“Якщо я поїду з Майдану, то завтра не буде України!”

У Святошинському суді столиці свідчення дав Володимир Голоднюк, батько Устима Голоднюка, Героя України, який загинув 20 лютого 2014 року на Інститутській. Родина Голоднюків — із Збаража, що на Тернопільщині. Устим навчався у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут, згодом — у Бережанському агротехнічному інституті. Під час Майдану хлопець приїхав до Києва захищати демократію. Його записали до 38-ї сотні Самооборони. – Почувши, що 18 лютого розпочалася кривава розправа над майданівцями, я не зміг вже бути удома і поїхав до Києва, до сина, ­- розповідав у суді Володимир…

Читати далі

Якими скарбами, окрім Пекторалі, пишаємося

Маловідомі факти з історії української «Золотої комори». Судова епопея із золотом в Амстердамі, за якою слідкували не лише фахівці й зацікавлені особи, але і звичайні українці, викликала неабиякий інтерес до теми скіфського золота. Як відомо, його безцінні зразки багато років зберігаються в нашому Музеї історичних коштовностей України і дивують увесь світ. Але з чого почалася «Золота комора» і кому за її створення маємо завдячувати, знають далеко не всі. Про цікаві факти її заснування, пов’язані саме із золотом скіфів, розповіла «Українському репортеру» Любов Клочко – справжній знавець своєї справи, науковець музею,…

Читати далі

Щедрик-щедрівочка під стукіт коліс

Центральний залізничний вокзал таких «пасажирів» ще не бачив… «Щедрик» – найвідоміша у світі різдвяна мелодія, створена відомим українським композитором Миколою Леонтовичем. Лунаючи від Нової Зеландії до Норвегії та від Аргентини до Канади, ця щедрівка вже давно стала візитівкою української музичної культури. В неділю, 9 січня, «Щедрик» звучав під склепінням Центрального київського залізничного вокзалу у виконанні Національної заслуженої капели бандуристів України ім. Г. І. Майбороди під керівництвом Юрія Курача. Незвичне місце виконання цієї щедрівки й інших різдвяних творів та народних пісень було обрано для того, щоб гості столиці мали можливість почути українські колядки…

Читати далі

“Постаті з вирію” виходять у люди

У друкарні відомого київського видавництва «Фенікс» завершилася верстка і підготовка до друку моєї нової книги, озаглавленої «ПОСТАТІ З ВИРІЮ». Це твір письменницьких розслідувань, пошуку й оприлюднення нових, іноді зовсім невідомих фактів з життя людей, які незаслужено забуті або зумисне викреслені з історії України через те, що вони були знаковими фігурами. А ворогів у нас завжди вистачало. Ось чому на обкладинці, поруч із назвою книги, є ще підзаголовок: СТРАШНО БУТИ УКРАЇНСЬКИМ НАРОДОМ. Хто прочитає ці есеї, зрозуміє, чому так я стверджую… Привілей друкуватися в «Феніксі», та ще й за кошти Київської…

Читати далі

Фронт: різдвяне диво для юної Насті

Настя – одна з сотень дітей, яких війна зробила сиротами. Вже третій рік вона живе на війні. На справжній, з артобстрілами, кулеметними чергами та мінами на кожному кроці. Війна забрала в неї найдорожче – самих рідних людей. Забрала майже водночас, безжально поділивши все життя дівчинки на «до» і «після». Єдина рідня – бабуся, разом з якою Настя мешкає в невеличкій охайній оселі на околиці маленького селища Водяного, розташованого поруч зі славнозвісними Пісками – за три кілометри від злітної смуги Донецького аеропорту. Маленька дівчинка не замислюється над складними питаннями війни і…

Читати далі

Дмитро Лінартович: “Переймаюся болями й тривогами рідної землі”

В редакції “Українського репортера” побував відомий актор, виконавець власних пісень Дмитро ЛІНАРТОВИЧ. Пропонуємо бесіду з улюбленцем публіки, якого добре знають і шанують як на фронті, так і в тилу. – У вашій біогрaфії, пане Дмитре, є цікавий штрих – після школи ви вступили до швейного училища. Чому зробили саме такий вибір? – Хотілося втілювати творчі замисли, створювати оригінальні моделі одягу. Трішки провчився в училищі, але зрозумів, що це не моє. Потім вступав до Театрального інституту імені Карпенка-Карого, підготував програму на іспит, але не пройшов — не вистачило балів. Покликали до…

Читати далі

«Індикатор» Пашинського

 Ми або себе захистимо, або й далі будемо німим стадом… «Отримавши удар пляшкою по голові та впавши на землю, я дістав свій пістолет, здійснив попереджувальний постріл угору, а потім, коли побачив, що на нападника мої слова не подіяли, я вистрілив йому в ногу». Це не епізод із гостросюжетного кінофільму чи книги. Це свідчення народного депутата Пашинського про інцидент, що стався з ним 31 грудня минулого року. Відкидаючи всю ту комічність та абсурдність, з якою обидві сторони інциденту завзято коментують свою версію передноворічної пригоди – хто дійсно був нападником, а хто…

Читати далі

Відео про мільярди: кардіохірург Тодуров проти Уляни Супрун

Директор Інституту серця, професор Борис Тодуров у своїх відеороликах гостро розкритикував керівництво МОЗ, зокрема Уляну Супрун та її заступника Лінчевського. Відомий кардіохірург заявив, що проти нього розгорнуто інформаційну атаку в соцмеражах, зокрема видумали, що Тодуров є нібито сепаратистом, рупором Кремля, що він знайомий з Віктором Медведчуком і нібито просив у нього підтримки. У відеозверненні Тодуров стверджує, що ніколи не був і не збирається бути прихильником тієї чи іншої політпартії, а з Медведчуком взагалі не знайомий. Сказав також, що на міністерське крісло не претендує. На його думку, усі ці та інші…

Читати далі