Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

10 квітня 2010 року біля Смоленська зазнав авіакатастрофи польський урядовий літак Ту-154, на борту якого була делегація Польщі на чолі з президеном Качинським. Спецоперацію Москви з ліквідації Леха Качинського було проведено під керівництвом російського генерал-майора Юрія Іванова, вона мала кодову назву «ІС».

Аналіз встановлених мною доказів та отриманої конфіденційної інформації дає підстави зробити наступний висновок. За дорученням і безпосередньої участі Володимира Путіна російськими спецслужбами був розроблений варіантний план, направлений на зрив візиту президента Польщі Леха Качинського з його сценарієм пам’ятних заходів, приурочених до 70-ї річниці Катинської трагедії, запланованих на польському військовому цвинтарі під Смоленськом 10 квітня 2010 року.

Як крайній варіант, план передбачав знищення президентського літака Ту-154 перед заходом на посадку.

Розглянемо кожен із них.

«НЕПРОХАНИЙ ГІСТЬ»

На початку січня 2010 року президент Польщі Лех Качинський направив президенту Росії Дмитру Медведєву офіційне запрошення взяти участь 27 січня у заходах з нагоди 65-ї річниці визволення радянськими військами полонених фашистського концтабору Освенцім (Аушвіц — Біркенау). Керівник державного музею «Аушвіц–Біркенау» Ярослава Менсфельта тоді заявляла, що запрошення взяти участь у меморіальних заходах були розіслані всім світовим лідерам.

Станом на 7 січня підтвердили свою участь у заходах канцлер ФРН Ангела Меркель, президент Франції Ніколя Саркозі, президент Чехії Вацлав Клаус.

Утім президент Росії Дмитро Медведєв мовчав. Що ж заважало йому прийняти запрошення? В основному — поганий клімат у взаємовідносинах Варшави і Москви. На російських інтернет-порталах тоді йшлося про те, що запрошення йде від «ворожої країни» та від президента, який у грузинсько-російському конфлікті твердо став на бік Саакашвілі, «ворога Росії № 1».

Отримавши запрошення, Медведєв і Путін уже знали від своєї агентури у Варшаві, що Качинський у близькому колі свого оточення запланував поїздку до Катині у квітні й доручив своєму апарату розглянути варіанти його візиту до Росії на офіційному рівні, а також план заходів щодо відзначення 70-річчя Катинської трагедії за польським сценарієм. Планувалось, що разом із Лехом Качинським у Смоленськ полетить і прем’єр-міністр Дональд Туск, що повинно було символізувати єдність польської нації.

Лех Качинський розраховував, що Медведєв прийме його запрошення щодо Освенціма й у відповідь — запросить його спільно вшанувати пам’ять жертв Катині. Але президент Польщі не знав, що ще 1 вересня 2009 року, перебуваючи у Гданську на заходах до 70-річчя початку Другої світової війни, Путін таємно домовився з Туском щодо спільної участі, на рівні прем’єр-міністрів двох держав, у заходах, приурочених 70-річчю Катинської трагедії, але без Качинського.

До речі, тоді російська делегація зарезервувала майже весь п’ятизірковий готель Sofitel Grand Sopot (див. фото), що на балтійському узбережжі, поблизу Гданська. Цікавий факт: після окупації німцями Польщі, 19-26 вересня 1939 року, в цьому ж готелі, у номері 226, зупинявся Адольф Гітлер. У вересні 2009 року, за твердженнями працівників адміністрації готелю, саме в номері 226 поселився Путін. Це був переконливий жест і натяк полякам.

У цьому готелі м. Сопот, в одному і тому ж номері з різницею в 70 років проживали Гітлер і Путін.

Голова слідчої комісії польського Сейму з розслідування причин авіакатастрофи Антоній Мацеревич (міністр національної оборони Польщі з 16 листопада 2015 по 9 січня 2018 р.) на початку липня 2012 року заявив: «Про рішення розділити візити і про цілу низку доказів, які вказують на розділення відповідальності прем’єра Туска і його міністрів за Смоленську трагедію, буде повідомлено Сейму 10 липня 2012 року. В основі Смоленської трагедії лежить домовленість Путіна і Туска розділити візити, яка була ними узгоджена у 2009 році. Виявлені факти визначили подальший розвиток подій у процесі підготовки візиту Леха Качинського в Катинь».

Заданими слідчої комісії, озвучених польськими ЗМІ, Путін і Туск домовилися про спільний візит до Катині, без президента Леха Качинського 1 вересня 2009 року в польському місті Сопоті, прогулюючись на пірсі зазначеного готелю, коли Путін прибув на міжнародні заходи, присвячених 70-річчю початку Другої Світової війни.

Путін і Туск на пірсі біля Sofitel Grand Sopot під час прогулянки 1 вересня 2009 року.

В окружному суді Варшави під час допиту як свідка 6 квітня 2020 року колишній прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск заявив: «У моїх планах із того, що я пам’ятаю, у планах президента Качинського спільний візит не планувався».

Туск також засвідчив, що у вересні 2009 року під час перебування Путіна в Сопоті вони тет-а тет говорили кілька хвилин і ця зустріч була дуже неформальною: «Я показував йому, де пляж, де проживаю у Сопоті, і де бігаю. Натомість Путін нарікав, що він дуже обмежений у пересуванні і що у нього вдома дуже багато охорони. Під час зустрічі не обговорювалися деталі візиту до Смоленська».

Наприкінці своїх свідчень Туск заявив: «Високий суд, я знаю, що ця відповідь не влаштовує тих, хто вірить, що власне на Сопотському пірсі у вересні 2009 року заколотники узгодили цей таємний план. Але я не відповідаю за цю інтерпретацію».

Нагадаю, що політичні скандали у Польщі між Дональдом Туском і Лехом Качинським відбувалися не раз. Так, у жовтні 2008 року канцелярія прем’єр-міністраТуска відмовила президенту Качинському у можливості скористатися державним спецлітаком для поїздки на саміт ЄС в Брюсселі.

Туск заявив, що не хоче бачити президента країни на цьому саміті. «Скажу жорстко – нам не потрібний президент на саміті. У нас з паном президентом разючі відмінності в поглядах на різні питання. Тому ми вжили кроків, щоб польська делегація виглядала на саміті ЄС як єдина команда»,- наголосив Дональд Туск.

