Ми хочемо кари для убивць майданівців, а її все немає
20 лютого 2014-го загинуло найбільше активістів Майдану.
“Сьогодні у нас, родин Героїв Небесної Сотні, болить душа і пече серце, бо нема справедливості, бо винні у вбивствах майданівців, замовники цих злочинів досі не покарані”. Ці слова торік промовила в бесіді з кореспондентом “Українського репортера” Тетяна Бондарчук із Старокостянтинова, вдова Героя Небесної Сотні Сергія Бондарчука. Читайте про це:
І по сей день нема справедливості. У цьому плані нічого не змінилося, хіба що засуджено лише Януковича.
Тетяна Володимирівна торік сказала нам, відповідаючи на запитання, що владі заважає покарати вбивць.
“Мабуть, потрібні воля і бажання це зробити. Знаємо, що багатьох причетних до тих страшних подій затримували. А потім випускали. Скажімо, тодішнього заступника командира роти “Беркута” Дмитра Садовника суддя Світлана Волкова відпустила під домашній арешт. Цьому не завадило, що його обвинувачено у причетності до вбивства 39 майданівців! Сім’ї загиблих звернулися до апеляційного суду, щоб повернути Садовника за ґрати, але обвинувачений вже втік…”
Так, згадуємо Майдан, коли мільйони співвітчизників вийшли на вулиці та площі, щоб сказати: ми – не бидло, ми хочемо жити так, як це прийнято у цивілізованому світі, ми проти російського феодального ярма.
За це віддали життя кращі сини та доньки нашого народу. І ми стаємо на коліна перед Небесною Сотнею, низько схиляємо голови перед тими, кого покалічила банда. Нам болить, що заможне, квітуче життя в Україні так і не настало (хоч і прогнали Януковича, хоч і безвіз діє). Пече, що у країні неспокій, що на фронті гинуть наші воїни.
Щодня б’є по мізках, що економічна скрута заганяє людей у зубожіння, посилює розпач та зневіру. Ми хочемо кари для убивць, а її усе немає та немає. Ми прагнемо справедливості, але вона – як примара. Ми воліємо, щоб щодня, щомиті торжествував закон геть для усіх, але це – утопія. У нас закон усе ще як дишло…
Фото “Українського репортера”
Читайте також:
