З побаченого у Горенці: шафа з коропом, «Просто Зоя», Валерій і Бакс, «президентський город» (+відео)
Після звільнення Київщини від рашистської орди чимало людей повернулися до своїх домівок, де їх зустріла обпалена страшною війною рідна земля. Оселі – розбиті, обгорілі, майно – потрощене, понівечене. В селі Горенка Гостомельської об’єднаної територіальної громади мешканці будинків на вулиці Садова вже декілька місяців живуть без світла, води, а їжу готують під відкритим небом, на багатті. А ще перебувають в інформаційному вакуумі. Однак навіть за такого розору люди згуртувалися, бо хочуть врятувати свої будинки, тому й стукають в усі владні кабінети.
У Горенці 123 оселі згоріли дотла. Повністю знищено інфраструктуру. Під час нападу московитів гинуло цивільне населення, точну кількість загиблих поки що не встановлено.
Журналісти «Українського репортера» порозмовляли з мешканцями кількох будинків на вулиці Садова. Ми почули щемкі історії про пережите, про те у якій жахливій скруті опинилися люди і як вони дають собі раду сьогодні.
Навіть за такої біди, яку спричинили мокшанські ординці, наші українці щодня налаштовують себе на позитив, не падають духом.
Ми зустріли біля цих обгорілих, розтрошених будинків неймовірних людей: Зою Василівну Миколайчук (на світлині), яка під поетичним псевдонімом «Просто Зоя» щодня пише вірш про страшне сьогодення і кожен день (!) вивішує рукописні сторіночки на інформаційному стенді для всіх сусідів.
Познайомилися також з добродієм Валерієм, який з кількома товаришами врятував з-під завалів будинку (з підвалу!) півсотні мешканців. Валерій також ховався від ворожих ракет у тому підвалі. А коли вхід завалило, то голіруч зумів по цеглині розібрати стіну і вивести людей на волю. Він сказав нам, що «знає толк у цеглі», бо колись працював на цегельному заводі. А ще у Валерія є песик, якого до війни звали Доларом, а сьогодні він – Бакс. Собачка прибився до Валерія з якоїсь пустої квартири. А потім, коли навідалися господарі і забрали із собою Долара до Ірпеня, песик… двічі повернувся до Валерія, перепливши річку Ірпінь. Сьогодні не відходить від Валерія (на світлині).
В Горенці, у напівзруйнованому будинку на Садовій, 21 нам показали кухонну шафу, яка нагадує відому бородянську шафу з керамічним півником. Горенська шафа також виявилася з родзинкою – поруч, на стіні, висить керамічний виріб – короп.
Нас вразила й розповідь Ігоря Ковальова та його дружини Тетяни про «президентський город» на Садовій, 21. Ще до війни Президент України виступив з ініціативою висадження дерев, щоб у нас було більше лісів. У воєнну добу мешканці будинку доповнили цю ідею насущним – скопали грядку біля під’їзду й посадили помідори, посіяли огірки, капусту… Є тут і квіти. Назвали ділянку «президентською».
Записали ми також і думки людей про їхні враження від Гостомельської військово-цивільної адміністрації. Води немає! Ось вам і оцінка “дій” чиновників…
На сайті «Український репортер» готуємо докладні розповіді про мешканців будинків з вулиці Садова.
Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото: «Український репортер»