Чому ж така сама позиція Туска не могла бути і до спільного візиту з президентом Качинським у квітні 2010 року до Смоленська – «нам не потрібен президент» на вшануванні 70-ї річниці катинського розстрілу польських військовополонених?!

Принизити перед поляками

У Кремлі також розуміли, що участь Медведєва у спільних із Качинським заходах в Освенцімі ставить президента РФ у ситуацію, коли той змушений буде офіційно запросити Качинського на спільні заходи в Катині. Оскільки Катинь є, в першу чергу, польською трагедією і священним (сакральним) місцем для поляків, то Лех Качинський як президент і верховний головнокомандувач Польщі буде не лише ключовою політичною, а й знаковою фігурою на заходах, приурочених до 70-річчя розстрілу польських офіцерів весною 1940 року органами НКВС.

Путін і Медведєв знали, що Лех Качинський обов’язково скаже у своєму виступі в Катині перед багатотисячною аудиторією поляків, росіян, українців, білорусів, десятками журналістів і телекамерами, що масове вбивство польських полонених є геноцидом, вчиненим режимом Сталіна, і буде вимагати від Росії повної реабілітації розстріляних поляків і розсекречення всіх архівів про ці розстріли та доступу до них польських істориків. Через декілька хвилин про це буде знати весь світ!

За моїми даними, Путін доручив главі МЗС Росії Сергію Лаврову розробити (особисто для Путіна) план і алгоритм дій російської сторони та їх послідовність, які б не дали Качинському можливості здійснити офіційний, на державному рівні, візит до Росії у квітні 2010 року і провести у меморіальному комплексі Катинь заходи за участі президентів Польщі і Росії за сценарієм польської сторони.

За вказівкою Путіна план повинен бути таким, щоб не лише зірвати приїзд Качинського в Катинь, а й одночасно принизити його перед поляками, підняти престиж Туска і таким чином не дати Качинському використати успішне проведення меморіальних заходів у Катині на чергових президентських виборах у Польщі, які мали відбутися за півроку, восени 2010 року.

Зауважу, що Лех Качинський мав реальні шанси перемогти на цих виборах і вдруге стати президентом Польщі, що ніяк не влаштовувало політичне керівництво Росії і особливо Путіна, який знав, що через два роки він знову стане президентом країни, «переобраним» на третій термін. Адже Медведєв був президентом РФ (2008-2012 рр.) лише формально – весільним генералом і всі про це знали.

При цьому алгоритм дій Кремля повинен бути таким, щоб зовнішньо все виглядало природно і формально відповідало дипломатичному етикету.

Розробка такого плану в оточенні Путіна умовно називалась «Татарин» (назва походила від російського прислів’я: непроханий гість гірше татарина, польською – nieproszony gość gorszy od тatara). Без кодових назв операцій Путін ніяк не може обійтись, дається взнаки його минуле в КДБ.

Отже, план «НЕПРОХАНИЙ ГІСТЬ» був розроблений, запропонований Путіну і ним схвалений. План передбачав відмову Медведєва від візиту 27 січня в Польщу (замість нього поїхав міністр освіти Андрій Фурсенко), тоді як Путін — проявить ініціативу й особисто в телефонній розмові офіційно запросить Туска, на рівні прем’єр-міністрів двох країн, узяти участь у заходах щодо вшанування пам’яті жертв Катині. Сценарій заходів, звичайно, мав бути російським.

Запрошення для Туска мало бути зроблено так, щоб Качинський про нього дізнався зі ЗМІ, що мало викликати в польського президента емоційне роздратування і нервування, а в очах польського народу — приниження. Адже вперше в історії російсько-польських відносин зазначені заходи проводились спільно з російською стороною та ще й на такому високому рівні. До цього всі церемонії на могилах польських офіцерів в Катині були винятково польською справою.

Цим жестом Москва одночасно демонструвала, що Лех Качинський небажаний гість (який гірший за татарина), тоді як для нормалізації відносин між Польщею і Росією справи можна вести лише з Дональдом Туском. Мовляв, дивіться, поляки, кого обирати президентом, якщо хочете мати нормальні відносини з Росією, знижки на газ і збут своєї продукції на російських ринках.

Запитання до Туска без відповідей

Уже 3 лютого 2010 року, під кінець робочого дня, план «Непроханий гість»почали реалізовувати. Спочатку прес-секретар прем’єр-міністра РФ Дмитро Пєсков повідомив журналістам, що Путін запросив Туска відвідати Катинь і «глава уряду Польщі з вдячністю прийняв запрошення». Того ж дня глава МЗС Польщі Радослав Сікорський підтвердив інформацію про запрошення Туска і висловив надію, що «ці спеціальні заходи в Катині будуть черговим кроком у польсько-російському примиренні».

Низка експертів назвали це запрошення «демонстративним у піку Качинському».

Вже після загибелі Леха Качинського у багатьох журналістів і політичних аналітиків появилося чимало запитань до Туска, зокрема:

1. Яким є підґрунтя вкрай поступливої політики Туска щодо Кремля?

2. Чому за час свого прем’єрства Туск скорочував польську армію, незважаючи на агресивну політику Росії щодо Польщі, Грузії та України?

3. Чому Туск виступав за стримані відносини з американцями, був противником розміщення в Польщі об’єктів системи ПРО США, а після загибелі Леха Качинського згорнув розміщення цієї системи?

4. Чому прем’єр Туск не зміг гарантувати президенту Качинському «елементарну безпеку», яку він обіцяв ще в грудні 2008 року, коли вирішив закупити нові урядові літаки?

5. Що примусило Туска передати розслідування Смоленської справи Москві?

6. Чи не причетний Туск прямо чи опосередковано до катастрофи літака президента Качинського?

7. Чи не став Туск пішаком у грі, яку Росія вела проти Польщі?

До речі, в запрошенні Путіна наголошувалось, що в Катині наприкінці 30-х років минулого століття у результаті репресій загинула велика кількість радянських людей і ледь згадувалося, що «в 40-х роках тут були розстріляні польські офіцери» (але не зазначено, ким саме розстріляні), а потім знову наголошувалося на тому, що «нацистськими окупантами в Катині було розстріляно багато червоноармійців».

“Хто в домі господар”

Дату офіційного відвідування Катині Москва не вказала навмисно. У Кремлі очікували на реакцію Леха Качинського — чи поїде він до Катині, коли дізнається, що запрошений не він, а Туск, і якщо так, то коли саме і на чому буде добиратись до меморіалу (потягом, літаком, автомобілем). Дехто з оточення Туска жартував: «…може як паломник, піде пішки до Катині…». Інші говорили, що «Качинський полетить до Катині на зло Туску і Путіну».

І дійсно, Лех Качинський емоційно (як і розраховували в Кремлі) заявив: «Радий, що прем’єр буде в Катині. Але найважливішим представником Речі Посполитої є президент, і я там теж буду. Сподіваюсь, візу отримаю» (зауважу, що президентові країни Євросоюзу віза до РФ не потрібна. — Г. О.).

Публічно Лех Качинський і Дональд Туск тиснули один одному руки і посміхалися  (див. фото, 2008 рік).

Рішення Качинського прибути в Катинь стало для Путіна і Медведєва викликом на зразок «хто в домі господар», схожим з польським прислів’ям «htowłaściciela w sklepie» – хто господар в лавці).

Його присутність на заходах у Катині для Кремля була вкрай небажаною і загрожувала ускладнити взаєморозуміння і взаємодію, які намітились із Туском. На відміну від президента Качинського, прем’єр Туск, як відзначали польські та російські політичні експертиі журналісти, був «людиною Кремля у Варшаві», «надією Москви та Берліна», «позитивно дивився в бік Росії», «готовий йти у відносинах із Росією на компроміси».

Старший брат польського президента Ярослав Качинський згадував: «Після телефонної розмови Путіна і Туска представники його уряду почали безпосередньо заявляти, що в Катинь ніхто президента не запрошує, і що його поїздка на 70-ті роковини Катинського злочину не є необхідністю, а є незрозумілою забаганкою».

Під час обговорення в Москві питання про візит Леха Качинського в Катинь російська сторона КАТЕГОРИЧНО відмовилась надавати візиту польського президента статус ДЕРЖАВНОГО і проводити його у РОБОЧИЙ ДЕНЬ. Чому саме так, дізнаєтесь далі.

Польська сторона змушена була погодитись, що візит президента Качинського є приватним і відбудеться вихідного дня — у суботу 10 квітня 2010 року. В іншому разі візит польської делегації на чолі з Лехом Качинським був під реальною загрозою зриву.

Більше того, Кремль не бажав, щоб Лех Качинський прилітав на аеродром «Смоленськ-Північний», де 7 квітня (за таємним задумом Москви) приземляться Путін і Туск. Полякам пропонували аеродром у Вітебську (Білорусія), який знаходиться приблизно за 90 км від Катині. Тоді польська сторона пригрозила міжнародним скандалом, і Москва погодилась прийняти поляків на аеродромі «Смоленськ-Північний».

У Москві дуже не хотіли, щоб Лех Качинський повторив історичний маршрут першого візиту польської делегації з німцями, яка вранці 11 квітня 1943 року прибула на німецькому літаку з Варшави саме на цей аеродром «Смоленськ-Північний», а звідти поляки на німецьких автобусах доїхали до Катині, де вшанували пам’ять жертв сталінського режиму. Потім делегація повернулася на аеродром і вилетіла літаком до Варшави.

Дозвіл на виліт без дати вильоту

Ярослав Качинський вважає відповідальними за Смоленську трагедію російську і польську влади, які організовували президентський візит: «Хочу особливо підкреслити, що організатором цієї поїздки був уряд Туска. Президент летів у Катинь урядовим літаком, а не президентським — тому що такого не було і немає».

На зазначеному вище суді Туск відкинув будь-яку свою політичну відповідальність за підготовку трагічного візиту президента Леха Качинського до Смоленська 10 квітня 2010 року, заявивши: «У політичному плані я не відповідав за проект цього візиту Качинського».

За твердженням Ярослава Качинського, глава МЗС Польщі Радослав Сікорський відразу після авіакатастрофи (коли ще не було ніякого розслідування і висновків про її причини) у розмові з ним поклав усю вину за трагедію на пілотів літака.

22 березня 2010 року, Посольство Польщі в Москві направило у 3-й Європейський департамент МЗС РФ лист і дві заявки на виконання разових польотів у повітряному просторі Росії 10 квітня 2010 року. Було заплановано два рейси за маршрутом «Варшава — Смоленськ-Північний» і «Смоленськ-Північний — Варшава» військових літаків Ту-154, бортовий номер 101, рейс PLF 101 і Як-40, бортовий номер 044, рейс PLF 031.
У листі була вказана мета польоту: «Візит польської делегації на чолі з президентом Республіки Польща в Катинь і участь в урочистостях на Меморіальному комплексі».

Наступного дня, після направлення зазначених заявок, аеродром Вітебськ (Білорусь) несподівано перевели на новий режим роботи: п’ять разів на тиждень з 9:00 до 17:00 години дня. В суботу і неділю аеропорт був закритий для всіх видів рейсів. Саме цей аеродром російська сторона і пропонувала раніше полякам.

Виникає запитання: куди ж летіти літаку Леха Качинського у випадку форс мажорних обставин? Відповідь: до Москви, в аеропорт «Внуково», який знаходиться від Смоленська за 400 км. Автотранспортом від «Внуково» до Катині їхати мінімум п’ять годин за гарної погоди і сухої дороги.

Лише через тиждень у цей же департамент МЗС РФ від Посольства Польщі в Москві був направлений лист з трьома заявками на виконання разових польотів у повітряному просторі РФ 7 квітня 2010 року з тим же самим маршрутом, що був і у президента Леха Качинського.

Серед літаків, які було виділено для Туска і його делегації, були і ті, на яких 10 квітня повинен був летіти до Смоленська Лех Качинський з делегацією (зокрема, Ту-154).

Таким чином, стало офіційно відомо, що Туск летить на меморіальні заходи до Катині першим, ніж Качинський, хоча заявка на політ прем’єра була подана на вісім днів пізніше від президентської.

Тепер Лех Качинський як верховний головнокомандувач Збройних сил Польщі за жодних обставин не міг першим віддати належне вшанування розстріляним польським офіцерам. Таким чином Путін і Туск переграли і принизили Леха Качинського, надавши його візиту статус приватної особи, яка може прилетіти до Смоленська лише у вихідний день, як цього і хотіла Москва (Путін).

Ярослав Качинський відзначав: «Обидва — Туск і Путін — не поставилися до візиту Леха Качинського з необхідною повагою і старанністю».

31 березня 2010 року всі польські заявки було розглянуто й погоджено у Москві.

