Головне управління розвідки проти зрадника Захарченка
Державного зрадника, кривавого міністра внутрішніх справ періоду правління Януковича Віталія Захарченка на сьомому році війни з Росією нарешті позбавлено відомчої відзнаки Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
Ще у 2017 році видання “Український репортер” в матеріалі “Орденоносні шашелі” звернулося до центральної влади із важливим запитанням: чому державні зрадники, вороги народу не позбавлені нагород і звань?
Міністерства і відомства навіть без судових вироків можуть позбавити зрадників відомчих відзнак. На жаль, нас не чули. З дивовижною впертістю не хотіли чути. Затято відводили очі. Це була залізна стіна. Не пробити її жодним калібром! Але навіть найзахищеніші фортеці падають!
“Український репортер” наполегливо калатав у ці дзвони – якщо не здирають зі зрадників ні зірок на погонах, ні “лицарських” відзнак, ні орденів, ні медалів, отже постмайданна влада вважає, що ці негідники й україноненависники варті цих високих нагород.
А як інакше це можна було розцінити? Бо навіть найменшої потуги не було, щоб, приміром, на колегії Генпрокуратури позбавити ката українського народу Пшонку відомчих відзнак!
Свого часу держава дала цим персонам усе або майже усе: нагороди, звання, класні чини та ранги. Подивіться, приміром, на службовий мундир Миколи Азарова — яких тільки нагород немає!
Три ордени “За заслуги”, Орден князя Ярослава Мудрого… Почесний працівник Податкової служби, Заслужений економіст України. Плюс інші відзнаки… Ця людина сьогодні люто ненавидить Українську державу, називає “хунтою”, а наших бійців – “карателями”. Він постійно обливає брудом захисників України, бреше на весь світ, очолюючи у московському підворітті якийсь там щурячий “комітет національного порятунку”.
Отож “Український репортер” запитував керівництво держави: чи не пора позбавити цього лютого ворога українських нагород та звань? Чому не проявимо твердість і принциповість? Невже так шанували Азарова, що навіть не хотіли образити цього негідника?
Така “гуманна” позиція призводить до нівелювання нагород, б’є по авторитету діючої влади, призводить до розчарування і зневіри серед народу, поглиблює сумніви у тому, що невідворотність покарання – просто фікція. І у стократ посилює жахливу фразу: сильним світу цього дозволено все, бо хто ж їх посміє покарати!
Розгляньмо “медальний” список одіозного Клименка. Нагрудні знаки: Державної податкової адміністрації України – «За заслуги», Державної митної служби України – «За митну безпеку держави» ІІ ступеня.
Цей служка московитів досі є Почесним працівником державної податкової служби України, має відомчу заохочувальну відзнаку Управління Державної охорони України «За сприяння державній охороні».
Душа закипає, коли читаєш, що Клименко ще й має відзнаку Міністерства внутрішніх справ України «Лицар Закону». Йому також присвоєно спеціальне звання головного державного радника податкової та митної справи. Лиходій досі “Лицар Закону”. Чуєте, міністре Аваков?!
За які заслуги такі почесті? За те, що працював і на пахана, і себе не забував? Що заважає Державній фіскальній службі, якою донедавна керував “знаменитий” Роман Насіров, своїм наказом позбавити Клименка відомчих нагрудних знаків? Таке ж запитання адресуємо й Управлінню Державної охорони України.
При повному генеральсько-медальному параді був і ексгенпрокурор Віктор Пшонка. Уявляєте, у нього упродовж семи років (у період, коли російські агресори вбивали й катували українських воїнів, мирних громадян!) були нагороди “за особливі заслуги у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, охорону конституційних прав громадян”.
Ми пам’ятаємо, як цей хижий і кримінальний “дон” брутально розтоптував права українців під час Революції Гідності. Чому цей покидьок носив на грудях наш орден “За заслуги”?
Невже постмайданну владу це не хвилювало? Як бачимо, не хвилювало. Пшонка ще й заслужений юрист України, на його прокурорських погонах — велика зірка. Усе, що можна було вхопити з нагород, пільг, привілеїв він ухопив своїми загребущими лапами. Уже не кажу про Почесну грамоту Верховної Ради України.
