нелегку працю – тобто, б’ють по підприємствах, які сумлінно і найбільш чесно відстоюють інтереси авторів, щоб знову повернути старі схеми, які давали можливість певним структурним утворенням всі роки обкрадати українських і зарубіжних виконавців або й узагалі не платити українським виконавцям роялті.

Корупційну складову законопроєкту, як кажуть, видно неозброєним оком, але попри це він стрімко пройшов передбачені регламентом кабінети і блискавично опинився в сесійній залі.

Зокрема, як свідчить стенограма Верховної Ради України, 29 09. 2021 року фахівці Головного науково-експертного управління апарату Верховної Ради України висловили низку зауважень до законопроєкту №5572 та констатували, що «Проєкт на момент підготовки висновку не включений до Плану законопроєктної роботи Верховної Ради України на 2021 рік, затвердженого постановою Верховної Ради України від 02.02.2021 № 1165- ІХ”. Серйозні зауваги до законопроєкту висловивила і низка інших органів та організацій.

Тим не менш, наступного дня – 30 вересня 2021 року – законопроєкт (реєстр. № 5572) терміново був розглянутий на засіданні Комітету з питань економічного розвитку ВР України, який ухвалив рішення внести проєкт Закону № 5572 на розгляд ВР та рекомендувати за результатами розгляду в першому читанні прийняти за основу. А вже 19 жовтня 2021-го – внесений до сесійної зали парламенту.

Була навіть пропозиція прийняти законопроєкт взагалі без обговорення, але не пройшла – не набрала депутатських голосів. Тому розглядвся за скороченою процедурою. Процедурні питання – представлення проєкту закону, обговорення і голосування зайняли близько… 14 хвилин. “За”, попри корупційну складову законопроєту, котру, як кажуть, видно неозброєним оком, проголосували навіть депутати, які попервах мали намір відправити його на нове перше читання.

Чим пояснити таке поблажливо-стрімке просування проєкту закону № 5572, який навіть не приховує свою, прямо скажемо, нецивілізовану мету – руйнацію авторської реформи, котру понад 30 років чекав український шоу-бізнес?

Як на мій погляд, проглядаються, щонайменше, три причинні версії.

По-перше, номенклатурна складова плюс корпоративна солідарність. Зауважте: головним автором законопроєкту є не рядовий депутат, а знаний політтехнолог і заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань інформаційної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики Микита Потураєв та його колега Олександр Санченко. Відомі імена й деяких інших ще більш впливових людей, що лобіюють цей законопроєкт.

По-друге, дався взнаки й так званий “ефект законодавчої комунікації”, адже реалії парламентів світу такі, що рівень комунікаційної співпраці їх представників не завжди в буквальному сенсі синхронізується з напрямками, щодо яких ухвалюються ті чи інші законопроєкти. Зазвичай парламентарі орієнтуються на фахові висновки профільних комітетів. Так трапилося й у даному випадку. Швидко зрозуміти всі тонкощі й нюанси авторського права – майже неможливо без спеціальної підготовки. Тож довірилися висновкові Комітету з питань економічного розвитку…

По-третє, мабуть, не слід скидати з рахунку й “дрібні випадковості”- зокрема, той факт, що законопроєкт було внесено до сесійної зали під кінець насиченого робочого дня, о 6-й годині 23 хвилині вечора, коли люди були втомлені й налаштовані на інші реалії… Схоже, спрацювала й магія слів Микити Потураєва, що, власне, ввели в оману колег-депутатів й не дали їм можливості розгледіти за красивими фразами конфлікт інтересів і те, яку саме корисливу мету насправді переслідує №5572.

На засіданні згаданого вище профільного комітету ВР України, де розглядався одіозний законопроєт, Микита Потураєв титулував співавтора законопроєкту №5572 «першим в історії України депутатом-викривачем корупції» й настільки філігранно вимостив доріжку для прийняття потрібного йому рішення, що й справді важко було встояти й не підтримати в емоційному пориві таку заяву!

Хочеться однак вірити, що депутати, до яких спільнота шоу-бізнесу намагається достукатися й донести суть проблеми, навколо якої точаться такі гострі дискусії, все-таки почують наш голос.

Почують і більш предметно проаналізують законопроєкт №5572, щоб нарешті зрозуміти, що потураєви водять не тільки громадськість, а й своїх колег довкола пальця. Зрозуміють і знайдуть найбільш оптимальне рішення, щоб виправити ситуацію й не ганьбити статус парламенту, який і без того катастрофічно втрачає свій імідж, – оберуть зворотний погляд і таки зупинять тріумфальну ходу законопроєкту № 5572, не дадуть йому рухатися вперед.