Президентському рейсу PLF 101 (Ту-154) був присвоєний літер «А», а рейсу PLF 031 (Як-40) — літер «К». 6 квітня 2010 року МЗС Польщі отримало з Москви дозвіл на політ 7 квітня до Смоленська літакам прем’єр-міністра Туска і його делегації. Дозволу ж на рейс 10 квітня для президента Качинського не надійшло.

Саме напередодні загибелі Леха Качинського, 9 квітня 2010 року, президент РФ Медведєв урочисто відкрив будівництво підводної частини газогону «Північний потік-2», який разом із «Південним потоком» мав би надійно замкнути Європу в енергетичні кліщі Кремля.

Лех Качинський був єдиним лідером Європи, який категорично виступав проти будівництва по дну Балтійського моря газопроводу «Північний потік-2», оскільки це суперечило енергетичним інтересам Польщі та ставило Європу в енергетичну залежність від Росії.

Проте політичних лідерів Європейського Союзу більше цікавили гроші «Газпрому» Росії і загравання з кривавим диктатором Путіним за ради зростання своїх статків. Вони забули до чого призводять подібні ігрища і загравання з такими як Путін.

Нагадаю: у минулому столітті поступки психопату Гітлеру (такому ж як і Путін) призвели до Другої світової війни, в якій брали участь 61 країна світу (воєнні дії велися на території 40 країн), що призвело до понад 71 мільйона людських жертв, із них – майже 47 мільйонів мирних жителів.

Цього ж дня, 9 квітня 2010 року (менш ніж за добу до запланованого візиту), МЗС Польщі отримало повідомлення з Москви про дозвіл візиту Качинського до Росії (аеропорт «Смоленськ-Північний»), але без визначення конкретної дати польоту. Мовляв, коли бажаєте, тоді й летіть, нам байдуже, але тільки не в робочий день. Це виглядало, як насмішка над президентом Лехом Качинським.

Поляки вшановують загиблий цвіт нації.

Президент Польщі Лех Качинський не повинен бути у Катині за жодних обставин

За даними брата-близнюка загиблого польського президента Ярослава Качинського, за день до трагедії, 9 квітня 2010 року, у другій половині дня, російський прем’єр Володимир Путін зателефонував польському прем’єру Дональду Туску й нагадав про їхню недавню зустріч у Катині, а наприкінці розмови рекомендував Туску не летіти у Смоленськ 10 квітня з президентом Лехом Качинським, якщо той його запросить, азалишитися у Варшаві.

Водночас, заява Леха Качинського, що він є «найвпливовішим представником Речі Посполитої» і «теж буде в Катині», викликала бажання у Путіна і Медведєва не допустити (зірвати) візит президента Польщі до меморіалу під Смоленськом.

За моєю інформацією, після завершення дипломатичної спецоперації «Непроханий гість» («Татарин»), розробленої за дорученням Путіна щодо розподілу візитів і запрошення на заходи до Катині 7 квітня лише Туска, Путін вирішив далі діяти традиційними для КДБ—ФСБ методами.

У період приблизно з 7 по 12 лютого 2010 року Путін дав окремі доручення керівникам спецслужб Росії (ФСБ, ГРУ, СЗР) розробити комплекс заходів для зриву візиту Качинського до Катині. Кожне з зазначених відомств підготувало свої плани, які передбачали як «мирний» спосіб вирішення питання (наприклад, «умовити» Качинського «специфічними способами» відмовитися від поїздки «як небажаного гостя»), так і варіанти «дій за ситуацією», але Лех Качинський не повинен був прибути до Катині за жодних обставин!

Екстрасенси і шамани ФСБ

На «мирному етапі» реалізації свого плану спецслужби Росії залучили спеціалістів нетрадиційного біоенергетичноговпливу на організм і психікулюдини (екстрасенсів, парапсихологів, чаклунів, шаманів, астрологів). Вони повинні були вплинути «своїми методами» на біополе (ауру) президента Леха Качинського і його рідних, щоб викликати у них розлад здоров’я, тяжкий психічний стан і навіть смерть. Для цієї операції були також задіяні таємні агенти російських спецслужб у Варшаві.

Слово вченим. Біоенергетика – терапевтична практика, заснована на процесі трансформації енергії, яка протікає у всіх живих організмах і являється джерелом їх існування. Само слово біоенергетика появилося від грецьких слів – діяльність і життя. Кожний живий організм є маленькою частиною Всесвіту і має біоенергетичну систему, здатну поглинати енергію і розподіляти її між клітинами і органами. Порушення енергетичного балансу є причиною захворювань. І тому через психологічний стан душі все негативне відображається на фізичному самопочутті людини і навпаки.

Як стверджують вчені, біоенергетична терапія застосовується для знаходження виходу в кризових ситуаціях, для виявлення психосоматичних захворювань. Основна мета цієї терапії – повернення душевної і фізичної гармонії (а можна зробити і НАВПАКИ!).

Багато вчених визнали існування біоенергетики, намагаючись з наукової точки зору пояснити такі утаємничені поняття, як біополе, біологічна енергія, аура, душа.

В результаті досліджень, зазначають вчені, було встановлено, що порушення енергетичних процесів не є першопричиною захворювань людини. Першопричиною є невирішені психологічні проблеми і деякі психосоматичні захворювання.

Нині вивчення біоенергетики в медицині приділяється особлива увага, оскільки більшість людей хворіє як раз через дисбаланс в енергетичному обміні. Нестача біоенергетичної енергії приводить до багатьох захворювань і швидкого старіння організму людини. У випадку руйнації енергетичного поля – починаються незворотні процеси, які призводять до тяжкого стану і смерті людини. Ці процеси можна викликати і штучно, наголошують вчені.

Взаємодію трьох основних сторін життя людини (енергетики, психіки і фізики) вчені представляють у вигляді такої схеми:

Психіка людини і фізичне тіло – це два абсолютно різні світи, настільки далекі один від одного, що ніякого безпосереднього зв’язку між ними немає. Фізичне тіло – це набір точно таких же атомів, як і в будь якому іншому фізичному об’єкті, існуючому у Всесвіті. Атоми вуглецю, водню, кисню – абсолютно ідентичні, хоч в людському тілі, хоч в дереві, в каміні, хоч на Марсі, хоч на Місяці, хоч в сусідній галактиці.

