“Пума” і слідчі жорна. Несподіване рішення Апеляційного суду (+відео)
Київський апеляційний суд зобов’язав прокурора до 23 січня надати розсекречені матеріали негласних слідчих дій щодо ветеранки АТО Інни Грищенко (“Пуми”), а також копії протоколів з підписами понятих щодо проведення обшуків. Адже Грищенко у своєму поясненні заявила про фальсифікацію, на її думку, певних моментів, зв’язаних з понятими.
Дещо про гуманність
На три, а то й на п’ять штихів закопують в землю одвічний принцип гуманізму. Тому забудьте, що сей основоположний правничий постулат торжествує у тій чи іншій справі беззаперечно, твердо, як аксіома.
Погляньмо, як ставиться держава до Інни Грищенко, що має позивний «Пума».
Інну разом з чоловіком Владиславом (позивний «Буча») підозрюють у замаху на вбивство Михайла Чекурака в місті Косів на Прикарпатті. Начебто цього чоловіка намагалися підірвати в автомобілі, однак «бомба» не вибухнула. «Пума» і «Буча» стверджують, що до цього злочину вони не причетні.
«Пуму» затримали торік, 5 листопада, вона – в Київському ізоляторі тимчасового тримання.
Жінка воювала з російськими окупантами, пішла добровольцем на фронт (Правий Сектор), її було тяжко поранено. Інна є інвалідом III групи.
Тим не менш її беруть під варту. Суд першої інстанції геть відкинув клопотання про обрання більш м’якого запобіжного заходу, на якому наполягають адвокати, – домашній арешт. Нехай сидить? Так зручніше для слідства? Типова практика, на жаль.
Жорна слідства мелють, перемелюють долі. З яких років це ще тягнеться? З тридцятих минулого століття? Скільки ж доль вже зламано, зігнуто, розчавлено, розтрощено, розбито, понівечено, спаплюжено, оббріхано! Чи ж на таке заслуговує наш трудолюбивий, героїчний, волелюбний і прекрасний народ?
Починаючи з 5 листопада і по сей день жодні слідчі дії з підозрюваною Інною Грищенко не проводилися, аргументовано довели адвокати. Зате є інша ситуація – ганебна. Сьогодні Інні дуже потрібні ліки, медичне обстеження у шпиталі. Вже більше десяти разів до неї в ізолятор викликали екстрену меддопомогу.
Адвокат Олександр Широковський подав слідчому клопотання щодо проведення профільного медобстеження Інни Грищенко. Додав до цього відповідні медичні документи про погіршення стану здоров’я підзахисної, про виклики до ізолятора бригад меддопомоги. Знаєте, яку відповідь отримав? «Клопотання належним чином не обґрунтоване».
Інні Грищенко категорично відмовлено навіть одержати ліки, які «прописали» лікарі екстреної меддопомоги. Тому й утверджуємося в думці що лише у книжках торжествує правило: кримінальне законодавство проявляє людське, гуманне ставлення до підозрюваних. І що гуманізм є невід’ємною засадою кримінального права. Забудьте!
В Печерському суді люди бачили, як під час розгляду клопотань у справі Грищенко суддя час од часу писав комусь есемески в телефоні, прикривши його томиком матеріалів. І робив вигляд начебто уважно слухає, з’ясовує, вивчає, прагнучи прийняти справедливе, зважене, обґрунтоване і мотивоване рішення.
Через деякий час інша суддя у цій же справі (того ж Печерського) винесла ухвалу, в якій зовсім не зазначила, які ж ризики існують, що Грищенко може ухилятися від слідства, втекти, впливати на свідків. А навіщо?
Простіше повторити, пробубоніти прокурорський документ про те, що «ризики при обранні запобіжного заходу продовжують залишатися», а потім, потупивши очі в підлогу, залишити суддівську залу. Фраза про «ризики» повторюється від суду до суду, перекочовує з ухвали до ухвали.
А які ризики, дозвольте поцікавитися? «Пума» була на передовій, під обстрілами, життям ризикувала заради України, бойових побратимів. Невже вона буде уникати викликів на допит до слідства? Навпаки – Інна заявила в суді, що дає згоду навіть на відеофіксацію під контролем поліції свого перебування під домашнім арештом. Однак їй все одно не ймуть віри. Це ж як треба не поважати захисницю України, як треба не любити свій хоробрий, войовничий народ, щоб пролопотіти: «Залишити під вартою»!
А ми ж знаємо, як восени 2014-го суддя Печерського суду Світлана Волкова звільнила із СІЗО екс-командира “Беркута” Дмитра Садовника, якого обгрунтовано підозрюють у розстрілі 39 Героїв Небесної Сотні.
Катюга Садовник відразу ж втік до Московії. Волкову лише звільнили з посади, однак не посадили за грати. Це і є справедливість по-українському?!
«Пума» на Майдані була із Садовником по різні сторони барикади. Сьогодні цей злочинець – в шоколаді, Інна – в камері-одиночці. Ось такі жахливі контрасти.
Українці звикають до цих контрастів, хоч в душі лають, клянуть цей слідчий каток, який «утюжить» людські долі. Але що вдіяти можуть? Тебе не чують. Глухо як у танку.
Кажете, є міжнародна Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод? Так, наша держава ратифікувала цей документ, і там закарбовано:
« Кожен, кого заарештовано або затримано згiдно з положеннями підпункту с пункту 1 цiєї статтi, має негайно постати перед суддею чи iншою службовою особою, якiй закон надає право здійснювати судову владу, i має право на судовий розгляд упродовж розумного строку або на звiльнення до початку судового розгляду…».
Вже декілька місяців жодних слідчих дій з Інною Грищенко не проводиться. В Київському апеляційному суді «Пума» заявила, що її тримають за гратами як заручницю з тим, щоб здійснювати тиск на чоловіка, Владислава Грищенка. Якщо він обмовить людей, на кого вказує слідство і візьме на себе «вину», то Інну звільнять з-під варти.
«Це ж явно ненормально – тиснути на моє здоров’я, щоб отримати свідчення у справі, до якої не маю жодного відношення, – промовила Інна в суді.
Коли адвокати подали суддівській колегії клопотання про те, щоб під час слухання у судовій залі підозрюваній дозволили тимчасово вийти зі скляного «акваріму» і сісти на лаву поруч зі своїми захисниками (це ж гуманно!) суд поцікавився думкою прокурора. Той відповів: «На розгляд суду».
Прокурор не має навіть власної позиції щодо цього – чи варто випускати зі скляної клітки жінку-інваліда, ветеранку, захисницю України. Він має сумнів, чи не втече вона часом від конвою? А конвой же посилений: четверо воїнів Нацгвардії, стільки ж поліцеських. Сила ж яка! І усі бдять, пильно слідкують, аби чогось такого не трапилося.
А «Пума» і не збирається зникати, «проходити» крізь стіни. Суд дозволяє їй залишити скляну «клітку», вона бере милицю, шкутильгає до адвокатської лави. Присідає з трудом, по її обличчю видно, що це їй дається важко. Болить (важке поранення ноги, мінно-вибухове).
Суд надає їй можливість виступити, просить не підніматися з лави. Однак Інна все ж піднімається. «Мене так виховали батьки», – зринає з її вуст. А вони ж тут, поруч, у залі – Петро Миколайович Смоляр, Євдокія Калениківна.
«Дєд» – воєнний псевдонім Петра Смоляра. Йому за 60. У лютому 2014-го Петро Миколайович був на армійському полігоні. Доброволець.
– Мені наказали зайти до кімнати, на співбесіду до командирів, – торує стежину Петро Миколайович. – У приміщенні побачив чотирьох командирів. Вони поцікавилися, як я сюди потрапив і чому взагалі пішов воювати.
Відповів: хочу у 12-й батальйон, бо там воює син Микола. І донька також на фронті, а я прийшов допомагати дітям. Раптом усі офіцери, ніби по команді, стали струнко і віддали мені честь, подякували, сказали, що нікуди мене не відпустять. Так я і залишився у них… Ми були у навчальному центрі спеціальних операцій ВМС України.
Смоляр-старший воював у підрозділі, який займався глибинною розвідкою у ворожому тилу.
Сьогодні він приходить на кожне судове засідання до доньки, до зятя Влада Грищенка («Бучі»). Майже уся сім’я Смолярів боролася з путінською ордою. Зять також пішов на фронт добровольцем, захищав Донецький аеропорт, потім воював в армійській бригаді.
Під час обшуку в оселі Смолярів слідчі вилучили частину особистих речей Петра Миколайовича – черевики-берці, форму київської муніципальної варти (Петро Миколайович працює охоронцем в комунальному підприємстві), простенький фронтовий мобільний телефон, який колись подарували волонтери. «І навіщо їм мої армійські берці?», – все дивується старий солдат.
А слідчий каток без жалю, він не зважає на сентименти. «Пума» про це знає, вона жорстко і різко говорить про те, як з нею поводилося слідство. Стоїть, спираючись на милицю, знемагаючи від болю. Жінка-воїн.
Для контрасту наведемо різкість на іншу картину. Торік, в суді під час чергового засідання донька Інни Грищенко Даринка, поклавши руку на серце, разом з усіма заспівала Державний Гімн. «Пума» також співала, ледве стримуючи сльози.
Співали і дідусь Даринки – Петро Миколайович Смоляр, і бабуся – Євдокія Калениківна, і волонтерка Ореста Бріт, і громадський активіст Назар Приходько, й працівники суду, й інші, інші. Лише представник державного обвинувачення прикипів до своєї лави, навіть не підвівся. Ані пари з вуст.
Наші люди спостережливі, вони все бачать, схоплюють навіть найдрібніші деталі. Вони ж підмітили, що в Печерському суді у представника обвинувачення тремтіли руки. А суддя «грався» есемесками. Так і судять… Ні, не на три штихи закопують справедливість, гуманізм. На всі десять! Глибоко беруть, щоб не дістати…
Адвокат Альона Помазановська стверджує, що в матеріалах слідства немає жодного доказу про перебування Інни Грищенко на місці злочину в Косові Івано-Франківської області, взагалі причетності до цієї події. Експертиза вивила, що на вибухівці є залишок жіночого волосся. Але водночас немає точного підтвердження, що це волосся з голови Інни Грищенко.
Мелють слідчі жорна, перемелюють людські долі. І кінця краю цьому не видно.
Підтримати «Пуму» приходять до суду не тільки знайомі, рідні, побратими, але й зовсім чужі для неї люди. Ось на цьому засіданні ми познайомилися з чоловіком, який працює в столичній пожежній частині. Каже, що після зміни приїхав сюди з почуття солідарності з ветеранами АТО. «Вони ж захищали нас на фронті. Тепер мусимо їх захищати!».
Благородно. З такими українцями не закопають правду. Віримо у це.
Цього дня досить несподівано завершилося судове засідання в Київському апеляційному суді. Розглядали адвокатське клопотання про зміну запобіжного заходу Ірині Грищенко.
Суддівська колегія пішла до нарадчої кімнати. А невдовзі вийшла і заявила, що судове засідання… продовжується. І ось чому. Суд зобов’язав прокурора до 23 січня надати розсекречені матеріали негласних слідчих дій щодо Інни Грищенко, а також копії протоколів з підписами понятих щодо проведення обшуків. Адже Грищенко у своєму поясненні заявила про фальсифікацію, на її думку, певних моментів, зв’язаних з понятими.
***
Донька «Пуми» Дарина навчається в дев’ятому класі. Бабуся каже, що дівчина начебто мріє про військовий інститут.
Хоче захищати країну, як її мама. Хтозна як воно буде, як складеться її доля.
А поки що мама у в’язниці.
Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА
Фото «Українського репортера»
Читайте також:
