МН17: яку мету переслідував Путін, знищуючи малайзійський Боїнг? Розслідування

Продовжуємо пошук істини у справі МН17. Москва приховує правду про терористичну атаку, яка забрала життя у 298 людей в небі над Донбасом, організовану кривавим карликом Путіним. І вона не гребує нічим, починаючи від цинічної брехні, погроз, шантажу, підкупу, вбивств і закінчуючи використанням ситуації з пандемією коронавірусу.

Все це робиться з метою протипоставити країни ЄС, НАТО, США, щоб домогтися зняття санкцій з Росії і уникнути відповідальності за збитий малайзійський Боїнг рейсу МН17. Чого лишень вартує спецоперація Кремля – направлення до Італії так званого гуманітарного конвою «Із Росії з любов’ю» і його ідеологічний інформаційний супровід: «тільки Росія надає допомогу братньому європейському народові», «західні країни відвернулися від допомоги Італії», «Путін – великий гуманіст, саме він запропонував допомогу».

В соціальних мережах масово поширюється: «Жест Росії ще більше показує, що ми повинні повернутися до того, щоб стати незалежним народом. ПОЗА ЄС – ПОЗА НАТО –ВІЛЬНЕ СТАНОВИЩЕ НАРОДІВ – смертна кара для зрадників держави». Гаслом інформаційної компанії п’ятої колони ФСБ РФ на Апенінах стала приказка: «Друг пізнається в біді».

Дійшло до того, що італійці вибачаються за санкції ЄС щодо РФ. Так, Sig Gefrico пише: «Це наші друзі, а ми відповідаємо санкціями. Ганьба!». Alessandro зазначає: «Ми дійсно дураки».

Кривава спецоперація Кремля

Сьогодні ми проаналізуємо версію, яка відрізняється від версії колишнього голови СБУ Валентина Наливайченка, що була оприлюднена в попередній частині мого розслідування на сайті «Український репортер» під назвою «МН17: про «блукання» російського «Бука» на окупованій території».

Колишній радник президента Росії Путіна, його представник по зв’язках з лідерами «Великої сімки» (2000-2005 рр.) Андрій Ілларіонов (нині старший науковий співробітник Інституту Катона у Вашингтоні, аналітик) ПЕРЕКОНАНИЙ: збиття лайнера МН17 – НЕ ФАТАЛЬНА ПОМИЛКА екіпажу «Бука», а СПЕЦОПЕРАЦІЯ КРЕМЛЯ. Із 17 рейсів, які пролітали над Донбасом в зоні ураження «Бука», керівництво РФ обрало саме цей борт з європейцями.

Путін розрахував: загибель сотень європейців рейсу МН17 шокує лідерів ЄС, змусить їх натиснути на президента України Петра Порошенка і зупинити наступ українських ЗС. Що і сталося.

«Якби було збито російський, український, будь-який інший літак із країн СНД, великим чином Європу це не турбувало б»,- підкреслив Ілларіонов і додав: «В принципі не можна повністю виключити ймовірність того, що пасажири ще двох міжнародних літаків, що пролітали 17 липня 2014 року над Донбасом, могли стати жертвами теракту. Але збиття Боїнга “Малайзійських авіаліній” найкраще вирішувало військово-політичні завдання, поставлені Кремлем під час планування і здійснення цієї спецоперації».

На думку Ілларіонова, операція потрібна була Путіну тому, що в середині літа 2014 року проєкт “Новоросія”, націлений на недопущення інтеграції України в західні економічні, політичні й військові союзи, перебував на межі повного краху. Українські війська вели успішний наступ, послідовно звільняючи території, захоплені російськими формуваннями і сепаратистами.

Ще кілька тижнів – і від “Лугандонії” залишилися б тільки історичні спогади. Для того, щоб урятувати її від повного й остаточного розгрому, треба було зупинити наступ сил АТО. До середини липня з’ясувалося, що:
1)військовий опір сепаратистів тане на очах;
2)дипломатичний тиск Заходу на Київ, який здійснювали через Меркель, Олланда та інших західних лідерів, виявився неефективним;
3)пряме повномасштабне вторгнення регулярних російських військ в Україну на той час було визнано недоцільним.

Необхідно було знайти інший засіб, здатний, за задумом Кремля, шокувати сонну доти європейську громадськість із тим, щоб вона, жахнувшись загибелі цивільного борту і його пасажирів, жорстко вимагала б від своїх урядів чинити який завгодно тиск на керівництво України, щоб воно негайно припинило наступ сил АТО. Таким “ефективним” засобом вкотре (на жаль, не вперше і не востаннє) став терористичний акт – збитий малайзійський авіалайнер MH17, наголосив Ілларіонов.

Зазначу, що із 61-го рейсу, які пролітали в небі над Україною, тільки 17 проходили над місцем майбутньої катастрофи, пересуваючись з півночі, північного заходу, заходу на південь, південний схід, схід. Саме цей напрямок руху можна було б (за бажання) продемонструвати як потенційну загрозу російським військовим формуванням і їх найманцям-бойовикам з боку Збройних сил України.

