Написала мила пані пристрасний роман про кохання. Роздуми з приводу книжки Соломії Зеленської

Із заздрісно-дражливих кололітературних гомонів-розголосів докотилася й до мене інсайдерська переліг новина: буцімто, волоока, з прикметного розряду «кров із молоком» фахових артисток-картинок відбірного сита колишнього інституту Карпенка-Карого у Києві, випекла колоритний і благоуханний жіночий роман: дами соки на кожній сторінці пускають, а гицелі з розряду членів журі різних там літконкурсів замало не в двох плавках зодягнуті ходять. Знайшов я у Фейсбуці довгокосу білявку, з задирикуватим світлим поглядом очиць хитрої, шельмівської лисиці Соломію Зеленську і чиркнув лише три слова: «пришли – відтанцюю рецензією», тут же прилетіло повідомлення «Нової пошти» – «заберіть товар…».…

Читати далі

Плеяда науковців сержанта М’яловицького

Є у мене друг, який найбільше гордиться своєю… дружиною. І сам чимало має заслуг: професор, знаний фахівець у галузі мікробіології, захисту довколишнього природного середовища. Але на першому плані для нього – справи і успіхи його Олени Анатоліївни. Вона – двигун сім’ї, локомотив руху. Від неї все крутиться… Олена Анатоліївна – медик. І не просто людина в білому халаті – фахівець найвищого рангу в охороні здоров’я українців. Вона доктор медичний наук, професор. Визнаний в Україні спеціаліст з лікування розсіяного склерозу, мігрені. Сказати б, надзвичайно проблемних хвороб центральної нервової системи. Статистика подає…

Читати далі

Як я перейменовував бiблiотеки столицi

Уся історія моїх благосних стосунків із привітним колективом бібліотеки імені Петра Панча міста Києва (розташована на вулиці Великій Васильківській, 90) почалася з однієї невеличкої публікації у Фейсбуці. Тоді поштивий бібліотекар із солідним досвідом роботи на хвилі стосунків «читач – письменник» Наталя Іванівна Недбайло передала мені «публічного привіта» як пошану за мою книгу «Постаті з вирію». Видана вона як переможець конкурсу на кращий літературний рукопис серед членів Національної спілки письменників України, мешканців столиці, 2016 року (зайняла перше місце серед представлених на конкурс 86 творів) на кошти Київської міськдержадміністрації. Саме чиновники муніципалітету…

Читати далі

Мережила мати вишиванки синам патріотичними віршами. До історії про чотирьох кандидатів медичних наук однієї сім’ї

Упіймав себе на думці, що я ніколи не розповідав про мого друга і брата Миколу, а він, як ніхто інший, колоритна, незвичайна, показна фігура в моєму житті, про кого потрібно, либонь, було б і пісні писати, а я ось усе помовчував. Це тому, мабуть, що Коля – давно вже Микола Миколайович – мій родич. Казати б, брат у троюрідних. Він, як і я, також Горобець, а про свояків начебто й негоже оповідки творити. Хоча Микола Горобець, гадаю, ви це скоро зрозумієте, напевне, заслужив на таке давно. Отож, ми з Миколою…

Читати далі

Придибенція з нічними помідорами

Нещодавно, 7 листопада (це ж подумати лишень, який знаменитий день!), у мене враз обізвався скайп. Я натиснув кнопочку з’єднання, і на екрані виринув мій давній приятель і друг Анатолій Резников із Кривого Рогу. – Сан Саничу, – каже привітно, – щиро й сердечно вітаю тебе зі століттям Великої Жовтневої соціалістичної революції… Ми  з ним довго і від душі сміялися з цього жарту. І справді, така пам`ятна дата з часу петербурзького майдану з державним переворотом, а зовсім ніхто і не святкує. Якась дивина… З Анатолієм ми познайомилися за  доволі цікавих обставин.…

Читати далі

Білий вершник з небесної хати

Початок нинішнього тижня виявився для мене надзвичайно хвилюючим. У понеділок, 20-го лютого, стало відомо, що мені присуджено Диплом і медаль Уласа Самчука за перемогу в Міжнародній літературній премії в галузі літератури та публіцистики імені Уласа Самчука. Цю відзнаку заснували Національна спілка письменників України (НСПУ) та Тернопільська організація НСПУ. Вручення традиційно відбувається в селі Тилявці, де певний час мешкав Улас Олексійович, або у райцентрі Шумськ на Тернопіллі. Славу цю мені заслужила книжка публіцистичних розмислів «Свічка на вітрі». Її можна віднайти за такою адресою. Це, сказати б, зосереджений, аналітичний погляд на нинішні…

Читати далі

“Постаті з вирію” виходять у люди

У друкарні відомого київського видавництва «Фенікс» завершилася верстка і підготовка до друку моєї нової книги, озаглавленої «ПОСТАТІ З ВИРІЮ». Це твір письменницьких розслідувань, пошуку й оприлюднення нових, іноді зовсім невідомих фактів з життя людей, які незаслужено забуті або зумисне викреслені з історії України через те, що вони були знаковими фігурами. А ворогів у нас завжди вистачало. Ось чому на обкладинці, поруч із назвою книги, є ще підзаголовок: СТРАШНО БУТИ УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ. Хто прочитає ці есеї, зрозуміє, чому так я стверджую… Привілей друкуватися в «Феніксі», та ще й за кошти Київської…

Читати далі