Психіка ж сама по собі – абсолютно нематеріальна. Почуття, думки, усвідомлення, натхнення, пам’ять, мислення, творчість – всі ці якості психіки не складаються ні з атомів, ні із субатомних частинок, і відповідно, ніяк не виміряються ніякими фізичними приборами, не мають взагалі ніяких фізичних параметрів.

Енергетика людини –це свого роду «міст» між психікою і фізичним тілом.

Саме енергетика дозволяє психіці мати доступ до фізики. Енергетика однаково «вживлена» як в психіку, так і в фізику. Можна навіть сказати так: енергетика – це така ж частина психіки, як частина фізики. Отже, енергетика схильна впливу як з боку психіки, так і з боку фізики, наголошують вчені.

З давніх часів секрети біоенергетичного лікування (і НАВПАКИ – наведення порчі на здоров’я або на смерть) передавалися із вуст в уста, із покоління в покоління (такими природніми здібностями, як правило, володіють люди, у яких цей дар передається по спадковій родинній лінії).

Коротко лише зауважу, що у народів світу є свої види біоенергетичного лікування і навпаки – ритуалів на смерть, порчу здоров’я, нещасних випадків, аварій і т. д. Назву лише декілька назв із них: пульса де-нура (іудейське прокляття), лялька-вуду (африканське), різновидність чорної магії – один із видів негативної програми (народи Європи) і т. д.

Прокляття – це дуже сильний цілеспрямований енергетичний вплив, який несе в собі негативну інформаційну програму на руйнацію біополя (аури) людини. Самою серйозною категорією проклять є ритуальне прокляття.

Детально розкривати їх не маю права і вам не раджу це вивчати, а тим більше намагатися робити.

На думку вчених, біоенергетика являє собою могутній захист від несприятливих зовнішніх впливів і, в першу чергу, від осіб з так званою «чорною душею» (ворожки, чаклуни, шамани), які володіють «нетрадиційними методами» впливу на психіку людей. Ця енергетика створює навколо людини щільне біополе, і чим воно щільніше, тим важче навколишньому середовищу вплинути на людину.

БІОПОЛЕ (АУРА), БІОЕНЕРГЕТИКА – ВСЕ ЦЕ ДУЖЕ СЕРЙОЗНО І СТРОГО НАУКОВО, стверджують вчені.

Здорова фізичка оболонка і духовна сила утворюють сильне біополе у людини, признаки чого відображуються в позитивних думках і діях.

Могутня аура дозволяє бути ємоційно стабільною і харизматичною особистістю, захищеною від будь якого негативного впливу.

Пошкоджене ж біополе викликає тяжкі різноманітні захворювання і психічні розлади в організмі людини на тривалий час, а зруйноване – іноді смерть.

РАДІСНИЙ НАСТРІЙ І СПОКІЙНИЙ СТАН ДУШІ ЗА БУДЬ-ЯКИХ ОБСТАВИН Є НАЙСИЛЬНІШИМ ВАШИМ ЗАХИСНИМ БІОПОЛЕМ (АУРОЮ). Знайте це!

Біоенергетична атака

Одна з груп нетрадиційного впливу на людей займалась різними ритуалами, які називаються «порча на хворобу або смерть», для нанесення «біоенергетичного удару» по братах Качинських і їх матері Ядвізі Качинській, щоб викликати у них тяжку хворобу (серцевий напад, інсульт, психічний розлад тощо) і навіть раптову смерть.

Для досягнення мети «спеціалісти ФСБ» використовували «пряме фото» (не з інтернету) Леха, Ярослава і Ядвіги Качинських, їхній біологічний матеріал (волосся, серветки, якими вони користувались, краплини крові на марлевих і ватних тампонах, які агентура ГРУ і СЗР Росії добула в Польщі). Ритуали проводились на військовому цвинтарі у Катині, де поховані польські офіцери. Цвинтар — це зона найбільшого негативного енергетичного впливу.

«Порча» також робиться на всі види транспорту, щоб призвести до аварій і катастроф (тих, хто читає ці рядки, прошу не дивуватись і не крутити пальцем біля скроні, мовляв у автора «дах поїхав», а прийняти цю інформацію до відома. Хотілось би, щоб на неї звернули увагу й політичні лідери Європи, яких Путін вважає своїми «особистими ворогами»).

Через тиждень роботи «чорних спеціалістів» ФСБ Ядвіга Качинська з діагнозом «гостре запалення легень і серцевий напад» у березні 2010 року у важкому стані була доставлена у Варшавський шпиталь Військового інституту медицини, де згодом у неї почався сепсис.
Брати Лех і Ярослав Качинські почергово, а інколи і разом вимушені були знаходитися біля матері і це – в період НЕРВОВОЇ підготовки до візиту в Катинь.

Через декілька днів після «несподіваного захворювання» матері зі здоров’ям і самопочуттям Леха і Ярослава Качинських почало відбуватися щось незрозуміле — головні болі, запаморочення, серцеві напади, стрибки тиску на межі гіпертонічної кризи, підвищена нервозність, температура (це записано у їх медичних картках). Лікарі не могли пояснити, що з ними відбувається.

8-9 квітня 2010 року стан здоров’я Ядвіги Качинської різко погіршився і став критичним. Це змусило Ярослава Качинського залишитись біля матері і не летіти 10 квітня з Лехом Качинським у складі делегації до Смоленська, що врятувало його від неминучої загибелі.

Одразу після авіакатастрофи польські ЗМІ повідомляли, що загинули обидва брати-близнюки Ярослав і Лех Качинські. Ярослав Качинський і лікарі, турбуючись про здоров’я пані Ядвіги, довгий час не повідомляли їй про загибель Леха. Про неї вона дізналася лише 25 травня від Ярослава. Ядвіга Качинська після тяжкої довготривалої хвороби померла 17 січня 2013 року на 87-му році життя.

Під «ковпаком»

Планом ГРУ ГШ ЗС Росії були передбачені різні варіанти зриву безпечного приземлення польського літака: 1)створення штучного туману; 2)«випадкове» пошкодження посадкової смуги аеропорту (в обох випадках літак відправляється на запасний аеродром або назад до Варшави); 3)приховане одночасне внесення коректив в електронну систему посадки на диспетчерській вежі і в літаку, зміни курсу і кута глісади посадки літака, які вводили в оману екіпаж літака і військових диспетчерів аеродрому (група керівництва польотів), які на своїх електронних моніторах (екранах) не бачать цих змін і оману сприймають за реальність, оскільки із-за штучно створеного туману видимість була обмежена до декількох десятків метрів (детально про це в наступній публікації), що вело до неминучої катастрофи літака.