Список цих рейсів:
13:32 Emirates 242 Toronto – Dubai
13:38 UIA 515 Kiev – Tbilisi
13:49 Austrian 659 Vienna – Rostov
14:17 QatarAirways 178 Oslo – Doha
14:32 JET 229 Brussels – Delhi
14:45 ZabaikalAirlines 703 Kharkov – Yerevan
14:52 Jet 119 London – Mumbai
15:00 Lufthansa 758 Frankfurt – Madras
15:18 SIA 323 Amsterdam – Singapore
15:37 nodata
15:48 AirAstana 904 Amsterdam – Atyrau
16:00 Lufthansa 762 Munich – Delhi
16:19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur
16:27 EVA 88 Paris – Taipei
16:38 SIA 333 Paris – Singapore
17:09 Emirates 158 Stokholm – Dubai
17:11 nodata.

Два з цих 17 рейсів не було ідентифіковано (nodata). Із решти 15 рейсів один здійснювала українська компанія, один – казахстанська, один – російська.

Емоційний і політичний ефект від загибелі цих літаків та їхніх пасажирів на європейську (західну) громадську думку був би мінімальним. Він був би, певно, недостатнім також і після аварії літаків, які вилетіли з норвезького Осло, австрійського Відня, шведського Стокгольма.

Із решти дев’яти рейсів шість були неприйнятними для Кремля з геополітичних причин, оскільки вони вилітали з аеропортів країн “Великої сімки”: Канади (з Торонто), Великобританії (з Лондона), Франції (два з Парижа) і Німеччини (рейси з Франкфурта і Мюнхена). Тож залишалися лише три рейси, що вилетіли зі столиць країн-членів НАТО, які не є членами клубу G7:

14:32 JET 229 Brussels – Delhi
15:18 SIA 323 Amsterdam – Singapore

16:19 Malaysian 17 Amsterdam – Kuala-Lumpur

Тому жертвами спланованого Кремлем теракту могли в принципі стати пасажири будь-якого з цих трьох рейсів. Однак, на думку Ілларіонова, з низки політичних та особистих причин рейс, що вилітав з Амстердама до Куала-Лумпур, для Путіна і організаторів терористичної атаки був, очевидно, кращим.

Це пояснювалося тим, що рейс Брюссель – Делі виконували індійці, рейс Амстердам – Сингапур виконували “Сингапурські авіалінії”, а рейс Амстердам – Куала-Лумпур – “Малайзійські авіалінії”. Іншимимсловами, розслідування збиття делійського чи сингапурського рейсів мала би проводити влада Індії чи Сингапуру. Кремль розумів, що політична вага Індії та Сингапуру більша, а потенціал їхнього впливу на неминуче міжнародне слідство більший, аніж у Малайзії.

Тому Кремлю і особисто Путіну було зручніше мати справу з розслідуванням загибелі пасажирського літака, що належав політично слабшій Малайзії, уряд якого залежав від Москви, про це я докладно виклав в «Українському репортері» у публікації «МН17: роль сильних світу цього та європейських іуд у справі збиття Боїнга»:

«Мавпа з гранатою»

У китайському гороскопі є рік Мавпи. Тварина ця вкрай нахабна, злодійкувата, схильна до сваволі й капостей. Вона не бажає коритися загальновизнаним правилам і боїться лише тих, хто значно сильніший за неї. Мавпа отримує задоволення, якщо їй вдається когось залякати.

Неприємна істота до того ж людиноподібна.

Найстрашніше, коли мавпа доривається до знарядь убивства. Недарма ж з’явився вислів «мавпа з гранатою», яким окреслюють політиків з непередбачуваною поведінкою, в руках яких опиняється смертельно небезпечна зброя. Отака злобна «мавпа з гранатою» двадцять років тому завелася у Кремлі, звідки погрожує кинути увесь світ у пекло ядерної війни і вчиняє терористичні акти не лише у своїй країні, а й за її межами. І все частіше демонструє  свій старий облізлий зад, який червоніє на очах, вдаючи із себе «альфа-самця».

Кремль ретельно готував операцію інформаційного прикриття, безцеремонно підштовхуючи світову громадськість до версії “Прикра помилка терористів” або “Мавпа з гранатою”.

Версія “мавпа з гранатою”, уперше озвучена російською журналісткою Юлією Латиніною, на перший погляд, здається правдоподібною. Сталася фатальна випадковість: екіпаж «Буку» планував збити український військовийлітак, але влучив у цивільний.

Практично одночасно з трагедією МН17 Кремль вкинув вінформаційний простір саме цю версію, зауважив Ілларіонов. «У моєму списку з трьох основних обговорюваних версій вона називається версія №1 – “Помилка терористів”, або “Мавпа з гранатою”. Кремль ретельно готував цю операцію інформаційного прикриття. Із самого першого репортажу Life News про “збитий ополченцями український Ан-26″ Москва безцеремонно підштовхує громадськість до сприйняття саме цієї версії”.

