Браво, Байден, або сто днів без Трампа. Погляд із США
Президент США Байден 27 квітня підписав указ, який зобов’язує всіх федеральних контракторів платити заробітну плату не менше 15 доларів на годину. I треба зауважити, що з 20 січня 2021 року дуже багатьом американцям властива відсутність почуття сорому: нам більше не соромно за президента!
А за Трампа було соромно. За його невігластво, за моветон, за потік безграмотних твітів з президентського аккаунта, за використання посади в особистих цілях, за перманентну брехню і зраду союзників – список довгий. За плазування перед Путіним нарешті. Слава богу, все це в минулому, тому до справи. Порівняємо дані спільного опитування газети «Вашингтон пост» і агентства ABC News poll (18-21 квітня) з думкою Пола Кругмана, нобелівського лауреата з економіки (стаття «У чому секрет успіху Байдена?», «Нью-Йорк Таймс», 19 квітня) . Згідно з опитуванням, 52% американців схвалюють дії президента, а 42% не схвалюють (дані NBC News сприятливіші: 53% і 39% відповідно).
Характерно, що за даними ABC 35% опитаних (зрозуміло, що це республіканці) не схвалюють категорично. Справа вже не в досягненнях або провалах Байдена, а в тому, що він демократ – розкол суспільства при Трампі настільки поглибився, що минулого літа його прихильники носили майки з написами «краще бути російським, ніж демократом». Але навіть 33% їх високо оцінили реакцію Байдена на пандемію: ще б пак, на ранок 27 квітня в США зроблено 230 мільйонів ін’єкцій вакцини, а 96 мільйонів людей вакциновані повністю – це 29% населення і однозначно заслуга нової адміністрації.
Так, через різку політичну поляризацію суспільства позитивний рейтинг Байдена набагато нижчий, ніж в Обами перших 100 днів (43%), або у Буша-молодшого (31%). Але рейтинг Трампа на той час був мінус 11%!
Ця поляризація проявилася і в спеціальному питанні, заданому ABC, на який респонденти з перевагою 2:1 відповіли, що Байден повинен бути готовий внести «серйозні зміни» до своїх пропозицій, щоб заручитися підтримкою республіканців, а не діяти без них. Хоча це буде означати вихолощення пропозицій і здачу на милість переможених. У чому немає ніякого сенсу.
Так вважає і Пол Кругман. Він дає високу оцінку пакету реформ президента, називає його Байденомікой і вказує на велику популярність ініційованих ним змін в країні і в суспільстві. «Новий президент-демократ успадкував країну, що знаходиться в кризі. Його перша велика політична ініціатива це законопроєкт про короткострокову допомогу, спрямований на вихід з цієї кризи. Слідом за цим він вийшов з пропозиціями щодо вирішення більш довгострокових проблем і, наскільки це можливо, зміни американського суспільства на краще. Його партія має більшість в Палаті представників і Сенаті, але обидві його ініціативи наштовхуються на різку опозицію республіканців».
Як зіставити невеликий позитивний рейтинг Байдена з твердженням про популярність ініційованих ним змін? Чи немає тут протиріччя? Кругман відповідає: «Барак Обама почав своє президентство з високими особистими рейтингами схвалення, але його політика ніколи не користувалася сильною суспільною підтримкою. Громадське схвалення політики Джо Байдена, навпаки, майже несподівано високе».
І наводить приклад: «Відомо, що Obamacare підтримувався меншістю американців протягом усіх років правління Обами. …Навпаки, американці схвалюють план створення робочих місць з величезною перевагою, і, хоча обрані (в Конгрес) республіканці категорично проти пропозиції Байдена, виборці-республіканці підтримують його».
У чому секрет успіху? Не будемо лукавити (протести на расовому ґрунті не дозволяють цього), частково відповідь полягає в тому, що Байден білий. Він розумний, на відміну від Трампа, культурний (напам’ять цитує складних і тонких поетів), вміє себе тримати, досвідчений політик, старий сенатський вовк, непоганий оратор – і він білий. Америка поки що така…
Але головне все ж в іншому. Дуже вже важкий спадок залишив Трамп. Він зумів ще до пандемії загальмувати економіку, втягнув країну в масові протести (ультраправі марширували зі зброєю і під прапорами зі свастиками!), довів її до рекордної смертності від ковід, не розробив планів та інфраструктури вакцинації, намагався (і не без успіху) розхитати нашу хвалену систему стримувань і противаг, а закінчив правління відкритим заколотом із захопленням Капітолію. Що це як не системна криза по всіх параметрах?
Тому 7 листопада, в день оголошення результатів виборів, Америка раділа, рух на автотрасах зупинився, люди виходили з машин і танцювали від радості. І Байден виправдав очікування, він швидко розгорнув вакцинацію, провів через Конгрес найважливіший план допомоги економіці і населенню, відновив повагу до країни і її авторитет (події навколо України наочно це показали), а зараз починає масштабний план інфраструктурних реформ, які повернуть Америці лідерство, загублене при Трампі. Реформи зустрічають масову підтримку у суспільстві, і високо оцінюються економістами. За всіма прогнозами (МВФ, Голдман Сакс, Морган-Стенлі, Блумберг, той же Кругман та інші) США чекає крутий підйом економіки.
