Путін, Кучма і крейсер “Москва”
Тішимося, що українські воїни відправили на дно Чорного моря гаспидську «Москву», з черева якої вилітали ракети і трощили наші мирні міста. Знаємо, що українські ракети «Нептун» вдарили під самий дих кривавому путіну, бо ж горіла-палала головна «посудина» «краснознамьонного» чорноморського флоту імперії – ракетний крейсер. Флагманський. Гвардєйскій.
А назва ж яка символічна! «Москва».
«Как много в этом звуке
Для сердца русского слилось!
Как много в нем отозвалось…»
Справді «много»… Це навіть гіперзвук. Бо спалахне й Москва, разом з усім своїм «думським» чортовинням, різним ординським кодлом та кремлівським зміїним кублом.
Читайте також: Жахіття “Москви”: що відомо про крилату українську ракету, яка підбила головний крейсер раші (+відео)
В раші ніяк не отямляться від того, що «Москва» вартістю два мільярди доларів раптом перетворилася на… «підводний човен». Тому й завивають, скулять.
На цьому кораблі (див. світлину) полюбляв хизуватися й головний “воєначальник-оленевод” – міністр оборони Шойгу. (Це ж його сьогодні приводять до тями лікарі – аби не здох від переляку і путінських копняків).
Згадаймо дещо з історії про цю зловорожу «Москву». Крейсер був у різних бандитсько-терористичних походах: у 2008 році зганьбився під час московитського нападу на Грузію (бойові дії в Півднній Осетії). У 2015-2016 роках його хижий оскал бачили біля побережжя Сирії, де здійснював протиповітряне прикриття з моря російської бази Хмеймім.
Особливо виділимо 2001 рік, коли 29 липня в Севастополі відбувся помпезний морський парад з нагоди… Дня ВМФ Росії. А в ньому узяли участь бойові кораблі росії та України (це ж треба було комусь придумати таку дурницю, а по суті шкідницький захід!) Парад приймали два президенти – путін і Леонід Кучма. Вони почергово побували на флагманських крейсерах – «Москві» та на українському кораблі «Гетьман Сагайдачний».
Саме тоді, 29 липня на борту «Москви» путін підписав «Морскую доктрину Российской Федерации». «Этот документ определяет национальные интересы страны, как одной из ведущих морских держав мира», – клепали язиками московитські пропагандисти.
Символічний корабель, що не кажіть. Виходить, що разом із крейсером український «Нептун» «потопив» і «Морскую доктрину Российской Федерации».
Після того, як «Москва» забулькала на дні в кремлі заявили, що будуть переглядати «Морскую доктрину…»
Певний символізм є і утому, що того дня, під час святкування у Севастополі за програмою “Морская мощь во славу России” глядачі побачили сценарний номер “День Нептуна” з військовими акцентами. А було ось що – Кучму і путіна привітав Морський цар з русалками.
З морської води вийшли «33 богатирі» – це були бойові плавці чорноморского флоту. Про це диво московитська преса в репортажах сповіщала: «Они настроены мирно, а операцию по уничтожению условного противника сегодня провели ракетные катера и палубная авиация…» У 2022 році ця морська банда вже не була налаштована мирно – вбивала мирних українців.
Але 29 липня 2001-го Кучма і путін аплодували Морському цареві Нептуну. І ось 13 квітня 2022-го Нептун помстився путіну – розтрощив ракетами оте велике металеве «корито» імперського флоту.
Хто міг передбачити, що “Морская мощь во славу России” через 21 рік обернеться крахом «Москви»?! З висоти років диву даєшся, що тодішні наші керманичі, насамперед Кучма, погодилися на цей імперський шабаш “Морская мощь во славу России”. Пристали на лукаву пропозицію «братського флоту»?
Головнокомандувачем Військово-Морських Сил України тоді був адмірал Михало Єжель (згодом – міністр оборони: 2010-2012 роки). Можливо, Єжель і проштовхнув ідею спільного параду. Настане час, коли цього негідника вищої гільдії ще судитиме український народ, адже разом зі своїми посіпаками доводив Збройні Сили до розору, здавав і продавав все що тільки можна, набиваючи калитку. Нині десь переховується під крилом біснуватого Лукашенка.
Тримаємо у пам’яті і той факт, що у кріслі міністра оборони у 2001 році возсідав Олександр Кузьмук. Ми не забули, що у 2004 році міністр оборони генерал Кузьмук нагородив першого віцепрем’єр-міністра України Миколу Азарова пістолетом ПСМ… “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”.
