«Ніхто не караний, не суджений ніхто…” Коли сядуть за грати убивці Небесної Сотні?
20 лютого 2014-го загинуло найбільше активістів Майдану.
“Сьогодні у нас, родин Героїв Небесної Сотні, болить душа і пече серце, бо нема справедливості, бо винні у вбивствах майданівців, замовники цих злочинів досі не покарані”. Ці слова декілька років тому, коли булава була в руках попереднього президента України, промовила в бесіді з кореспондентом “Українського репортера” Тетяна Бондарчук із Старокостянтинова, вдова Героя Небесної Сотні Сергія Бондарчука. Читайте про це:
І по сей день, вже при новій владі, нема справедливості. У цьому плані нічого не змінилося, хіба що заочно засуджено лише Януковича.
Тетяна Володимирівна Бондарчук сказала нам, відповідаючи на запитання, що владі заважає покарати вбивць.
“Мабуть, потрібні воля і бажання це зробити. Знаємо, що багатьох причетних до тих страшних подій затримували. А потім випускали. Скажімо, тодішнього заступника командира роти “Беркута” Дмитра Садовника суддя Світлана Волкова відпустила під домашній арешт. Цьому не завадило, що його обвинувачено у причетності до вбивства 39 майданівців! Сім’ї загиблих звернулися до апеляційного суду, щоб повернути Садовника за ґрати, але обвинувачений вже втік…”
Волкова знову в суддівській мантії. Вона знову вершить правосуддя! Знову вмирішує долі людей. як таке може бути! Ось він, лакмусовий папірець, суддівської реформи! Це якесь задздеркалля. Дивовижна реальність. Ні, вона є страшною!
Ми знову й знову згадуємо Майдан, коли мільйони співвітчизників вийшли на вулиці та площі, щоб сказати: ми – не бидло, ми хочемо жити так, як це прийнято у цивілізованому світі, ми проти російського імперського ярма.
За це віддали життя кращі сини та доньки нашого народу. І ми стаємо на коліна перед Небесною Сотнею, низько схиляємо голови перед тими, кого покалічила банда. Нам болить, що заможне, квітуче життя в Україні так і не настало (хоч і прогнали Януковича, хоч і безвіз діє). Пече, що на фронті гинуть наші воїни.
Щодня б’є по мізках, що економічна скрута заганяє людей у зубожіння, посилює розпач та зневіру. Ми хочемо кари для убивць, а її усе немає та немає. Ми прагнемо справедливості, але вона – як примара. Ми воліємо, щоб щодня, щомиті торжествував закон геть для усіх, але це – утопія. У нас закон усе ще як дишло… Правлять бал вовки в овечих шкурах: пихаті власники “велюрів”, крадії, хабарники, “трухіни” та іже з ними.
За таке життя боровся Майдан? Українці вийшли на вулиці й площі, бо прагнули справедливості, щоб ніхто й ніколи не зазіхав на їхні свободи, щоб до думки вільних громадян постійно дослухалася влада, щоб ніколи, за жодних обставин не бути рабами московського кремля.
Вільні люди на барикадах прагнули кардинальних змін в облаштуванні країни, боролися за те, щоб викинути на смітник історії усе, що пов’язано із зажерливими покидьками банди Януковича, які ординським табором стали на печерських пагорбах, облаштували свої смердючі лігвища в усіх містах країни.
Майдан переконливо довів, що воля для українців – це святе, що дух боротьби за Правду – в генах нашого незламного, героїчного і жертовного народу. Майдан ніколи не дозволить владі перейти «червоні лінії». У цьому також особлива сутність Революції Гідності. Чи завершилася вона? Ні, звичайно.
На превеликий жаль, облаштування країни усе ще не відбулося так, як мріяв, виголошував, очікував волелюбний Майдан, як цього хотіла величезна людська потуга у маленьких і великих містах, у селах і на хуторах.
Неймовірної сили і міці майданівська ріка, що рве будь-які греблі, не змогла поглинути й навіки вічнії накрити олігархат, паханат, різну управлінську промосковську шушваль, зрадників, манкуртів.
Ця погань зуміла виборсатися, доплентатися, дочвалати, доповзти, долізти до заповітних (улюблених!) начальницьких, депутатських крісел, задурити голови багатьом українцям на виборах, возвести брехню в культ, а маніпуляціям надати статус «істинної правди».
Хіба ж не спостерігаємо традиційне: влада є далекою від народу?! Зрештою, а хіба ж не виборці свого часу вручили мандат до парламенту колишньому головному рекетирові зі столичної Оболоні, деяким ґвалтівникам, мажорам із корумпованих родин, представникам «п’ятої колони»?
