Адмірал не тоне?
Адмірал не тоне? Чому український адмірал, нагороджений мечем королеви Великобританії, виявився зрадником?
На інформаційну поверхню знову «виплив» адмірал. Це – ексміністр оборони України, Надзвичайний і Повноважний Посол Михайло Єжель.
Читаємо інформацію Офісу Генерального прокурора від 8 серпня 2022-го:
«Повідомлено про підозру колишньому міністру оборони України у кримінальному провадженні за обставинами вчинення ним за попередньою змовою групою осіб державної зради. За даними слідства, ексміністр оборони України, керуючи головним органом у системі центральних органів виконавчої влади і військового управління із забезпечення реалізації державної політики у сфері оборони, був обізнаним про загрози суверенітету, територіальній цілісності, недоторканності та обороноздатності України від підривної діяльності Російської Федерації. Водночас, у квітні 2010 року, всупереч вимог Конституції, Воєнної доктрини України, Віденської Конвенції про право міжнародних договорів, а також Законів України «Про міжнародні договори», «Про оборону України», «Про Збройні Сили України» погодив без зауважень Угоду між Україною та РФ, якою було продовжено на 25 років строк перебування Чорноморського флоту Російської Федерації на території України – АР Крим і м. Севастополі.
У результаті таких дій були штучно створені передумови для збільшення чисельності військ Російської Федерації на території України, їх переоснащення й модернізації та у подальшому – вторгнення збройних сил Російської Федерації і окупації ними АР Крим і міста Севастополя…»
Зверніть увагу на високі звання Єжеля – адмірал, посол. А ще ж і ордени виблискують на мундирі: «За службу батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ст., Богдана Хмельницького III ст.. Нагороджений відзнаками Міністерства оборони України — «Вогнепальна зброя», «Доблесть і честь», «Знак Пошани», «Ветеран військової служби», є і медалі: «10 років Збройним Силам України», «15 років Збройним Силам України».
Згадаймо і такий факт. У 1996 році Михайлові Єжелю, як найкращому випускникові оперативно-стратегічного рівня Академії Збройних сил України (нині Національний університет оборони України імені Івана Черняховського) було вручено перехідний меч королеви Великої Британії.
Адмірал виявився зрадником, манкуртом, “шісткою” путіна, за 30 срібняків продав рідну країну. Однак цього покидька досі не позбавлено українських нагород та звань. Такі не тонуть?
Колись він дуже швидко йшов до своїх начальницьких висот. Одразу ж після закінчення академії, у 1996-му, президент Кучма присвоїв Єжелю звання контр-адмірала.Відповідну й посаду підшукали – адмірал-інспектора Військово-морських сил Головної інспекції Міністерства оборони України! Того ж року Єжель уже сидлів у кріслі заступника міністра оборони України — командувача Військово-морських сил Збройних сил України.
Чомусь саме йому посміхнулася доля, а не комусь з українських офіцерів, які чесно і фахово служили у наших Військово-Морських Силах. Хоч Єжель і родом з Вінничини, але до Незалежності служив у Росії. Чомусь цей факт не брали до уваги в керівництві держави.
Читайте також: Короновані на владу і привілеї
Гору брало призначення на посади за принципами особистої відданості, прислужництва, клановості. В пошані було вміння дерибанити, проводити комбінації із зиском для правлячих тузів. А на патріотизм, доброчесність, жертовність в ім’я народу, нації верховні боси уваги не звертали. Так зароджувалася майбутня зрада, шалена гонитва за “срібняками”.
Мені вже доводилося розповідати у статті, що на дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами.
Ось такий був “добір кадрів” у державі. Хто відповість за такий стрімкий кадровий злет Єжеля? Леонід Кучма? Тодішній міністр оборони України Олександр Кузьмук? Не забудемо, що у 2004 році Кузьмук нагородив прем’єра Азарова (також зрадника!) пістолетом ПСМ “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”.
Різних україноненависників було прийнято нагороджувати пістолетами, шаблями, кортиками… Особливо це було розповсюджено під час міністерської каденції генерала армії Олександра Кузьмука. Отож не став винятком і Єжель. Просидів він у кріслі головного флотоводця до жовтня 2003 року.
Читайте матеріал: Ось так заганяли Українську армію у безпросвіток
Особливо виділимо 2001 рік, коли 29 липня в Севастополі відбувся помпезний морський парад з нагоди… Дня ВМФ Росії. А в ньому узяли участь бойові кораблі росії та України (це ж треба було комусь придумати таку дурницю, а по суті шкідницький захід!) Парад приймали два президенти – путін і Леонід Кучма. Вони почергово побували на флагманських крейсерах – «Москві» та на українському кораблі «Гетьман Сагайдачний».
Читайте матеріал: Знову з Кучмою!
Саме тоді, 29 липня на борту «Москви» путін підписав «Морскую доктрину Российской Федерации». «Этот документ определяет национальные интересы страны, как одной из ведущих морских держав мира», – клепали язиками московитські пропагандисти.
Символічний корабель, що не кажіть. Виходить, що разом із крейсером український «Нептун» «потопив» і «Морскую доктрину Российской Федерации».
