Постаті від Віталія Карпенка. Дещо про гумор Василя Шукайла (Владислава Бойка)

Так уже склалося, що ми, четверо з різних куточків України – а це Олександр Глушко та я з Миколаївщини, Владислав Бойко із Сумщини, та Анатолій Колесник з Полтавщини – в один рік, витримавши чималу конкуренцію, вступили на заочне відділення журналістики Шевченкового університету. І впродовж таких довгих шести років, працюючи в пресі, з’їжджалися на чергові сесії до столиці і, зрештою, захистили дипломи. За ці роки подружилися і згодом наші життєві шляхи тісно переплелися на практичній журналістській роботі. Глушко загітував Колесника переїхати до Миколаєва, де він успішно працював в молодіжному часописі, а…

Читати далі

Постаті від Віталія Карпенка. Гумор Василя Большака

Василь Григорович Большак – знакова постать в українській літературі та публіцистиці – почав дописувати з дванадцяти років. Як згадував Олекса Коломієць у післямові до його роману «Законна дружина», у найпершій замітці до районної газети, принципово підписаній власним прізвищем, хлопець покритикував свого батька за те, що колгосп незадовільно готує сільгосптехніку до сівби. Цю публікацію  відразу  помітили селяни. Мати переполошилась і заховала сина від батькового гніву на печі за вінками цибулі. Тому ж не вартувало зусиль вирахувати, де син, і ще з порогу гукнув: «Ану, писатель, злазь з печі…». І тут же…

Читати далі

Постаті від Віталія Карпенка. «Біла книга «чорного вівторка» 1995 року

На 18 липня 1995 року був призначений похорон Святійшого Патріарха Київського і всієї України-Руси Володимира. Відспівування відбулось у Володимирському кафедральному соборі. Це був другий після Мстислава глава відродженої національної Української Православної Церкви Київського Патріархату. Він помер від інфаркту – четвертого за ліком. Дуже важке життя випало на його долю: відбув дев’ятнадцять років ув’язнення по колимських, мордовських та якутських таборах. Це і вкоротило віку цьому мученику за українську національну ідею. Востаннє я його бачив на прийнятті у посольстві Угорщини. Патріарх Володимир стояв разом із Філаретом – на той час заступником патріарха…

Читати далі

Постаті від Віталія Карпенка. Розповідь про журналіста і письменника Олександра Глушка

Маяки нашого життя. Слово «маяк» багатозначне. У тлумачному словнику Володимира Даля, який тривалий час мешкав у суднобудівному Миколаєві, серед добрих двох десятків визначень є й пов’язане з морем: як навігаційний знак для орієнтації місцезнаходження плавзасобу та сигнал про можливі перешкоди. Це я до того, що ми, журналісти миколаївської обласної комсомольської газети, змушені були здебільшого висвітлювати соціалістичне змагання, трудові будні та політичну освіту молоді. Ці нав’язані нам рамки були не тільки набридливі, а й обтяжливі. Тому шукали найменшої можливості вийти за межі цього тематичного поля. Перший прорив зробив Олександр Глушко –…

Читати далі

Постаті від Віталія Карпенка. Читаючи книги Віталія Дончика…

Початок 1989 року був позначений принциповою подією: на зборах столичної письменницької організації, попри шалений спротив ЦК Компартії України (Компартію представляли завагітпропом ЦК Кравчук і від міськкому партії – Килимник), була заснована принципово нова громадська організація – Народний рух України за перебудову. Попри завуальовану фразеологію, партчиновники розуміли, якою небезпекою для них може обернутися ця письменницька ініціатива. Килимник іменем міськкому заборонив мені висвітлювати в газеті цю подію. Довелося звертатися до Кравчука, і той дозволив подати лише інформаційне повідомлення, а Статут нової структури вирішили оприлюднити у менш тиражній письменницькій «Літературній Україні». У такій…

Читати далі

Великий трудівник пера. Постаті від Віталія Карпенка

Йдеться про Валентина Чемериса. І це не гіпербола, а реальність. Судіть самі: на кінець 2016 року вийшло 69 його книг. Його історичні романи витримали по кілька видань. На кожен з прожитих ним років припадає по солідному фоліанту, якщо брати до уваги перевидання. А ще не все, написане ним, вийшло за життя. ПОСТАТІ Познайомився я з ним далекого 1962 року на семінарі молодих літераторів у письменницькому Будинку творчості в Одесі під назвою «Дача Ковалевського» на самому березі Чорного моря. Серед учасників цього зібрання були представники з Києва та різних областей України.…

Читати далі

Унікальність Євгена Товстухи

Уперше здибатися з Євгеном Товстухою випало на Дачі Ковалевського в Одесі на зборах творчої молоді навесні 1962 року. Великого доробку тоді ми ще не мали, проте мали здорові амбіції, перебували в пошуку та вірили в майбутнє. Так вийшло, що згуртувалися і стали друзями Євген Товстуха з Чернігівщини, Валентин Чемерис з Дніпропетровщини, Олег Чорногуз з Вінниччини, Степан Музиченко з Києва та я з Миколаївщини. Після сталінізму то був час хрущовської відлиги, зароджувався рух шістдесятництва, інтерес молоді все більше повертався до наших національних коренів. Ми також обговорювали ці проблеми між собою. Євген…

Читати далі

Гурт однодумців з Дачі Ковалевського

Влітку 1962 року з ініціативи Спілки письменників України було скликано творчу молодь з усієї країни на семінар початківців (вочевидь, перший) на Дачі Ковалевського, що на березі моря в Одесі. Так склалося, що ми, п’ятеро з різних регіонів, поселилися в одній великій кімнаті. Це Степан Музиченко з Києва, Євген Товстуха з Чернігівщини, Валентин Чемерис з Дніпропетровщини, Олег Чорногуз з Вінниччини та я з Миколаївщини. Як виявилося згодом, це досить знаково – ми, на той час хоч і молоді-зелені, проте в багатьох питаннях, не тільки літературних, а й політичних, виявилися однодумцями. Керував…

Читати далі