Отож є проблема – як виробити здатність не піддаватися на маніпуляції, давати жорсткого відкоша брехні й популізму? Може, для цього потрібно багато часу, щоб пройшли десятиліття? Ні, час сьогодні грає проти трудолюбивого, героїчного нашого народу, воючого народу.
Поки Лицарі боронять землю від ординців з Московії, тут, в тилу, утверджуються, набивають калитки за кошти бюджету різні «вовки» (і не тільки в судовій системі), затуманюють маніпуляціями свідомість багатьох українців, цементують безправ’я, продукують невігластво, дають посади «своїм»…
Цинізм править бал. Навіть розхвалена децентралізація, як не дивно, дала поштовх до царювання-раювання різним шубравцям місцевого штибу. Вони перетворили чимало міст і селищ на такі собі удільні князівства, де сіли на бюджетну “жилу” зі своїми «діамантовими» зятями і «золотими доньками», кишеньковою і слухняною більшістю у радах. Якийсь шапітолій рвацтва і казнокрадства вийшов на сцену. Без гальм. З почуттям вседозволеності, що все куплено і «схоплено».
Не можу не процитувати віршовані рядки талановитого поета з Прикарпаття Романа Дронюка:
«…Ніхто не караний, не суджений ніхто:
Пов’язані, пов’язані усі.
Кожен чекає черги до корита
І марить владою вві сні.
Скажи, чому, чому, Вкраїно,
Зрадливих юд багато так?
Ікони вже криваво плачуть,
Показують нам з неба знак.
Знов вибори, знов брешуть…
А хлопці падають, підкошені в бою.
Хто заплете тобі, Вкраїно, коси?
Хто витре зболену сльозу?»
У лютому 2021 року “Український репортер” розповідав, що Державне бюро розслідувань найближчим часом має намір скерувати до суду справи щодо організаторів і виконавців злочинів на Майдані, які переховуються у Росії.
Про це тоді повідомив заступник начальника управління ДБР у справах Майдану Артем Яблонський.
“До суду скеровуються справи за спеціальною, заочною процедурою. Ми розпочали у цих справах активну роботу. У нас 88 підозрюваних у справах Майдану, які перебувають у розшуку. Зараз ми отримуємо дозволи суду на обрання запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою за відсутністю підозрюваних та у подальшому дозвіл на заочне спеціальне розслідування. Якщо і далі робота триватиме у цьому напрямку, то ми найближчим часом завершимо і направимо до суду всіх організаторів і виконавців, які ухиляються від слідства і суду і перебувають в Росії”.
І де ж ця “активна робота” нині? Чому немає вироків? Як сьогодні сприймати запевнення: “Найближчим часом завершимо і направимо до суду всіх організаторів і виконавців”?
За словами Яблонського, із січня 2020 року, відколи у ДБР був створений підрозділ у справах Майдану, слідчі повідомили про підозру 44 фігурантам справ і направили до суду 26 обвинувальних актів щодо 37 осіб. (Запитання “Українського репортера”: яка зарплата у співробітників цього підрозділу? Певно, понад 50 000 гривень?)
А ще Яблонський говорив: якщо рахувати в сукупності, то за весь час розслідування справ Майдану до відповідальності притягнули 309 фігурантів.
Слідчі ДБР в рамках розслідування розстрілів на Майдані Незалежності під час Революції Гідності 18-20 лютого 2014 року у квітні 2020 року провели ще 3 слідчі експерименти. 25 травня 2020 року суд заочно взяв під варту колишнього міністра оборони України Павла Лебедєва у справі про розстріли на Майдані 18-20 лютого 2014 року. Слідчі Державного бюро розслідувань у справах Майдану окреслили коло осіб, які можуть бути причетними до вбивства учасників Революції Гідності Сергія Нігояна, Михайла Жизневського і Романа Сеника.
“…Хто заплете тобі, Вкраїно, коси? Хто витре зболену сльозу?»
- На цю тему:
- Майдан довів, що воля для українців – це святе, що дух боротьби за Правду – в генах незламного народу
- Майдан наших надій і сподівань. Дещо про підсумки Революції Гідності
- Судді, які виносили рішення проти Майдану, знову призначені на посади
- Про “Очі”, що тримали Майдан
- “Зливають” Майдан
- Знову “Беркут” проти Майдану
- Микола Кузнєцов: “Комбінацію з побиттям студентів було продумано на багато ходів уперед”
