Судний день. Як влада “реформовує” суди (+відео)
Майже тридцять років в Україні говорять про необхідність утвердження реальної незалежності судової гілки влади, щоб вона правдиво і об’єктивно слугувала людям, щоб перед очима у неї був лише закон. Але ж не все так гладенько. Судову систему чомусь постійно будуть, розбудовують, створюють, ліквідовують, реформовують… Безкінечний процес, здається.
Звичайно, ми повинні мати справедливі суди. Для усіх. І для міністрів, і для депутатів, і для простих людей. Аксіома! На жаль, поки що цього не досягнуто.
Але запримітьмо: кожен, хто опиняється на самісінькому чолопку нашої верховної влади, вважає за потрібне також сказати своє дуже вагоме, як він, певно, думає, слово щодо цього процесу будівництва-реформування.
Ось бодай цитата з виступу Віктора Ющенка (2008 рік): «Ми повинні повернути все, що було втрачено за останні роки. Це незалежність судової гілки влади, статус, повага, законність».
Повернули?
Коли булаву узяв до рук Янукович, йому також забаглося «погратися» з Фемідою. Й досі зринає час од часу тема «конституційного заколоту»-2010, коли Янукович разом із кланом повернув Конституцію 1996 року без необхідного рішення Верховної Ради. А хіба забули про те, що саме Янукович ліквідував військові суди? Це ж було напередодні наступу російської воєнщини на Україну!
Ще у 2017 році тодішній президент Порошенко пообіцяв відновити діяльність військових судів:
“Я планую запропонувати відновлення спеціальних військових судів відповідно до існуючих міжнародних практик».
Відновив?
Нині, з появою біля керма українського корабля нової команди, також чуємо, що в судовій системі назріли докорінні зміни. Очевидно, що вони грядуть. Але які саме?
Сьогодні ж хочеться розповісти про… судний день у Раді суддів України. Бо він видався нестандартним, це був певний прецедент, адже ніколи попередні очільники Ради суддів – найвищого органу суддівського самоврядування – не виступали з публічною заявою щодо тиску на суддів. У нинішнього керівника Ради суддів, члена Верховного Суду України Олега Ткачука, певно, так накипіло в душі, що, як мовиться, далі нікуди… А накипіло, як усі ми почули, від того, з чим він та його колеги зіштовхнулися. Цитую Олега Степановича:
«21 червня 2019 року в Раді суддів України заплановано чергове засідання для вирішення питання про скликання позачергового з’їзду суддів з метою обрання суддів Конституційного суду України та членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Напередодні, сьогодні вночі та зранку до мене почала надходити інформація від суддів з різних регіонів України, членів Ради суддів України про те, що з Адміністрації Президента України головам судів надходять телефонні дзвінки з вимогою дати розпорядження делегованим від цих судів до Ради суддів України членам зірвати проведення засідання Ради суддів.
Вказана ситуація викликає велике занепокоєння і жодним чином не узгоджується із засадами демократії, свідчить про реальну загрозу для судової влади та може підірвати її авторитет як неупередженого арбітра у соціальних, політичних, економічних спорах…»
Голова Ради суддів звернувся до Президента України, Генерального прокурора, а також до директора Державного бюро розслідувань «із вимогою вжиття термінових, невідкладних заходів з метою припинення та попередження тиску посадових осіб офісу Президента України на суддів та судову владу, а також притягнення винних осіб до відповідальності».
Дивіться відео (заява Олега Ткачука):
Що відбувається в демократичному, правовому суспільстві, наприклад, в Канаді, Великобританії, Франції, якщо лунає подібна суперрезонансна заява? Очевидно, оперативно стартує гучне розслідування, за необхідності підозрюваних тимчасово усувають з посад, громадянські інституції тримають питання на постійному контролі… Адже це – тема номер один для суспільства, для країни загалом. І у цьому також проявляються справжня демократія і верховенство закону.
А що у нас? Як відреагували в Україні? Того ж дня, приблизно через чотири години після заяви Олега Ткачука подали голос з офісу Президента Зеленського. Цитуємо:
«Закиди з боку представників частини суддівського корпусу, які пов’язані зі старою владною системою, щодо конфлікту із заступником Глави Адміністрації Президента Русланом Рябошапкою є наочним свідченням намагань самозбереження у судовій системі України осіб, які звикли мати вплив на українське правосуддя у власних або владних інтересах. У такий спосіб вони намагаються й надалі зберегти контроль над судовою системою.
Показово, що ці наклепницькі закиди з’явилися невдовзі після того, як Руслан Рябошапка оголосив про докорінну ревізію результатів так званої судової реформи Петра Порошенка.
Наголошуємо, що справжнє оновлення судової системи України, яке розпочнеться найближчим часом, і надалі ґрунтуватиметься на принципі створення в Україні незалежного суду, який буде не прислужником влади, а слугою справедливості.»
Оце і ВСЕ? Це і є головні аргументи? Усе як завжди… Замість того, щоб усій країні заявити про те, що буде призначено службове розслідування, що будуть ретельно і об’єктивно вивчені усі факти можливого тиску на суддів чуємо про начебто «наклепницькі закиди», про те, що хтось звик «мати вплив на українське правосуддя у власних або владних інтересах».
Ось цим ми також, на жаль, відрізняємося від цивілізованих країн. Система відразу ж пішла в атаку на очільника суддівського самворядування, який, бачте, сказав правду. Це ж так звично для нас, у типовому стилі: геть! ганьба!
Зауважмо, що Олег Ткачук перебуває на виборній посаді у вищому органі суддівського самоврядування, він не очолює той чи інший суд. Тим не менш, з Адміністрації Президента пускають критичну стрілку, що буцімто йдеться про «збереження контролю над судовою системою». Ось така дивовижа.
Не відгукнулися на заяву голови Ради суддів України ані Генеральний прокурор, ані ДБР. Уявляєте, як міцно спить система державного реагування на подібні справи! Глибоким сном спить. Не кує і не меле. Як же вони почують голос простого громадянина, якщо не чують ноту протесту голови Ради суддів України?!
А де вітчизняні інституції громадянського суспільства? Де їхня реакція! Нуль. Чому не подають голос активісти, які ратують за зміни в судовій гілці влади? У які нори забилися борці з корупцією на громадських засадах?
Їх не цікавить вже правда? За неї вже не хочуть боротися? Торжество закону – це для кого?
Переконаний: нашому суспільству, країні потрібна правда – колюча, жорстка, принципова… Очищення правдою ніколи не завадить. А без неї усі наші реформи залишаться просто пустим звуком.
Леонід ФРОСЕВИЧ
На фото: 21 червня 2019 року. Рада суддів України. Олег Ткачук (в центрі) щойно зробив заяву.
Фото: “Український репортер”