Це ж через які окуляри треба було дивитися, щоб розгледіти, як махровий зрадник, лютий україноненависник і російський прихвостень Азаров «забезпечував обороноздатність України»!
Страшні часи були для Неньки, лукаві, просякнуті гниллю на верхотурі влади! Різна шушваль щодня грабувала країну, жила за подвійними стандартами, вела дволику політику, підспівувала кремлю. Шабаш кумівських і прикучмівських кланів, олігархічних груп вірив, що ця «малина» надовго, якщо не на все життя, що діти-внуки-правнуки купатимуться в розкоші. І що бідним, довірливим українцям можна буде й надалі «впарювати» про дружбу з расєєю.
Невже не було тверезих голів в оточенні Кучми, аби порадити йому не їхати до Севастополя і не святкувати “Морскую мощь во славу России”? (Як відомо, сьогодні Кучма публічно засудив напад росії на Україну. Він також звернувся до країни-агресора, згадавши назву своєї книги: «Україна — не Росія. І ніколи не стане Росією. Не дочекаються. Ми вже перемагаємо. І цього не зупинити. А на адресу РФ скажу лише, що приєднуюсь до слів моїх співвітчизників, які в один голос кажуть: будьте ви прокляті!»)
Знову перекиньмо місток у 2001-й: Путін вже три роки царює у московії. У нього вже було руки по лікоть у крові, адже у вересні 1999-го він зі своєю гебстською бандою влаштував вибухи житлових будинків в Буйнакську, Москві і Волгодонську, вбивши понад 300 людей.
Хижі кремлівські круки вже тоді застосовували увесь підлий арсенал словоблуддя, аби приспати пильність української влади, змусивши її до угодовства, невигідних нам компромісів та уступок. І московія тішилися здобутками, як тоді заявив заступник глави адміністрації президента РФ Сергій Приходько, “препятствий для дальнейшего базирования в Севастополе российского Черноморского флота нет”. Офіційний Київ віддав Росії не тільки стратегічні важкі бомбардувальники далекої дії, але й крилаті балістичні ракети, які сьогодні знищують наша міста. За ці зрадницькі дії треба відповідати.
Українська влада була як замакітрена, ніби під якимось гіпнозом. Той же лиходій Приходько похвалився «досягненням»: «украинская сторона не стремится зажать российский флот, затруднить работу по повышению его боеготовности”.
Мовляв, ось які українці добрі, миролюбиві, як уміють поважати «старших братів».
Напередодні святкування “Морской мощи во славу России”, 28 липня, в Херсонесі відбулася ще одна знаменна подія – було урочисто встановлено освяченого хреста на соборі Святого Володимира в Національному заповіднику «Хесонес Таврійський». Звичайно, дійство проходило за участю Леоніда Кучми і путіна, а також кремлівської челяді. Серед якою особливо виділявся антиукраїнськими закликами мер москви Лужков, диявол в людській подобі.
Російські пропагандисти з великим пафосом, в імперському дусі описують цю подію. Читаємо: щойно путін з’явився біля металевої огорожі храму, як натовп став дружно й голосно скандувати: «Россія, Россія!», «путін, Путін!».
Один із очевидців, В. Іванов ділиться у своїй книжці враженням: «Мне показалось, что от этого В.Путин стал еще величественнее и даже выше. Он важно шагал на полметра впереди президента Украины, за ними шли Волошин, Зюганов, Матвиенко, Черномырдин, Литвин и Потебенько. Слегка склонив голову, шел президент Украины — главное действующее лицо в период восстановления Владимирского собора…»
Відновлення цього храму відбулося за кошти України, зокрема фінансували роботи з бюджету Києва, але, як бачимо, головними дійовими особами на святі були кремлівські упирі. Україноненависна публіка шаленіла у вигуках, захлинаючись у словесному потоці, повторюючи – «рассєя». Кучма мовчки йшов поруч з путіним… «Молодший брат»?
Вже тоді ця антиукраїнська публіка голосно зверталася до путіна: «Владимир Владимирович, когда Севастополь станет российским городом?»
Ось воно куди заверталося, ось який войовничий, агресивний крен брала Москва і яким вбивчим курсом йшла! Не бачили цього на верхівці української влади? Не мали розвідувальних, аналітичних доповідей? Не думаю. Не думаю. Сподівалися, що путін не наважиться розпочати широкомасштабну війну і що у Севастополі нашим владцям якось удасться пройти «між крапельками». А «якось» не вийшло.
Леонід Фросевич