Доповню Ілларіонова. Подібне говорив постійний представник РФ при ООН Віталій Чуркін, визнаючи факт помилкового збиття літака рейсу МН17 “ополченцями” Донбасу. 21 липня 2014 року в Нью-Йорку на засіданні Радбезу Чуркін заявив: “Відповідно до записів, люди зі сходу України говорили, що вони збили військовий літак. Якщо вони вважали, що збили військовий літак, то це був конфуз. Якщо це був конфуз, тоді це не був акт тероризму».

Виступ Чуркіна на РБ ООН 21 липня 2014 року: «Якщо це був конфуз, тоді це не був акт тероризму».

«АЛЕ ЖОДНОЇ ПОМИЛКИ ТЕРОРИСТІВ НЕ БУЛО І БУТИ НЕ МОГЛО»,- стверджує Ілларіонов. Він навів обгрунтування, які співпадають з моїми, оприлюдненими на сайті «Український репортер» під заголовком «МН17: про блукання російського «Бука» на окупованій території».

Перше. З оприлюднених доповідей Bellingcat, нідерландської Ради з безпеки, Міжнародної слідчої групи ми точно знаємо, що малайзійський лайнер було збито російським зенітним ракетним комплексом “Бук-М1” із 53-ї зенітної ракетної бригади ППО, що дислокується в Курську.

Відповідно до проведеного розслідування, у 20-х числах червня 2014 року з Курська вийшов дивізіон ППО, тобто не одна, а щонайменше шість машин: пускові установки, командні і заряджальні машини, а також пересувні радіолокаційні станції. Однак перетнув кордон України лише один зенітний ракетний комплекс “Бук-М1”. Якби російська влада дійсно ставила завдання “захистити небо Донбасу від українських військових літаків”, то вони переправили б на територію України не одну установку, а хоча б один дивізіон, до того ж уже був підігнаний до кордону. Але цього не було зроблено.

Друге. СБУ оприлюднила перехоплену телефонну розмову між терористами з позивними «Бурят» і «Хмурий», яка відбулася о 9:22 зранку 17 липня, за сім годин до збиття МН17. «Хмурий» – це Сергій Дубінський (псевдонім Петровський), офіцер російської військової розвідки ГРУ і колишній заступник міністра оборони “ДНР”. Він запитує «Бурята»: “Ти мені одну чи дві привіз?” Той відповідає: “Одну, тому що там пішла незрозумілість. Вивантажили і своїм ходом пригнали”.

Наступного ранку після трагедії, 18 липня 2014 року, Служба безпеки України оприлюднила перехоплення телефонних розмов бойовиків із російським офіцером Сергієм Дубінським (позивний «Хмурий»), що відповідав за перевезення “Бука” з РФ на Донбас.

З Курська вийшов дивізіон «Буків». «Хмурий» (Дубінський-Петровський) чекав переходу кордону як мінімум двома “Буками”. Однак насправді кордон перейшла тільки одна установка. Одночасно з цим керівництво спецоперацією запустило дезінформацію, щоб усіх, зокрема й самих терористів, переконати: у російських найманців тепер багато “Буків”. Але через кордон перекинули тільки одну машину. Цього було явно недостатньо, щоб хоч якось ефективно захистити “Лугандонію” від української авіації.

Третє. “Бук” доправили в найглухіший тил “Лугандонії”, дуже близько до російського кордону. Якщо на карту території, яку контролювали бойовики, накласти зону ураження ракетами “Бука”, дислокованого в Первомайському, то виявиться, що мінімум третина площі, яку захищав “Бук”, була в Росії, а не в “Лугандонії”. Погодьтеся, доволі безглуздо переправляти “Бук” до “ДНР” для того, щоб звідти захищати повітряний простір Росії.
Для “захисту неба Лугандонії” ставити машину так близько до російського кордону не було жодного сенсу. Якби ставили завдання з ураження українських військових літаків, то треба було б везти “Бук” в північну, північно-західну або західну зони бойових дій. Саме там у липні 2014-го тривали найзапекліші бої, саме ті райони найчастіше зазнавали атак української авіації, саме там був шанс збити українські військові літаки. Замість цього “Бук” загнали в найглухіший кут, звідки його ракети в принципі не могли дістати північних, північно-західних, західних кордонів зони АТО.

Цілком очевидно, що керівництво запланованої спецоперації не збиралося використовувати “Бук” для захисту сепаратистів від «бандерівських» літаків.

Четверте. 17 липня 2014 року над “Лугандонією” не відбулося жодного прольоту українських військових літаків, тому що напередодні на висоті шести–восьми кілометрів було збито український Су-25. До з’ясування обставин цього інциденту військове командування України заборонило піднімати в повітря свої літаки. Про що було офіційно заявлено українською стороною.

Я перевірив цю заяву, оскільки незалежний об’єктивний дослідник не повинен довіряти тільки одній стороні. Довелося уважно переглянути зведення сепаратистів за цей день: у жодному з них не йшлося про польоти української авіації. Хоча і до, і після 17 липня інформаційні ресурси бойовиків постійно писали: мовляв, хунта знову налетіла, знову бомбардувала.

