Ніби пороблено верховним чиновникам, що на Банковій, де головний офіс нашої країни. Ну, не можуть вони без Леоніда Кучми. Начебто малі діти, або якісь немічні люди. Чи інших немає — дипломатів, які горою за Україну? Але бачте, знову підсадили Кучму на коня, що зветься Тристоронньою контактною групою з мирного врегулювання ситуації на Донбасі. Та вже ж був він у тому сідлі, возсідав довго-предовго. Ось такий спостерігаємо політичний крутіж. І що отуманило зір нашим верховодам? Хтозна. Чому саме виміркували Даниловича? Влучно зауважив журналіст газети “День” Іван Капсамун: “Хоч і було таке…
Читати даліКатегорія: Колонка головного редактора
На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами
Сьогодні торкнемося ще однієї сторінки цієї історії. Бездумна передислокація військових частин (щоб звільнити територію для дерибану), злочинне розформовування, скорочення армійських підрозділів – усе це раковою пухлиною нещадно вбивало наші Збройні Сили. Пригадується, як у 1996 році керівництво Міноборони забажало розформувати київську інженерно-саперну бригаду. Її списували в запас тишком-нишком, без глибоко продуманих планів підтримання боєготовності. Отаку крутили веремію. Що цікаво, свого часу особовий склад підрозділу брав участь у випробуванні першої атомної бомби. За плечима воїнів бригади – участь в ліквідації землетрусу в Спітаку, аварії на ЧАЕС. Але вже з перших років…
Читати даліОсь так заганяли Українську армію у безпросвіток
Дуже багато розмов про те, що за два десятиліття нашої Незалежності Українську армію розвалювали і розкрадали, знижували боєготовність… Деякі штрихи (і власні спостереження) до теми. Прийшов, побачив, переміг! З далеких віків долинає до нас, що вислів належить імператорові Стародавнього Риму Гай Юлію Цезарю. Нібито ці слова було написано на дошці, яку несли під час його тріумфального в’їзду до Риму. Але ми перекидаємо місточок до сьогодення і чомусь на думку спливає цей вислів, щоправда дещо переінакшений, коли говоримо про те, якої жахливої руйнації зазнала Українська армія за кілька десятиліть. Прийшов, побачив,…
Читати даліБезпам’ятство. На Київщині забули про День вшанування кіборгів
Слово “кіборги” навічно прописалося в сучасній українській історії. Це ж вони пройшли надлюдські випробування, ніби перевтілившись у незнищенних. Але багато хто волів би їх називати просто Героями, захисниками своєї волелюбної країни. Наших кіборгів добре знають у багатьох куточках світу, шанують їх за звитягу і хоробрі серця. “Ці хлопці є і моїми героями!”, – сказав торік під час мітингу-пам’яті кіборга Скельда (Святослава Горбенка) в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка журналіст американського видання “The Daily Signal” Новен Петерсон. Колись Петерсон воював спецпризначецем в Іраку; на його думку, українські воїни на Донбасі захищають…
Читати даліЯк гасили вільнодумство на з’їзді Спілки письменників
Після сьогоднішнього з’їзду Національної спілки письменників в’ється на думці фраза, яка кілька разів зринала “з трибуни” – Бастіон Слова. Я ж додам (після вражень від роботи форуму) – бастіон, який іде на дно. А хто ж його топить і чому? Можливо, “вишибали”, або невідомі молодики спортивної зовнішності, які зайшли до зали, де проходив з’їзд, і “допомогли” розблокувати мікрофон і президію. Уявляєте, вже тітушки записалися в “пісатєлі”! Кажуть: “Нас прігласілі сюда!” Отака біда. А ще біда й у тому, що делегати ділили оплески на”чорні і білі”, що дехто з трибуни кидався…
Читати даліДумки про модерний націоналізм, навіяні візитом Ангели Меркель
У Києві цими днями найуживанішим словом, як видається, є «канцлер». Приїхала пані Меркель. Вона стоїть на чолі однієї з найбагатших країн Європи. Її варто б назвати капітаншою на «кораблі ЄС» , який час од часу тріщить від різних катаклізмів. Три роки тому Меркель, відвідавши табір біженців біля Дрездена, заявила: «Wir schaffen das» («ми справимося»), що й стало своєрідним гаслом її політики. Сита Німеччина вустами Меркель у 2015 році заявила, що дає прихисток усім, хто тікає від війни у Сирії. Як мовиться, і пішло-поїхало… З Ближнього Сходу в напрямку райського життя…
Читати даліВибухи в Ічні. Чому “загнулася” на арсеналі справа Леоніда Кучми
«Ну, що ти так критично пишеш про армію?» – насуплено запитав мене Леонід Кучма. Питання було досить несподіване, як, власне, і раптова зустріч з Президентом України в Ічні, на території військового арсеналу, де зберігаються тисячі тонн боєприпасів. «У своїх статтях я виступаю винятково за інтереси України», – одразу ж відповів президенту. «Я – також!» – почулося із вуст Леоніда Кучми. І президент протягнув мені руку, потім різко повернувся і пішов із почтом до військового штабу. Це було в далекому 1995-му, 16 січня. Того дня Президент Кучма приїхав до Ічні, щоб…
Читати даліCтіна і ми. Згадуючи Іловайськ
Україна в соняшниках. Цими серпневими днями дивимося на ці жовті сонечка із сумом та печаллю, бо запеклося, бо нагадалося чорне сонце Іловайська… Наші воїни проривалися з російського оточення на багатьох ділянках, в тому числі й через соняшникові поля. Для одних вони стали прихистком, для інших, на жаль, ні – соняхи не змогли закрити собою… Йдемо до Стіни Пам’яті й бачимо, як багато тут соняшників. А ще й калини, хризантем… Згадуємо полеглих героїв. І серце крається, коли погляд зупиняється на маленькому хлопчикові, який протирає портрет батька… Маленьке Зернятко колись також стане…
Читати далі