Безпам’ятство. На Київщині забули про День вшанування кіборгів
Слово “кіборги” навічно прописалося в сучасній українській історії. Це ж вони пройшли надлюдські випробування, ніби перевтілившись у незнищенних. Але багато хто волів би їх називати просто Героями, захисниками своєї волелюбної країни.
Наших кіборгів добре знають у багатьох куточках світу, шанують їх за звитягу і хоробрі серця. “Ці хлопці є і моїми героями!”, – сказав торік під час мітингу-пам’яті кіборга Скельда (Святослава Горбенка) в Інституті філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка журналіст американського видання “The Daily Signal” Новен Петерсон.
Колись Петерсон воював спецпризначецем в Іраку; на його думку, українські воїни на Донбасі захищають в тому числі й весь світ від російської загрози.
Чому ж в Україні лише зрідка чуєш цю фразу: “Ці хлопці є і моїми героями”? З року в рік спостерігаю, на жаль, що керівники різних рівнів не вміють жити одним життям зі своїм народом (і не хочуть). Це — страшний вірус, який поселився в душах усіляких діячів при посадах.
Його так просто не витравити! Якийсь злам потрібен, щоб хтось нарешті показав: саме так треба робити — йти до людей, ставати на коліна, втішати удів, матерів полеглих героїв, визнавати помилки і прорахунки, говорити чистосердечно про реальні справи.
І люди зрозуміють, вони серцем чують, хто з ними на одній “радіочастоті”. Але хто ж покаже приклад? Де вони, тії сміливці? Профанація, окозамилювання, урочистості заради “галочки” у звіті – це майже скрізь. І – безпам’ятство.
Бо забувають про те, який сьогодні День. Скажімо, на офіційних сайтах Київської облдержадміністрації та Київської облради 16 січня (станом на 13.00) в новинах жодним словом не згадується про воїнів, які захищали Донецький аеропорт. На жодному сайті райдержадміністрацій Київщини також не знайдете інформації про те, чому сьогодні ми схиляємо голови перед пам’яттю Героїв.
Зате на цих веб-ресурсах – море офіціозу про різноманітні наради за участю керівних районних чиновників. Вони радяться про все-все: навіть як ліквідувати спалах африканської чуми на свинофермі.
Самі ж вихваляють і прославляють себе, як вони вболівають та піклуються на народ. А ось піти до осель, де проживають сім’ї полеглих солдатів, щоб сердечно поспілкуватися з ними, запитати про їхні потреби, зрештою поїхати до Києва, до Стіни пам’яті, запалити свічечку – це многотрудне, виявляється, завдання… Чиновний люд живе своїм життям, а простий народ – своїм.
День пам’яті кіборгів – це ще й привід говорити правду про ті страшні події. Правду про те, які ми є. Але чи усім потрібна правда?
Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото “Українського репортера”
Читайте також:
- У шевченковому вузі вшанували пам’ять добровольця Святослава Горбенка (+фото)
- Слово про “кіборгів”. Чому ні Муженко, ні Полторак не прийшли до родин полеглих воїнів? (+відео)
- Сюжет Військового телебачення нагадує про деякі деталі тих боїв, умови, спорядження та зброю українських «Кіборгів»…