Є однак ще один фактор, який працює на Байдена. У січні я писав про те, що в Америці перемогли не ліві, як намагалася представити трамповська і путінська пропаганда, а нові. Байден виграв в десяти найбільших містах США з високотехнологічними бізнесами (робототехніка, генетика, тонка хімія, IT галузі). За нього проголосували 50 з 50 виборчих округів з вищою часткою осіб з вищою освітою. З топ-10 інноваційних штатів Америки (згідно US Innovation Index, який складають Bloomberg і MIT), за Трампа був лише Техас, та й то з невеликою перевагою за рахунок округів з нафтовими і газовими свердловинами. В цілому за Байдена округи, що дають 70% ВВП США!
Крім того, за нього віддали голоси 61% молоді віком від 18 до 29 років – і лише 36% за Трампа. За нього і найпродуктивніший вік від 30 до 44 років (54% до 43%). Ці покоління краще орієнтуються в сучасному світі і менше схильні до впливу пропаганди. І час працює на них. За Трампа ж голосувала кондова патріархальна Америка, консервативна, не особливо освічена, більш релігійна, але менш успішна, ті самі горезвісні WASP (White Anglo-Saxon Protestant), які створили її, звели на вершину слави – і тепер гальмують, тягнуть у минуле. Ось така діалектика історії.
Це позначається і на професійному політичному терені, на партійному ристалищу, де сповна проявилися давно наростаючі тенденції. У республіканців це тенденція до замикання і деградації, вона проявляється і в культі вождя. Ще до того, як гору серед них взяли теорії змови, республіканські політики жили в ментальному міхурі. Трамп прискорив процес гниття, і зараз ця партія більше схожа на культ, на інструмент для захоплення і експлуатації влади, ніж на нормальну політичну партію. Найближча аналогія це «Єдина Росія» і фактично Трамп намагався путінізувати Америку!
Що в кінцевому підсумку зіграло на руку демократам. Республіканці настільки захоплені своїм культом, що забули, як розмовляти з тими, хто поза ним. Вони автоматично таврують будь-яку прогресивну ідею як соціалізм (вже мало хто серед них розуміє, що це цинічна демагогія), вони бачать в кожному демократі і взагалі опоненті комуніста, вони говорять на своєму новоязі, умовній мові, яка викликає подив, сміх, але нікого не переконує.
«Якщо хочете побачити, до чого веде глухота республіканців, пише Кругман, погляньте на недавні заперечення сенатора Марші Блекберн проти плана створення робочих місць. Вона заявила, що це не план розвитку інфраструктури, оскільки пропонує витратити сотні мільярдів на догляд за людьми похилого віку. Невже вона думає, що виборці вважатимуть допомогу літнім людям поганою справою?»
Що ж, Байдену вигідно мати опозицію, яка розучилася наводити переконливі політичні аргументи. Але його успіх відображає також ренесанс демократичної партії, яка набагато комфортніше відчуває себе у власній шкурі, ніж це було ще недавно. На відміну від республіканців, це нормальна політична партія, вона швидше за все центристська або помірно лівоцентристська за європейськими мірками, однак залякані жупелом лівизни демократи раніше боялися прийняти цю ідентичність. На жаль, Америка така… І багато часу і сил витратили на пошуки компромісів, щоб заручитися підтримкою республіканців в проведенні реформ. Замість того, щоб робити прості, корисні і популярні речі, такі як давати людям більше грошей і збирати більше податків з корпорацій, пише Кругман.
Тепер же вони вважають, що створення кращої економіки важливіше для перспектив партії ніж еківоки і реверанси в бік двопартійного співпрацювання на благо батьківщини. Верх взяла реалістична оцінка несумлінності республіканців і нова адміністрація не особливо зацікавлена в тому, щоб враховувати республіканські вимоги. Байден не просто став переможцем, він стає зрозумілим масам, проводячи масштабну політику в стилі “Нового курсу” Франкліна Рузвельта. Та й ситуація схожа на часи Великої Депресії.
І ця політика має на увазі популярні речі. Наприклад, виборці постійно говорять соціологам, що корпорації платять занадто мало податків. Вони мають рацію: практика показала провал реформи Трампа, і команда Байдена готова дати публіці те, що та хоче.
Звичайно, виборці можуть розчаруватися в президенті, якщо економіка їх розчарує. Але все вказує на те, що Америка рухається до економічного буму, і що «Байден домігся того, чого ніколи не домагався Обама: він знайшов спосіб зробити прогресивну політику по-справжньому популярною», підсумовує Пол Кругман. Вважаю, він має рацію.
Юрій КІРПІЧОВ, США