П’яте.Чому версія “Мавпа з гранатою” непереконлива? Якби у командування “Бука” було завдання охороняти небо “Лугандонії”, то після випуску першої ракети “Бук” залишився б на території сепаратистів. Попри трагедію, терористи тоді знизили б плечима, мовляв, неприємно, промахнулися, збили цивільний рейс, вибачте.

Але захищатися від нальотів української військової авіації все одно потрібно. Тоді “Бук” або залишили б на цьому місці, або переправили в новий район, у якому він протягом наступних днів чекав би прильоту українських літаків. Замість цього відразу після свого єдиного залпу “Бук” з іншими трьома ракетами знявся з місця і негайно, у ніч із 17-го на 18 липня, повернувся в Росію.

Чому? Тому що завдання збивати українські військові літаки у екіпажу «Бука» в принципі не було. Крім того, «Бук» треба було сховати подалі від чужих очей.

«У російського “Бука” у Донецькій області була тільки одна мета – пасажирський літак, найімовірніше, малайзійський Боїнг. Саме тому ЗРК із ракетами привезли не на передову, а в тил. Саме тому було випущено одну, а не чотири ракети. Саме тому після виконання бойового завдання, поставленого Кремлем зі збиття пасажирського МН17, «Бук» негайно повернули в Росію»,- підсумував Ілларіонов.

Чому я і Андрій Ілларіоновмвідкидаємо версію тодішнього голови СБУ Валентина Наливайченка, який стверджував, що “Буком” планували збити російський пасажирський літак рейсу Москва-Ларнака, що створювало casusbelli і давало Путіну привід ввести в Україну свої війська?

Ця версія, а точніше твердження Наливайченка як встановлений факт, спростовуються об’єктивними даними. Дійсно, із шести десятків рейсів, що пролетіли 17 липня з 13:00 до 18:30 над зоною бойових дій, 26 рейсів було здійснено російськими авіакомпаніями. Якщо завдання командування терористів полягало б у тому, щоб збити російський літак із російськими громадянами на борту, що летів з/або в російський аеропорт (що можна було б уявити як так званий casusbelli), то це можна було легко зробити беззастережно аж 26 разів! Однак цього не сталося жодного разу.

Розглянемо докладніше цю версію СБУ: командування в Москві нібито планувало збити російський рейс SU2074 Москва – Ларнака, для чого треба було привезти “Бук” у село Первомайське Ясинуватського району (приблизно за 20 км на північний захід від Донецька). Але “помилково” виконавці переплутали і приїхали в смт Первомайський Сніжнянської міськради (приблизно за 90 км на південний схід від Донецька), долаючи маршрут учетверо довший.

На мою думку, ця версія голови СБУ Наливайченка була дуже хибною і завдала великої шкоди Україні.

По-перше, за висновками військових експертів, із північно-західного Первомайського від Донецька ракета НЕ МОГЛА б дістати до російського літака. Рейс Москва – Ларнака проходив приблизно за 50 км від села Первомайське, тоді як максимальний радіус дії “Бук-М1” – 35 км. Тобто за своїми тактико-технічними характеристиками ця установка в ПРИНЦИПІ НЕ МОГЛА ЗБИТИ літак Москва-Ларнака ( а за версією Наливайченка – могла!).

Щоб хоча б теоретично дістати літак “Аерофлоту”, “Бук” треба було везти не в село Первомайське, а в місто Красногорівку, яке розташоване приблизно за 15 км на північний захід від цього Первомайського. Але й тоді установка діяла б на межі своїх технічних можливостей, оскільки літак рейсу Москва – Ларнака, який летів зі швидкістю 768 км/год, був у межах досяжності “Бука” лише протягом кількох секунд (!). Збити літак рейсу Москва-Ларнака за таких обставин було практично неможливо навіть з Красногорівки, стверджують військові експерти.

Щоб це перевірити і встановити керівництву СБУ необхідно було лише проконсультуватися зі спеціалістами ППО України.

Але важливішими обставинами нереальності версії Наливайченка було інше. Протягом кількох днів, що передували 17 липня, і Красногорівка, і північно-західне Первомайське були під обстрілом українських військ, які вели активний наступ. По всьому західному периметру “ДНР” тривали запеклі бої. Російські збройні формування і їх найманці почали евакуацію своїх людей не тільки з Красногорівки, але навіть з Донецька: тоді вони не були впевнені, що втримають ці міста.

Висновок: відправляти 17 липня “Бук” на північний захід або захід від Донецька – це було б все одно, що майже гарантовано наражати його на знищення або ще гірше – передати його в руки українським військам, що вели наступ. Тому Кремль не планував везти “Бук” в село Первомайське Ясинуватського району і збивати російський рейс Аерофлоту.
Докладно про ці реальні ризики я написав у попередній публікації на сайті «Український репортер».

По-друге, не витримує критики і “обґрунтування” Наливайченка, нібито російські військові переплутали два населені пунктиі замість села Первомайського Ясинуватського району, привезли «Бук» в селище міського типу Первомайський Сніжнянської міської ради.

Зауважимо, що «Хмурий» (Дубінський), який відповідав за дислокацію “Бука”, був полковником ГРУ Генштабу ЗС РФ (нині – генерал-майор). Він сам родом із Донецької області, це його рідні місця, він чудово в них орієнтується.

Окрім того, судячи з перехоплених телефонних переговорів,”Бук” ішов у супроводі бронетехніки батальйону “Восток”. Їхні екіпажі, принаймні частково, складалися з місцевих. Під час руху колони сепаратисти-бойовики регулярно зв’язувалися з командуванням і доповідали, у якому місці перебувають вони і “Бук”. Якби було виявлено помилку напрямку руху «Бука», її виправили б і перенаправили «Бук» в потрібне місце.

Докладніше про повний маршрут (час руху по хвилинам, назви населених пунктів,вулиць, місць зупинок і т. д.) пересування «Бука» в наступній публікації.

По-третє і НАЙГОЛОВНІШЕ, на нашу думку: для здійснення масованого вторгнення в Україну, якби Путін таке рішення ухвалив, йому не потрібен був би жоден casusbelli. Для вторгнення потрібно було б мати лише достатню кількість військ, боєприпасів, пального, продовольства, допоміжної техніки. Але таких сил на кордоні з Україною, щоб окупувати її південно-східні області в Росії на той час не було.

За офіційними повідомленнями, навесні–влітку 2014 року біля східних кордонів України було зосереджено лише до 40-50 тисяч російських солдатів.

Цих сил, за оцінками військових експертів, вистачило б максимум для повної окупації Луганської і Донецької областей, і то тільки в тому разі, якби все населення зустрічало б окупантів квітами та хлібом.

Для порівняння: під час вторгнення в Грузію з населенням приблизно чотири мільйони осіб у серпні 2008 року Кремлю потрібне було угруповання приблизно в 100 тисяч осіб.

Населення Донбасу – 7,5 мільйона осіб, його територія – майже учетверо більша за ту, на якій відбувалися бої під час російсько-грузинської війни.

Тож 40 чи 50 тисяч російських військових на кордоні з Україною, які б були спроможні захопити південно-східну Україну – це був блеф, який підтримувала російська пропаганда.

Якби Путін планував повномасштабне вторгнення в Україну із захопленням, наприклад, Правобережної України, то він змушений був би зосередити на кордоні військове угруповання вторгнення мінімум із 800–900 тисяч осіб. Ні цих, ні скільки-небудь порівнянних сил у Путіна не було.

«Варто також згадати офіційні заяви Кремля влітку 2014-го, до операції в Іловайську. Путін весь час просив, умовляв, вимагав, благав Порошенка й західних лідерів, щоб було укладене перемир’я. Тоді він хотів тільки одного – щоб українські війська припинили наступ на так звані “ДНР” і “ЛНР”,- зазначив Ілларіонов.

Зауважу, що для багатьох українців версія (як встановлений факт), озвучена головою СБУ Валентином Наливайченком: Кремль планував знищення свого пасажирського літака рейсу Москва-Ларнака, що могло стати приводом масштабного вторгнення регулярних російських військ в Україну, до цього часу залишається найбільш привабливою і логічною, а для Кремля ідеальною: «українська хунта» вбила ні в чому не винних громадян РФ.

«Як би це насправді було так, то тоді з погляду Кремля мети операції не було б досягнуто. Збито російський літак, загинуло 200 російських громадян, і які наслідки? Жодних. Український наступ триває, наче і не було нічого. Хто в цьому разі буде чинити тиск на Київ і змушувати його припинити наступ ЗС України для звільнення своїх окупованих територій? Ніхто. Тим більше, що шила в мішку Путіну все одно б не вдалося сховати»,- наголосив Ілларіонов.

Путіну потрібна була загибель саме європейців!

«Бандит, вбивця, м’ясник, головоріз» (характеристика Путіна сенатором США Джоном Маккейном).

Вибачте за цинічний підхід, але він не мій. Якби було збито російський, український, будь-який інший літак з країн СНД, великим чином Європу це не стурбувало б.

На той час, за три роки війни в Україні загинуло понад 10 тисяч осіб (на сьогодні – понад 13 тисяч – Г.О.). І як на це реагує Європа? Черговою стурбованістю. А як Європа відреагувала на загибель 298 пасажирів рейсу МН17? Як Європа відреагувала на бомбардування російською авіацією сирійського Алеппо, коли там загинуло кілька сотень людей?

Тут же стала дибки! Колишній французький президент Олланд відразу назвав Путіна військовим злочинцем. Тобто понад 10 тисяч убитих українців не схвилювали президента Франції, а кілька сотень сирійців – навіть дуже.

Це цинічно й жахливо, але для європейців кров різних людей має різну ціну. Сирійська кров для лідерів Франції важливіша.

