Він не може пробачити собі загибель Бикова

Згадуємо Маестро — Леоніда Бикова, блискучого актора, талановитого режисера. Можливо, згадає його і водій вантажівки, яка 11 квітня 1979 року… протаранила “Волгу” Леоніда Бикова. Цей чоловік майже півстоліття не може собі пробачити оте фатальне зіткнення поблизу Димера. В архіві Київської обласної поліції зберігається сіра тека, це — кримінальна справа №28-849. Навскіс на палітурці — червона лінія. І надпис: “Зберігати постійно”. “Постанова про порушення кримінальної справи, м. Вишгород. Слідчий Вишгородського РВВС майор міліції Єрко В. С. …11 квітня 1979 року, 0 16.30 на 46-му кілометрі автошляху Київ-Мінськ, за два кілометри від селища…

Читати далі

Київ обороняли від ординців

Сьогодні українські воїни захищають свою землю від російської орди. Минулої суботи, 10 грудня, у Києві згадували про орду, але іншу – Батиєву. 1240 року наші мужні предки стали на захист Києва від завойовників. Нині ж на території Національного музею історії України реконструктори відтворили перебіг цієї битви. Фото Кирила ХМІЛЬОВА Like

Читати далі

Мальбрук-Захарченко та останнє китайське попередження Олівера Голдсміта

В кінці XVIII століття у Франції популярною була пісенька «Мальбрук у похід зібрався», в якій з іронією розповідалося про британського полководця-невдаху герцога Мальборо. Нині, в якомусь «гадючнику» окупованого Донецька, Мальбрук-Захарченко феесбешного розливу бовкнув, що «все зло нашей российской судьбы – англосаксы», і щоб «ощасливити» Росію, необхідно «взять Британию всю как таковую». Звісно, на цю маячню можна було б і не реагувати, якби у цих заявах не відчувалася майже неприкрита туга за «трагічною помилкою», яку зробили брати-тирани Сталін та Гітлер, не вдаривши гуртом по Британській імперії. Не знаю, чи на Даунінг-стріт…

Читати далі

Про Біловезьку угоду розкажуть світлини і Кравчук

Біловезька Угода. Сьогодні Укрінформ презентує яскравий фотоальбом «Біловезька Угода 8 грудня 1991 року. Точка неповернення». “Фотознімки тим і сильні, що ніяка розповідь не конкуруватиме з тим, що бачать наші очі. Приміром, як пригадати кризу комуністичного режиму в СРСР? Досить глянути на знімок з велогонки на Хрещатику під радіацією Чорнобиля. Або на вояків, яких Союз послав в Афганістан вбивати, і вони рапортують: «Задание Родины выполнили!» Знімки з Москви в дні ГКЧП. Це не на київському Майдані люди котять трубу для барикад. Це було у Москві. Або ось багатотисячний мітинг протесту на…

Читати далі

Андріївський узвіз — один, “чорних коробок” – безліч

Сергій ВАКАРІН, голова правління UkraineIS: – Новобудову на Андріївському узвозі вже назвали «Домом для Воланда» та «Крематорієм»… Можливо, я висловлюся різко, але відверто. Одна річ, коли після війни та руїн, за нестачі коштів, треба терміново відбудовувати цілі міста, повністю знищені центри, щоб люди поверталися та відновлювали нормальний ритм життя. Тут буває не до примх… Хоча, наприклад, подивіться на реконструйований центр Варшави – справжній архітектурний подвиг! У Європі відновили багато зруйнованих центрів міст в їхньому історичному вигляді – від Мюнхена до Мінська. Однак зовсім інша – планове будівництво. Нам пощастило, що…

Читати далі

Генетично знищували українство

Генетично знищували українство Микола ГОЛОМША, колишній перший заступник генпрокурора України: – Останнім часом проросійські та і російські ЗМІ розгорнули технологічну кампанію проти Євгена Нищука – міністра культури України, символу Майдану, який віщував від імені народу під час Революції Гідності. У вислові Євгена не було ніякої фобії, він сказав правильні тези про те, що радянська влада, яка організувала геноцид українського народу, завозила з території тодішньої РСФСР частину людей і заселяла вільні після вимору українців регіони України, названі Євгеном, їхні будинки, квартири тощо. І правильно він сказав, що це була така практика…

Читати далі

Згадаймо про тих, хто був Кодом Нації, її суттю

Згадаймо про них. Про мільйони українців, вбитих голодом, тортурами та кулями більшовицької орди. Згадаймо про тих, хто був Кодом Нації, її суттю. Єдиною провиною котрих було бажання жити й працювати на своїй,Богом даній землі. Про двічі вбитих: перший раз – коли в них забрали останні крихти хліба, й другий – коли викреслили з нашої пам’яті. Згадаймо й про тих, хто сором’язливо опускав очі додолу, «не помічаючи» найжахливішого злочину в історії людства. Хто й досі вважає вусатого Людожера «успЄшним менеджером». Свічкою на підвіконні, молитвою чи бодай подумки – згадаймо про них. Фото Ігоря ІВАРОВСЬКОГО та Кирила ХМІЛЬОВА Like

Читати далі

Ряса і галіфе

«Іноді мале туди стромляє свою пичку, куди йому зовсім не слід. І що мене за дитинства цікавило, так аж тепер оце чудно. І гуси було пасеш, і додому прийдеш, спати тебе мати покладе, а в тебе в голові, мов свердлом, та думка так і крутить, так і вертить. А про що? Я все думав, я все гадав: «Чи є в попа штани?». І як зустрінеш було де попа нашого, то так руки сверблять, ну до того сверблять підбігти, підняти рясу та хоч одним оком глянути, чи він у штанях». Цю загадку малому Остапу Вишні таки вдалося розгадати. Місцевий батюшка стрибав у гречку…

Читати далі