Як останній варіант розглядався теракт — знищення літака у повітрі на висоті, коли він спробує відійти на друге коло, за допомогою високочастотної електромагнітної гармати, яка виводила з ладу електронне обладнання літака, або термобаричного снаряду, які є у Збройних сил РФ.

Для недопущення, зриву візиту Леха Качинського керівниками спецслужб Росії було створено декілька оперативних груп СЗР, ФСБ і ГРУ, кожна з яких окремо одержала відповідне завдання.

Так, одна група СЗР через своїх агентів у Варшаві ледь не щоденно отримувала інформацію про хід підготовки візиту Качинського, стан його здоров’я, що відбувалось у його найближчому оточенні, а також в уряді Туска. На основі цих даних Кремль вносив корективи у свій план і вживав відповідних заходів для розпалювання протистояння і ворожнечі між Туском і Качинським та виведення останнього із психологічної рівноваги.

Спеціалістами ФСБ були вивчені і враховані всі риси характеру і поведінки Леха Качинського: психологічні, емоційні, психічні та морально-вольові якості, його реакція на несподівану або непередбачувану ситуацію, на різні дії осіб, як зі свого оточення, так і опонентів, перенесені ним хвороби, психологічне (пригнічений, радісний, байдужий), фізичне і духовне самопочуття кожного дня, зміни і перепади настрою.

Друга група: військові астрологи, екстрасенси і парапсихологи«працювали» безпосередньо по Леху Качинському «специфічними методами», щоби на відстані проникнути у його свідомість, читати думки і впливати на його психіку і поведінку в потрібному для Кремля напрямі.

Ними були проведені дослідження і складені«АСТРОЛОГІЧНІ ПОРТРЕТИ» на президента Качинського, його брата Ярослава, їх матір пані Ядвігу, на екіпаж літака і, не дивуйтесь, на сам літак (мені вдалося отримати ці астрологічні дослідження на 75 арк. – див. фото).

Окремі сторінки «Астрологічних карт» на Леха Качинського, екіпаж і літак Ту-154.

Свої дослідження і висновки військові астрологи передали Путіну на початку лютого 2010 року і консультували його з перших хвилин переговорів з польською стороною щодо візиту Леха Качинського в Смоленськ.

Приверну вашу увагу до цікавого моменту. Вивчаючи психологічний портрет братів Качинських, астрологи, екстрасенси і парапсихологи вивчили навіть польський художній фільм «Двоє, що вкрали Місяць», який вийшов на екрани в 1962 році, де брати-близнюки Ярослав і Лех Качинські в дитинстві зіграли головні ролі (див. фото з фільму).

Зокрема, військові астрологи встановили, що для братів Качинських великими ризиками є польоти літаками, їзда на великій швидкості на автомобілі та враження електричним струмом. Обидва, за певних обставин, були схильні до інсультів і серцевих нападів.

Особливо небезпечними для їх польотів були визначені дні 10 і 11 квітня (вихідні дні – субота і неділя).

Тепер, сподіваюся, зрозуміло всім, чому російська сторона КАТЕГОРИЧНО ВІДМОВИЛАСЯ приймати президента Польщі Леха Качинського і його делегацію у робочі дні ( прем’єр-міністр Дональд Туск прилетів в Смоленськ в середу, 7 квітня, на літаку Ту-154).

Давши Качинському дозвіл на виліт до Смоленська лише вранці в п’ятницю, 9 квітня, але не вказавши дату вильоту (тобто, летіть коли забажаєте, але лише у вихідні дні!), президенту Польщі залишалося обирати або суботу 10 квітня, або неділю 11 квітня.

Нагадаю, що заявку на політ Леха Качинського польська сторона подала в Москву на тиждень раніше за Туска – 22 березня і змушена була визначити дату польоту на 10 квітня, навіть не здогадуючись, що цей день, згідно висновків російських військових астрологів – найнебезпечніший день для польоту Качинських (про що завчасно знав Путін – ще на початку лютого).

Про психологічний стан, самопочуття і здоров’я Леха Качинського Путін отримував інформацію від керівництва спецслужб майже в онлайн режимі.

Лех Качинський постійно перебував під психологічною атакою і біоенергетичними ударами екстрасенсів Кремля до самого моменту катастрофи літака. Навіть розмову Леха Качинського по мобільному телефону з борту літака з братом Ярославом спеціалісти радіоелектронної розвідки Росії перервали і заблокували, щоб він постійно перебував у знервованому стані.

Довідково. Під егідою Кремля сформований і діє цілком таємний Центр парапсихології і екстрасенсорики, яким керує професор, президент Російської астрологічної школи Олександр Зараєв (один із провідних астрологів Росії).

У міністерстві оборони Росії працюють штатні астрологи з Інституту «КосмоРитмоЛогії», утвореного Інститутом проблем природознавства Російської академії наук. Інститут готує прогнози і передбачення, на підставі яких політичне керівництво Росії приймає державні рішення. В радянські часи в КДБ СРСР була таємна лабораторія НДІ КДБ під назвою «Прогноз».

Спектр передбачень, як публічно заявив ще в 1998 році в ефірі НТВ військовий астролог МО РФ Олександр Бузанов, дуже широкий і включає долі окремих людей, катастрофи, політичні події та інше.

Під час першого президентського терміну Путіна з ним працював парапсихолог-окультист, полковник ГРУ Віктор Новіков. Директор Інституту стратегії розвитку і національної безпеки Росії Ігор Олійник прямо говорив, що група парапсихологів Новікова пов’язана з «чаклунами генерала ФСБ Рогозіна».

Генерал-майор ФСБ Борис Ратніков, який у Федеральній службі охорони РФ курирував спеціальний підрозділ із професійних ізотериків і екстрасенсів, які займаються «таємницями підсвідомості», 22 грудня 2006 року в одному інтерв’ю повідомив, що екстрасенси цього підрозділу проводять сеанси підключення до підсвідомості і сканують думки у потрібних людей.

Відомий російський учений, доктор медичних наук, професор психіатрії, психіатр-криміналіст, полковник спецслужби у відставці Михайло Виноградов (свого часу я слухав його закриті лекції) у лютому 2014 року в інтерв’ю щодо психологічних експериментів і екстрасенсорних здібностей окремих людей заявив: «На мій професійний погляд, екстрасенсорика є. Я керував дослідженнями у цій галузі з 1970-х років і консультував військові відомства як офіцер однієї зі спецслужб. У спецслужбах на державному рівні в різних країнах, і в нашій Росії також, є екстрасенси, які допомагають у вирішенні державних завдань, але їх у кожній країні 19-20 осіб, не більше. Решта — це ті, хто щось вміє. Всі вони офіцери спецслужб».

«Екстрасенси використовуються на переговорах, щоб поставити «енергетичний захист» своїм керівникам від негативного впливу на їхню свідомість та проникнення в їхні думки тощо. Найвдалішим у цьому відношенні є Володимир Путін, тому що він кадровий офіцер КДБ і проходив спеціальну підготовку на цей рахунок сам»,- наголосив професор Виноградов.

Фіналістка 15-го сезону «Битви екстрасенсів» на російському телеканалі ТНТ Тетяна Ларіна у серпні 2015 року заявила, що Путін як ніхто інший із сучасних світових лідерів володіє великими екстрасенсорними здібностями.«У нього сильне енергетичне біополе, він не піддається впливу, здатний повністю контролювати своє життя і життєдіяльність Росії»,- зазначила Ларіна.

«Ніка? Що за баба?»

Після того, як 22 березня польська сторона подала заявку до МЗС Росії на політ Леха Качинського 10 квітня літаком до Смоленська, за дорученням Путіна ГРУ РФ розробило план спецоперації, згідно з яким, президентський літак не мав приземлитися в аеропорту «Смоленськ-Північний» за жодних обставин. Доля Леха Качинського і його делегації вже тоді була вирішена Путіним.

Є достатньо обгрунтована інформація, що відповідальним за розробку і виконання спецоперації по знищенню польського літака був заступник начальника ГРУ ГШ СЗ РФ, генерал-майор Іванов Юрій Євгенович (один з найкращих, на думку фахівців спецслужб, організаторів серії вбивств чеченців та особистих ворогів Путіна, які проживали за кордоном – на фото).

Іванов, до речі, навчався у Київському вищому військовому командному училищі імені Фрунзе, на факультеті військової розвідки, який закінчив у 1980 році. Я з ним особисто познайомився під час роботи слідчим у 1977 році при досить запам’ятовуючих обставинах. По закінченні училища молодий лейтенант Юра Іванов подарував мені на пам’ять своє фото випускника. Проте, це вже дуже давня й інша історія…

За моїми даними, хід операції зі знищення літака Качинського генерал Іванов координував разом з одним із польських старших офіцерів (підполковник або полковник) військової розвідки Польщі, який свого часу був завербований російським ГРУ. Хтось із посадовців Міноборони Польщі навіть заборонив допустити на борт літака Качинського російського штурмана, хоча це було передбачено планом польоту. Адже штурман добре знав особливості аеропорту «Смоленськ-Північний».

Через півроку після Смоленської катастрофи тіло генерала Іванова з аквалангом (він був професійним аквалангістом) знайдут ьрибалки біля берегів Туреччини. За офіційною версією, військовий розвідник утопився, «не розрахувавши власних сил», під час відпочинку в Сирії. Зауважу, що тіло виявили за 90 км від морського курорту, де Іванов відпочивав.

Інших відволікаючих версій теж достатньо: втопили у ванні, вбили і викинули на середземноморському узбережжі Туреччини, помста чеченців, операція спецслужб Ізраїлю тощо. Для мене зрозуміло, що Іванова ліквідували як небажаного і небезпечного свідка та співучасника одного з найстрашніших злочинів ХХІ століття, вчиненого за наказом Путіна.

Група офіцерів ГРУ (друзі Іванова) провела неофіційне розслідування і дійшла висновку, що їхнього шефа «зачистили» специ таємного підрозділу ФСБ.

За моїми даними, сталося це після того, як Іванов, відпочиваючи у Сирії на курорті Латакія (літня резиденція президента Сирії Асада), у компанії колег зі спецслужб РФ і Сирії, за випивкою проговорився, що він, як той Іван Сусанін, завів «ляхів» у ліс під Смоленськом і пустив «Нікою» «псякрев» (собачу кров) Качинському і «ляхам». Ще й вихвалявся, що за це отримав орден із рук самого Путіна.

Присутні за випивкою спочатку не зрозуміли, хто така «Ніка», один із них навіть перепитав, «що за баба?». Генерал Іванов пояснив, що це переносна електромагнітна високочастотна гармата, яка названа на честь грецької богині і є у них на озброєнні. Вона і «Шмель» (ракетний піхотний вогнемет з термобаричним снарядом – дивфото) були використані його групою для знищення польського літака в тумані, який також створила його «спецура».

Ракетний піхотний вогнемет «Шмель» і термобаричний снаряд.

Зроблено все було так, вихвалявся генерал Іванов, що «комар носа не підточить». Тобто «робота» виконана настільки ідеально, що не знайти щонайменшого прорахунку. Балакучість коштувала Іванову життя…

ВИНИКАЮТЬ ЗАПИТАННЯ:

1. Чи встановлений сьогодні цей працівник МО Польщі і чи не міг він бути тим самим польським старшим офіцером, з яким генерал Іванов координував спецоперацію?
2. Чи ще живий цей працівник МО Польщі, чи, можливо, «випадково» і «загадково» загинув (помер), як це трапилось на початку серпня 2010 р. з генералом Івановим?
3. Чи встановлено особу російського штурмана, чи живий він, чи був допитаний як свідок у справі, яка причина відсторонення його від рейсу перед самим вильотом літака і ким саме він був відсторонений від польоту?

Від Сусаніна до Сталіна

Напередодні пам’ятних заходів у Катині до Смоленська прибуло декілька оперативних груп ГРУ — електронно-технічних спеціалістів, у завдання яких входило застосування «крайніх заходів впливу» на хід посадки літака Качинського, якщо командир літака прийме рішення приземлитись в аеропорту «Смоленськ-Північний».

У розпорядженні військових диверсантів генерала Іванова були переносні електронно-технічні пристрої, за допомогою яких можна змінювати і корегувати курс літака (кут глісади) перед посадкою на висоті 300-400 метрів та втрутитись одночасно в електронну систему літака і диспетчерської вежі, змінивши на моніторі (екрані) командира літака, керівника зони посадки і керівника польотів висоту і кут посадки (глісаду) літака.