Після того, як «Москва» забулькала на дні в кремлі заявили, що будуть переглядати «Морскую доктрину…»
Певний символізм є і утому, що того дня, під час святкування у Севастополі за програмою “Морская мощь во славу России” глядачі побачили сценарний номер “День Нептуна” з військовими акцентами. А було ось що – Кучму і путіна привітав Морський цар з русалками.
Читайте матеріал: “Путін, Кучма і крейсер “Москва”
З морської води вийшли «33 богатирі» – це були бойові плавці чорноморского флоту. Про це диво московитська преса в репортажах сповіщала: «Они настроены мирно, а операцию по уничтожению условного противника сегодня провели ракетные катера и палубная авиация…» У 2022 році ця морська банда вже не була налаштована мирно – вбивала мирних українців.
Але 29 липня 2001-го Кучма і путін аплодували Морському цареві Нептуну. І ось 13 квітня 2022-го Нептун помстився путіну – розтрощив ракетами оте велике металеве «корито» імперського флоту.
Хто міг передбачити, що “Морская мощь во славу России” через 21 рік обернеться крахом «Москви»?! З висоти років диву даєшся, що тодішні наші керманичі, насамперед Кучма, погодилися на цей імперський шабаш “Морская мощь во славу России”. Пристали на лукаву пропозицію «братського флоту»?
Командувачем Військово-Морських Сил України тоді, нагадаю, був адмірал Єжель. Можливо, Єжель і проштовхнув ідею спільного параду. Настане час, коли цього негідника вищої гільдії ще судитиме український народ, адже разом зі своїми посіпаками доводив Збройні Сили до розору, здавав і продавав все що тільки можна, набиваючи калитку.
Де опинився Єжель після відставки? З червня по грудень 2007 він— радник Прем’єр-міністра України Азарова, який, на думку генерала Кузьмука, має “визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”.
Після цього нова хлібна посада: з лютого 2008-го по березень 2010-го — Головний інспектор Міністерства оборони України.
А вже з березня 2010 — міністр оборони України. Що про нього тільки не говорили офіцери та генерали, які бачили стиль його керівництва, чули та здогадувалися про його оборудки та махінації. Особливо часто розповідали про афери з коштовними металами, з військовими ресурсами. А ще й про те, як винятковою довірою у міністра оборони Єжеля користувалися деякі жінки сумнівної поведінки, які навіть роздавали вказівки військовим.
24 лютого 2012 року Янукович призначив Єжеля радником Президента України. Через рік адмірал став послом України в Білорусі.
Петра Порошенка було обрано Президентом України у червні 2014-го. Увесь 2014-й рік Єжель просидів у посольському кріслі. Не звільняли. Цінний кадр, очевидно. “На вихід” наказали лише 11 травня 2015 року.
Але Єжель вже помахав Києву рукою на прощання. Він здогадувався, що під ним почала горіти земля.
У березні 2016 року військова прокуратура розпочала слідство щодо нього – йшлося про його афери під час погодження 2011 року переліку військового майна ЗСУ, що підлягало відчуженню. За даними слідства, МО України передало два важких бомбардувальники Ту-95МС приватній компанії, збитки – 24 млн грн.
Слідство має до Єжеля і такі претензії: він надавав окремі доручення, щоб у період з квітня 2011 року до березня 2012 року була здійснена оплата комунальних послуг та енергоносіїв, спожитих фірмами “Артек Спілка”, “Укрпродакорд ОР”, “Провідна продовольча компанія ВС”, “Оптукрпром-ВР” під час надання послуг з харчування особового складу Збройних сил України, за рахунок коштів державного бюджету без подальшої компенсації на загальну суму 42 965,5 тис. гривень. І це завдало матеріальної шкоди державі на вказану суму.
Адмірала подали у розшук. 22 грудня 2018 року Солом’янський районний суд Києва задовольнив клопотання прокуратури щодо надання дозволу на його затримання у випадку перетину ним кордону України.
Відповідно до довідки Головного управління військової контррозвідки від 16 травня 2017 року, в Білорусі Єжелю надано статус біженця, і, за оперативними даними, він проживає з сім’єю в Мінську, де винаймає квартиру.
Що цікаво: Єжеля, як посла України в Білорусі, чомусь не викликали до Києва для проведення слідчих дій.
“Слідством встановлено, що Єжель, перебуваючи на території Республіки Білорусь, активно брав участь в офіційних заходах і проводив зустрічі з делегаціями, що прибувають для участі у засіданнях робочих груп Тристоронньої контактної групи з врегулювання ситуації в Україні”, – сказано в рішенні суду.
Адмірал все ще був “на плаву”!
Згідно з інформацією Служби зовнішньої розвідки України, експосол продовжував користуватися дипломатичними привілеями та імунітетом. Єжель листом від 16 травня 2015 року повідомив Головній військовій прокуратурі, що до України не повернеться у зв’язку з загрозою його життю та відсутністю гарантій безпеки його сім’ї. Суд розпочав в заочному порядку судовий процес проти Єжеля. І де ж вирок?
Страшні часи були для Неньки, лукаві, просякнуті гниллю на верхотурі влади! Різна шушваль щодня грабувала країну, жила за подвійними стандартами, вела дволику політику, підспівувала кремлю, тамтешній мафії, гопникам.
На жаль, таких єжелів в Україні виплодилося дуже багато – тисячі.
Леонід Фросевич