Сирія разом із Ліваном були підмандатними територіями Франції. Вони мають тривалі історичні, культурні, мовні зв’язки. Загибель українців, росіян, представників інших національностей колишнього СРСР Європу зачіпає менше, ніж загибель своїх громадян або жителів колишніх колоній.

Знаючи психологію європейців, Путін точно розрахував, що загибель кількох сотень їхніх співгромадян так шокує лідерів ЄС, що ті негайно вимагатимуть від Порошенка зупинити наступ сил АТО.

Прокол кагебіста Путіна

Але підполковник КДБ СРСР Путін все таки проколовся. І цих проколів було кілька. Найбільший стався 17 липня і став відомий наступного ранку після збиття МН17. До цього все йшло чітко за кремлівським сценарієм операції прикриття: Гіркін опублікував пост про те, що “пташку збили”, канал Lifeт News відразу повідомив, що “ополчення” збило український військово-транспортний літак Ан-26, Юлія Латиніна оперативно почала розкручувати версію №1 «Мавпа з гранатою».

Ігор Гіркін (позивний «Перший» і «Стрєлков»).

17 липня 2014 року о 17:50 за московським часом російський бойовик Ігор Гіркін (позивний «Стрєлков») повідомляє на своїй сторінці “ВКонтакте”, що “в районі Тореза щойно збили літак Ан-26”. Протягом перших хвилин трагедії терористи були впевнені, що збили український військовий транспортний літак, а не пасажирський Боїнг і активно хвалилися цим в соціальних мережах.

Але тут стався збій – винятково завдяки СБУ! Саме це стало вирішальним у розкритті злочинного плану Кремля.

Можливо, багато громадян і досі залишалися б упевненими, що пасажирський авіалайнер МН17 збили бойовики-сепаратисти, причому збили випадково. Але вранці 18 липня 2014 року СБУ оприлюднила телефонні переговори між «Хмурим» (Дубінським) і бойовиком із позивним «Бурят». У перехопленій розмові«Хмурий» запитує: “Вона своїм ходом прийшла?”, а «Бурят» відповідає: “Сама перейшла через смужку».

“Перейшла через смужку” означає, що “Бук” перетнув російсько-український кордон. «Хмурий», уточнюючи ситуацію, перепитує: “З екіпажем?”. “Так-так, з екіпажем”, – відповів його співрозмовник «Бурят».

Це перехоплення поховало російську версію прикриття, нібито “Бук” був або місцевим, або ж захопленим в українських військових, який місцеві бойовики змогли відремонтувати, забезпечити екіпажем з колишніх військових, що служили у військах ППО і навчилися з нього стріляти.

Оприлюднене перехоплення переговорів «Хмурого» і «Бурята» порвало на шматки спецоперацію, яку Кремль так ретельно готував.

На превеликий жаль, ні керівництво СБУ, ні ГПУ, ні Уряд, ні президент України Петро Порошенко НЕ СКОРИСТАЛИСЯ (а, можливо, не захотіли під чиїмсь впливом) в повній мірі таким фантастичним результатом спецслужби і не стали демонструвати всьому світові, що Кремль хотів збити САМЕ малайзійський літак МН17 із європейцями на борту, а не російський – «Москва-Ларнака»!

Заступник голови СБУ, начальник Головного слідчого управління Василь Вовк, який очолював досудове слідство у справі збиття літака МН17 в 2014-2015 роках, з приводу версії керывника СБУ Валентина Наливайченка, що «правоохоронними і розвідувальними органами ВСТАНОВЛЕНО, що терористи і військові найманці цинічно планували теракт проти цивільного літака «Аерофлоту» рейсу Москва-Ларнака (Кіпр), який в цей час здійснював політ над територією України, щоб збиття літака використати як привід введення російських військ в Україну», озвученої на брифінгу 7 серпня 2014 року і повторена ним 13 жовтня 2015 в інтерв’ю «Українській правді», заявив журналістам «Новой газеты» 11 жовтня 2015 року, що ЦЯ ВЕРСІЯ НАЛИВАЙЧЕНКОМ БУЛА ОЗВУЧЕНА НАВМИСНО В РАМКАХ ІНФОРМАЦІЙНОЇ ВІЙНИ.

Генерал Вовк зазначив (цитую): «Хотіли збить російський літак, звинуватити Україну у вбивстві російських громадян, ввійти на танках в Київ – для людей, які не вникають в політичні, дипломатичні можливості виникнення повномасштабного воєнного конфлікту, звучить переконливо. Але я вам зізнаюся відверто: версію озвучили, оскільки вона мала елемент інформаційної війни між Росією і Україною». «Можливо, моя думка не зовсім тактична… У мене був колись наставник, який вчив: «Василю, якщо не можеш говорити правду, не обманюй». «А як потрібно? – «А так, щоб правда з брехнею сходилася»,- розповів Вовк.

Нідерландці бояться Росії із-за основної версії, що  вона збила МН17,- наголосив генерал Василь Вовк.

Цієї версії колишнє політичне керівництво країни на чолі з Порошенком дотримувалося протягом п’яти років, а нинішнє взагалі мовчить.