15 січня 2012 року у вечірній програмі ТСН телеканалу «1+1» був показаний сюжет, в якому спеціалісти при допомозі комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна створити штучний туман, а при допомозі відповідних технічних приборів корегувати захід літака на посадку, кут і висоту його посадки.

Спеціалісти стверджували, що достатньо навмисно або помилково збільшити кут посадки (глісаду) літака лише на кілька градусів від правильної траєкторії, і його чекає неминуча загибель.

У диверсійних груп були електромагнітні імпульсні гармати, які на той час (2010 рік) виводили з ладу електронну апаратуру літаків як при заході на посадку, так і в повітрі, на висоті до 1 тис. метрів, а також військової техніки на цій самій відстані, за умови, що на шляху немає матеріальних перешкод (дерева, кущі, пагорби та інше). Одна з груп фахівців ГРУ перебувала в технічних приміщеннях аеропорту, неподалік диспетчерської, інші — поруч із ближнім і дальнім маяками злітно-посадкової смуги.

Операція з ліквідації Леха Качинського (якого диверсанти між собою називали «ляхом»), яка проводилась під керівництвом генерал-майора Юрія Іванова, за отриманою мною інформацією, мала кодову назву «ІС» (російською – «ИС»). Ця назва, на думку організаторів, мала триєдину історичну, національну і духовну єдність Росії.

Сталін – організатор «Катині-1»,Путін – організатор «Катині-2».

Перша складова «ІС»: Іван Сусанін — російський національний герой, який «взимку 1613 року в люті морози завів загін«ляхів» у ліс на загибель», які шукали дорогу в село Домніно, щоб захопити і вбити новообраного у лютому 1613 року Земським собором молодого царя Михайла Романова. Завівши поляків у непрохідний ліс на болота, Сусанін відмовився показати їм дорогу і місцезнаходження царя, за що був «пiдданий жорстоким тортурам і порубаний «ляхами» на дрібні куски» шаблями. Самі ж поляки заблудились у лісі й замерзли.

Подвиг Івана Сусаніна возвеличувався як у часи Російської імперії, так і СРСР. На його честь називали вулиці і майдани в різних містах Росії, йому поставлені пам’ятники. В різні часи ім’я Івана Сусаніна носили радянські і російські судна, прикордонний катер.

Друга складова «ІС»: окупація і розділ Польщі у вересні 1939 року та розстріл польських полонених (військових і цивільних) весною 1940 року за наказом Йосипа Сталіна (російською — «ИС»).

Третя складова «ІС»: На честь Йосипа Сталіна був названий танк «ИС» (ИосифСталин — рос.), розроблений у другій половині 1942 року і запущений у серійне виробництво. Це був найгрізніший танк Другої світової війни. Згодом танк було удосконалено і запущено у серійне виробництво важкі і надважкі танки «ИС-2»,«ИС-3», «ИС-4», «ИС-5», «ИС-6», «ИС-7», які перебували на озброєнні Збройних Сил СРСР і РФ до 1995 року.

Паралелі ліквідації президентів Дудаєва і Качинського

21 квітня 1996 року близько 20-ї години був убитий перший президент Чеченської республіки Ічкерія, генерал-майор авіації Джохар Дудаєв. Наказ на знищення Дудаєва віддав особисто президент РФ Борис Єльцин. Організаторами спецоперації були начальник Служби охорони президента Олександр Коржаков, начальник ГРУ Федір Ладигін та директор ФСБ Михайло Барсуков. Окрім ФСБ і ГРУ, в операції брали участь ВПС Росії. Вчені розробили електронний прибор, який перехоплював промінь, що йде від телефону на супутник, і фіксував точні координати абонента та передавав їх на літак Су-24.

Операція була настільки секретною, що про неї не знали навіть таємні агенти ФСБ, які булисеред близького оточення Дудаєва. Ввечері 21 квітня 1996 року російський літак дальнього радіолокаційного виявлення «А-50» (аналог американського «АВАКС») із встановленим на його борту зазначеним прибором піднявся в повітря на висоту 22 км і почав кружляти над Чечнею. Через півгодини в повітря піднялися два бомбардувальники «Су-24».

У цей час Дудаєв, зупинивши автомобіль в полі, недалеко від села Гехі-чу на заході Чечні, розгорнув на його капоті супутниковий телефон і зателефонував депутату Держдуми Костянтину Боровому, з яким товаришував і часто йому дзвонив, попередньо домовившись про час розмови. ФСБ знало про час виходу Боровика і Дудаєва в ефір. Через пару секунд електронний пристрій на «А-50» зловив промінь телефону і передав його на Су-24, які одразу ж запустили дві ракети класу «повітря-земля». Одна з них попала прямо в автомобіль. Вмонтована в ракету фотокамера наведення сфотографувала момент вбивства Дудаєва (див. фото). Разом із Дудаєвим загинули ще троє осіб, один із яких був агентом ФСБ.

За секунди до вибуху ракети і вбивства Дудаєва, який стоїть біля автомобіля, розмовляє по телефону і дивиться в небо на звук ракети. Вперше знімок був опублікований в американському щомісячному бюлетені АгенстваНаціональної Безпеки США.

22 квітня Єльцин був із візитом у Хабаровську. Під час обіду в одному з ресторанів директор ФСБ Михайло Барсуков зателефонував президентові РФ і повідомив, що Дудаєв знищений. Єльцин перепитав: «Це правда?! Це залізно?! Ну, дякую! З мене — зірка Героя!».

Пританцьовуючи, Єльцин повернувся за обідній стіл, піднявши келих із горілкою, сказав весело тост, який починався словами: «Сьогодні у нас свято!».

Таке ж свято було і у кремлівського кривавого карлика Путіна після загибелі президента Польщі Леха Качинського…

 

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ, почесний голова Спілки офіцерів України

(далі буде)

 

 

 

Частина 1.

Частина 2.

Частина 3 (ця публікація).

Частина 4.

Частина 5.

Частина 6.

 

Like

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО

Герой України, генерал-лейтенант, народний депутат України II-VI скликань


1 коментар до “Подробиці ліквідації президента Польщі Качинського під кодовою назвою “ІС”. Розслідування Григорія Омельченка

  • 17.04.2020 о 21:54
    Permalink

    Цю статтю треба перекласти польською мовоюі запропонувати для публікації в якомусь популярному польському періодичному виданні, наприклад такому, як Rzecz Pospolita або Gazeta Wyborcza.

    Відповідь

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *