Позначка: Віталій Карпенко

На 18 липня 1995 року був призначений похорон Святійшого Патріарха Київського і всієї України-Руси Володимира. Відспівування відбулось у Володимирському кафедральному соборі. Це був другий після Мстислава глава відродженої національної Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він помер від інфаркту – четвертого за ліком. Дуже важке життя випало на його долю: відбув дев’ятнадцять років ув’язнення по колимських, мордовських та якутських таборах. Це і вкоротило віку цьому мученику за українську національну ідею. Востаннє я його бачив на прийнятті у посольстві Угорщини. Патріарх Володимир стояв разом із Філаретом – на той час заступником патріарха…

Маяки нашого життя. Слово «маяк» багатозначне. У тлумачному словнику Володимира Даля, який тривалий час мешкав у суднобудівному Миколаєві, серед добрих двох десятків визначень є й пов’язане з морем: як навігаційний знак для орієнтації місцезнаходження плавзасобу та сигнал про можливі перешкоди. Це я до того, що ми, журналісти миколаївської обласної комсомольської газети, змушені були здебільшого висвітлювати соціалістичне змагання, трудові будні та політичну освіту молоді. Ці нав’язані нам рамки були не тільки набридливі, а й обтяжливі. Тому шукали найменшої можливості вийти за межі цього тематичного поля. Перший прорив зробив Олександр Глушко –…

Йдеться про Валентина Чемериса. І це не гіпербола, а реальність. Судіть самі: на кінець 2016 року вийшло 69 його книг. Його історичні романи витримали по кілька видань. На кожен з прожитих ним років припадає по солідному фоліанту, якщо брати до уваги перевидання. А ще не все, написане ним, вийшло за життя. ПОСТАТІ Познайомився я з ним далекого 1962 року на семінарі молодих літераторів у письменницькому Будинку творчості в Одесі під назвою «Дача Ковалевського» на самому березі Чорного моря. Серед учасників цього зібрання були представники з Києва та різних областей України.…

Уперше здибатися з Євгеном Товстухою випало на Дачі Ковалевського в Одесі на зборах творчої молоді навесні 1962 року. Великого доробку тоді ми ще не мали, проте мали здорові амбіції, перебували в пошуку та вірили в майбутнє. Так вийшло, що згуртувалися і стали друзями Євген Товстуха з Чернігівщини, Валентин Чемерис з Дніпропетровщини, Олег Чорногуз з Вінниччини, Степан Музиченко з Києва та я з Миколаївщини. Після сталінізму то був час хрущовської відлиги, зароджувався рух шістдесятництва, інтерес молоді все більше повертався до наших національних коренів. Ми також обговорювали ці проблеми між собою. Євген…

Влітку 1962 року з ініціативи Спілки письменників України було скликано творчу молодь з усієї країни на семінар початківців (вочевидь, перший) на Дачі Ковалевського, що на березі моря в Одесі. Так склалося, що ми, п’ятеро з різних регіонів, поселилися в одній великій кімнаті. Це Степан Музиченко з Києва, Євген Товстуха з Чернігівщини, Валентин Чемерис з Дніпропетровщини, Олег Чорногуз з Вінниччини та я з Миколаївщини. Як виявилося згодом, це досить знаково – ми, на той час хоч і молоді-зелені, проте в багатьох питаннях, не тільки літературних, а й політичних, виявилися однодумцями. Керував…