Поведінка нинішньої влади підтверджує достовірність конфіденційної інформації, що її керівники отримали з Кремля «директиву» забути про справу МН17 і публічно не ворушити «московське зміїне кубло», в якому сплелися головні організатори терористичної атаки на малайзійський літак і вбивці 298 людей.

Чи зможе незалежне хвалебне правосуддя Нідерландів спалити це «зміїне кубло» і «мавпу з гранатою» – покаже час. Я особисто маю сумнів, оскільки все частіше офіційні особи Нідерландів починають говорити, що літак МН17 було збито російським екіпажем помилково і ведуть таємні торги з Росією лише щодо сум компенсації родичам загиблих…

МОЇ ВИСНОВКИ:

1).Президент РФ Путін і його військово-політичне оточення — МІЖНАРОДНІ ВОЄННІ ЗЛОЧИНЦІ, які є реальною загрозою існування цивілізації.

Відповідальність за збитий малайзійський літак рейсу МН17 повинно нести, в першу чергу, найвище військове керівництво Росії на чолі з Путіним як організатори вчинення терористичного акту, за попередньою змовою групою осіб, що призвів до загибелі 298 людей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України.

2). Збиття малайзійського пасажирського літака рейсу МН17 є заздалегідь СПЛАНОВАНОЮ СПЕЦОПЕРАЦІЄЮ, організованою президентом РФ Путіним разом з керівниками вищого воєнного командування Збройних сил країни, з ГЕОПОЛІТИЧНОЮ МЕТОЮ – змусити лідерів ЄС вчинити тиск на президента України Петра Порошенка, щоб він припинив наступ ЗС України, які проводили успішні операції зі звільнення окупованого Донбасу, а також щобі не допустити вступу України в ЄС і НАТО.

У травні – липні 2014 року підрозділи АТО і добровольчі батальйони провели низку успішних операцій зі звільненню населених пунктів Донецької і Луганської областей від терористичних організацій «ДНР» і «ЛНР».

11 серпня 2014 року з метою виконання наказу керівництва АТО командування сектору «Б» розробило план блокування підрозділами ЗСУ та зачищення від російських збройних формувань і їх найманців міста Іловайськ. Передбачалося взяття Іловайська разом із контролем північних околиць міста Макіївка, що мало привести до встановлення контролю над шляхами постачання та надалі дозволило б оточити і звільнити Донецьк від російських військових формувань і їх найманців.

3). Після збиття літака МН17 Путін того ж дня, увечері зателефонував канцлеру ФРН Ангелі Меркель (о 20:40), прем’єр-міністру Великої Британії Девіду Камерону (о 22:15), прем’єр-міністру Нідерландів Марку Рютте (23:00) і президенту Франції Франсуа Олланду (о 01:10) і поклав відповідальність за збитий літак на Україну через НЕЗАКРИТТЯ повітряного простору над Донбасом, де йшли бойові дії.

Путін ввів їх в оману, стверджуючи, що МН17 помилково могли знищити «донецькі ополченці» (це говорив і Чуркін на засіданні РБ ООН 21 липня 2014 року в Нью-Йорку), але, найімовірніше, його збив «український винищувач». Зараз це виясняють експерти, збрехав російський президент. Він попросив лідерів ЄС не робити поспішних заяв про збиття літака до завершення Росією первинного розслідування, результати якого Путін пообіцяв їм представити.

За декілька днів до збиття МН17 Путін за власною ініціативою завчасно замовив телефонну розмову з президентом США Обамою. «Завчасно» замовлена розмова дивним чином збіглася з часом збиття малайзійського літака – лише за кілька годин після терористичної атаки російського «Бука» на рейс МН17.

Після розмови з Путіним, який повідомив Обамі, що малайзійський літак збив «ймовірніше за все український винищувач» або «донецькі ополченці», президент США дав доручення з’ясувати чи є серед загиблих пасажирів американці. Дізнавшись, що лише один, Обама пристав на пропозиції Путіна: не робити поспішних заяв хто збив літак, а давати дозовану невизначену інформацію, утаємничити від журналістів повідомлення розвідок про обставини знищення МН17, не вносити на розгляд РБ ООН проект резолюції про створення Міжнародного трибуналу для притягнення винних у збитті літака і загибелі 298 людей, дочекатися поки Росія, як обіцяв Путін, завершить своє розслідування і всі його матеріали направить адміністрації президента США для уточнення спільної позиції.

Докладно про це я розповів у своєму розслідуванні «МН17: момент істини. Як Путін і Обама приховували сліди злочину», яке опубліковано на сайті «Український репортер».

4). Збиття літака МН17 Путін використав також для прямого військового вторгнення ЗС РФ в Україну 24 серпня 2014 року, зважаючи на суттєві успіхи українських військ, з метою уникнення поразки російських військових формувань і їх найманців на окупованій територіїта спасіння так званих «ЛНР» і «ДНР».

Вранці 24 серпня – на День незалежності України – за наказом Путіна було здійснено наймасштабніше вторгнення регулярних військ ЗС РФ в Україну у складі дев’яти батальйонних тактичних груп: 3500 осіб особового складу, до 60 танків, до 320 БМД (БМП), до 60 гармат, до 45 мінометів, 5 ПТРК при вогневій підтримці артилерії та систем «Град», які вели масовий обстріл українських військових та добровольчих батальйонів на ураження, в тому числі і з території Росії.

Загальна кількість російських військ та їх найманців, які того дня брали участь у воєнній агресії проти України, перевищувала 16 тисяч вояків.

На мапі розташування збройних сил України і Росії перед вторгненням.

Під час бойових дій в районі Іловайська за офіційними даними було вбито 366 військовослужбовців ЗС України, 429 дістали поранення різного ступеня тяжкості, 300 потрапили в полон, 18 вважаються зниклими безвісти, без врахування втрат добровольців, які брали участь у боях. Втрати озброєння і військової техніки ЗСУ склали майже 300 млн. грн.

Події під Іловайськом ввійшли в новітню історію України як «ІЛОВАЙСЬКА ТРАГЕДІЯ».

За висновками експертів, єдиним фактором, який має причинно-наслідковий зв’язок з «Іловайською трагедією», є військова агресія ЗС РФ.

Вихід українських військових підрозділів з «Іловайського котла».

 

5). Після Іловайської трагедії Путін змусив Порошенка підписати5 вересня 2014 року Мінський протокол про тимчасове перемир’я.

19 вересня у Мінську учасниками Тристоронньої контактної групи був підписаний Меморандум про виконання положень цього Протоколу, в якому домовлено про припинення вогню, зупинку військ на поточній лінії зіткнення, встановлення 30-кілометрової зони безпеки, відведення важкого озброєння.

11-12 лютого 2015 року лідерами Німеччини, Франції, України і Росії у форматі «норманської четвірки» було підписано Декларацію на підтримку Комплексу заходів щодо виконання Мінського протоколу.

Таким чином Путін врятував так звані «ДНР» і «ЛНР», окуповані російськими збройними формуваннями та їх найманцями, від знищення, звільнення цих територій від окупантів і встановлення українського контролю над Донбасом.

6). Збивши навмисно малайзійський літак,Путін досягнув на міжнародному рівні того, що лідери «Великої двадцятки» (G-20) НЕ ВИМАГАЮТЬ від нього ПОВЕРНЕННЯ анексованого Криму до складу України.

Більше того, опівночі 26 червня 2019 року сесія ПАРЄ ухвалила рішення про підтвердження повноважень делегації РФ без обмежень, без виконання Росією будь-яких міжнародних зобов’язань, незважаючи на порушення принципів Ради Європи.

ПАРЄ навіть відмовилася провести на вимогу нідерландського Фонду «Авіакатастрофа МН17», який представляє родичів жертв загиблих, термінові дебати по зареєстрованому запиту під назвою «Зобов’язання притягнути до відповідальності тих, хто збив МН17».
За повернення держави-агресора, держави-терориста, держави-вбивці понад 13 тисяч українців, десятків тисяч сирійців, 298 людей із 18 країн світу, які були на борту рейсу МН17, проголосували 118 представників ПАРЄ.

У повному складі цю ганебну, аморальну й цинічну резолюцію, підтримали делегації з Франції, Італії, Іспанії, Португалії, Норвегії, Австрії, Словаччини, Туреччини, Ісландії, Кіпру й Азербайджану.

За повернення Росії в ПАРЄ проголосувала частина парламентаріїв з Німеччини, Швейцарії, Молдови, Чехії, Вірменії, а також 5 із 7 представників від парламенту Нідерландів, попри те, що серед загиблих пасажирів літака було найбільше їх співвітчизників (193).

Цим голосуванням «депутати-іуди» під специфічним впливом Росії зрадили пам’ять загиблих і рідних жертв трагедії, які у своєму листі до Парламентської Асамблеї вимагали не допустити повернення Росії з правом голосу в ПАРЄ.

Питання про повноправне повернення Росії, визнаною на міжнародному рівні ДЕРЖАВОЮ АГРЕСОРОМ, в ПАРЄ було вирішене Путіним, Меркель і Макроном без участі України приблизно за місяць до початку сесії Парламентської асамблеї, як в 1938 році лідери Німеччини, Франції, Великобританії та Італії вирішили долю Чехії також без її участі.

ГЕОПОЛІТИЧНА СКЛАДОВА, ЯКА БУЛА ЗАКЛАДЕНА ПУТІНИМ У СПЕЦОПЕРАЦІЮ ЗІ ЗНИЩЕННЯ ПАСАЖИРСЬКОГО ЛІТАКА МН17, НА БОРТУ ЯКОГО БУЛО НАЙБІЛЬШЕ ЄВРОПЕЙЦІВ, ДОСЯГЛА СВОЄЇ МЕТИ.

 

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

 

 

 

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО

Герой України, генерал-лейтенант, народний депутат України II-VI скликань


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.