Зрада тисячоліття

Починаючи від так званої Переяславської угоди 1654 року, текст якої ще й досі не можуть знайти, хоча український дипломат (Володимир Чорний) запевняє, що вона є і перебуває в приватних руках однієї з країн – тільки не в росії, і по сьогоднішній день ми чітко знаємо, що жодна угода з цією країною не виконувалася на партнерських умовах. Відомі слова Отто фон Бісмарка: «Угоди з Росією не варті й паперу, на якому написані», сказані ще в 1888 році, зависли чомусь у повітрі, а не висять у рамках у кабінетах керівників держав, різних…

Читати далі

Вони ще й досі потребують нашого захисту. Роздуми письменника

Реагувати на словесну діарею окремих осіб з Талалаївської громади, що на Прилуччині Чернігівської області, немає ніякого сенсу. Одні ніяк не можуть злізти з талалаївських туй, інші поховалися в слобідських чагарниках, ще інші постійно на старих патефонах ставлять давно заїжджену платівку. Але все-таки є імена, мимо яких ми не можемо пройти – це Іван Кавалерідзе (світлина на головній сторінці сайту) та Василь Горленко. «Добре», що Василь Петрович помер ще за десять років до жовтневого перевороту. А то б і його декомунізували любителі туй, чагарників і заїжджених платівок. За першої нагоди обливають…

Читати далі

Василю Горленку – 170! Не зовсім ювілейні роздуми

Сьогодні, 13 березня – 170 років від дня народження Василя Петровича Горленка – одного з найвидатніших і найуніверсальніших українських культурологів. Він залишив помітну й незамінну спадщину в етнографії та фольклористиці, літературній, театральній критиці та мистецтвознавстві, був збирачем і винятковим знавцем та поціновувачем української старовини, блискучим публіцистом і перекладачем,.. а ще – був патріотом. Він на всю Європу заявив, що «Україна – це річ, що дорожче від неї для мене іншої не існує». І це було почуто аж у Франції. З великим запалом В. Горленко кинувся спочатку сам, а потім з…

Читати далі

Свідчення очевидців як акт звинувачення у злочині. «Меню» харчування під час Голодомору 1932–33 років

Голод – страшне соціальне явище, спричинене багатьма факторами. Природними – також. Голодомор – ще страшніше соціальне явище, спричинене людським фактором. І в цьому найбільша суспільна трагедія. І ця трагедія полягає не лише в тому, що не було чого їсти, а в тому, що цю їжу в одних людей свідомо відбирали інші люди, точніше – нелюди. Не дати людині води, не дати людині хліба – в українському суспільстві вважається гріхом. А відібрати в людини наявний у неї харч – злочин. Очевидно-що – найбільшого такого злочину проти людини у світі немає. Під…

Читати далі

На яких умовах варто проводити переговори з російськими окупантами – пропозиції з народу

Я, як представник українського народу, а значить як такий, що є джерелом влади, маю право і користуюся ним. Зараз почали обговорювати можливі переговори з рф. Пропоную (порядок не має значення): 1. На жодні пропозиції рф не приставати, оскільки вона ніколи не дотримується своїх обіцянок, у неї практично відсутні загальнолюдські, демократичні принципи. 2. «президенту» п. та його оточенню висловити недовір’я, з яким не сідати за стіл перемовин, окрім як прийняти від них лише капітуляцію. 3. Повномасштабні й остаточні перемовини вести з новою владою після перевиборів президента рф. 4. Світовою спільнотою домогтися…

Читати далі

Що заважає Україні стати заможною і щасливою. Роздуми письменника

Не  на часі. Це словосполучення, що в основному означає «не своєчасність», «не актуальність», «не пріоритетність» і т. д., можна вже вважати сталим виразом чи й фразеологізмом. Його ось уже останніх три десятиліття можна почути досить часто. Не на часі державна українська мова, не на часі відродження культурних цінностей, не на часі збереження українських національних традицій, не на часі встановлення пам’ятників українським визначним діячам, не на часі соціальні питання, не на часі видання тієї чи іншої книги, не на часі доброчесність і добропорядність, не на часі, не на часі… Проте чіткої…

Читати далі

У селі Українське закрили школу. Крик душі про те, чому люди в державі опинилися над прірвою

Із глибоким сумом дізнався про закриття моєї рідної школи в селі Українське (Талалаївської ОТГ, Прилуцького району Чернігівської області). Про це вже не один рік ходили розмови, тому що бачили реальну динаміку розвитку, а точніше – занепаду села. І цей занепад розпочався дуже давно. І не за часів незалежності України, а з перших днів совєтської влади. Тому що з цих же перших днів село стало коровою, яку доїли як слониху, а годували як муху. І от додоїлися. Люди працювали дуже важко. Мусили кріпачитися на «соціалістичну» державу, а щоб як-небудь прожити, вели…

Читати далі

На плечах великих особистостей завжди трималася духовність України. Чому про це забуваємо?

«Ти знаєш, що ти – людина?..» Так запитує поет Василь Симоненко. Не задовольнившись цим питанням, він ще раз запитує, але вже прискіпливіше, настирливіше: «Ти знаєш про це чи ні?» Поет цим самим ніби ставить у безвихідь уявного співбесідника – що ж від нього вимагається? У джерелах сказано: «Людина – жива, наділена інтелектом істота, суб’єкт суспільно-історичної діяльності і культури». А ще, можливо, він хоче почути про «сутність людини, її походження і призначення, місце людини у природі», пов’язаними з «питаннями права, філософії, релігії, науки і мистецтва»? Ні. У поета інше бачення людини…

Читати далі

Не говори мовою чужого народу. Говори мовою своєї землі. Тебе всі розуміють. А хто не розуміє – його проблеми

Мова – це єдино справжній, найнадійніший кордон держави. Кордон, який є в кожному її куточку, в кожній установі, квартирі, кожному серці її громадянина. Він має оберігатися не лише державою. Його прикордонниками є кожний свідомий її громадянин. Прибери цей кордон – і держави немає. Може лишитися тільки назва, яку потім замінити ще легше. Видавши збірник «Ми в світ прийшли, щоб рідну мову возвеличить» – своїх публікацій і виступів на конференціях, присвячених мовному питанню в Україні, був упевнений, що більше не доведеться звертатися до цієї теми. Помилився! Ця збірка є в кожній…

Читати далі