Колегія Генпрокуратури (а очолював цю інстанцію Юрій Луценко) не проявила ініціативи позбавити Пшонку відомчої відзнаки – Почесний працівник прокуратури України.
У жовтні 2017 року я навіть написав у Фейсбуці листа з цього приводу тодішньому Генпрокуроору Юрію Луценку.
Нуль уваги! Ані звуку у відповідь.
Через Фейсбук я звертався також до тодішнього головного військового прокурора, генерала Анатолія Матіоса з таким же питанням:
Безрезультатно. Як горохом об стіну.
І все ж цю тему ми не залишили. Періодично нагадували тодішньому керівництву держави в матеріалах: “Хто за те, щоб позбавити нагород московську шушваль?”, “Позбавити “скотиняк” усіх звань та нагород!”, “Зграя в мундирах (+відео)”…
І лише аж цього року, у 2021-ому, крига скресла – 26 лютого Рада національної безпеки і оборони України запровадила санкції стосовно 10 осіб вищого офіцерського складу, яких підозрюють у вчиненні державної зради.
(Читайте статтю “Нарешті позбавлено генеральських звань і нагород групу зрадників. “Український репортер” вимагав цього упродовж чотирьох років”.)
Санкції запроваджено щодо контр-адмірала Дениса Березовського, генерал-майора Станіслава Шапортова, генерал-майора юстиції Сергія Няньчура, генерал-майора Юрія Котовського, генерал-майора Олександра Якименка, генерал-майора Володимира Тоцького, генерал-майора Сергія Ганжі, віце-адмірала Сергія Єлісєєва, контр-адмірала Дмитра Шакуро та генерал-майора внутрішньої служби Віталія Захарченка. “Вони усі позбавлені усіх держнагород та звань, жодного українського звання немає. До них застосовано максимальний пул санкцій, які дозволяє наше законодавство”, – повідомив секретар РНБОУ Олексій Данілов.
А 19 березня 2021 року РНБОУ запровадила також санкції ще до групи зрадників. Зокрема проти Сергія Абісова, Миколи Азарова, Сергія Аксьонова, Олександра Бобкова, Валерія Грицая, Костянтина Затуліна, Петра Зими, Андрія Іванцова, Олега Кириліна, Вадима Колесніченка, Володимира Константинова, Сергія Курченка, Сергія Кусюка, Павла Лебедєва, Леоніда Пасічника, Олександра Поддубова, Наталі Поклонської, Віктора Пшонки, Дмитра Саламатіна, Ігоря Соркіна, Дмитра Табачника, Миколи Ткаченка, Миколи Федоряна, Миколи Фіськова, Олександра Черпіцького, Ольги Чічілімової та Віктора Януковича.
Сьогодні своє слово сказало і Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Цитуємо: “В рамках виконання Указу Президента України від 27 лютого 2021 року “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 26 лютого 2021-го “Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)” очільник розвідувального органу вітчизняного оборонного відомства полковник Кирило Буданов своїм наказом позбавив відомчих відзнак ГУР МО України осіб, які були нагороджені за виконання окремих розвідувальних завдань за часів злочинного режиму Віктора Януковича.
Такими особами є:
Сергій Єлісєєв – колишній начальник штабу – перший заступник командувача Військово-Морських Сил ЗС України;
Дмитро Шакуро – колишній начальник штабу – перший заступник командувача Військово-Морських Сил ЗС України;
Віталій Захарченко – колишній міністр внутрішніх справ України”.
На санкції РНБОУ відгукнувся коментарем мешканець московитської Рубльовки Микола Азаров, написавши у Фейсбуку: “…Безусловно, введение санкций – это неприятно. Видимо, они делают все, чтобы я не вернулся на Украину”.
Нехай повертається Азаров, але в кайданках. І одразу прямує до Лук’янівського СІЗО. (Читайте статтю “Коли Азаров наїсться? Чому досі не конфісковано в дохід держави майно україноненависника? (+відео)”).
Ще до теми відзнак і нагород: у списку відзначених Українською державою у різні роки є ще чимало різної шушвалі, манкуртів, зрадників різного калібру. Сьогоднішній санкційний список, запроваджений РНБОУ, – дуже короткий, він має бути набагато довшим.
Леонід ФРОСЕВИЧ
