Позначка: Вадим Пепа

У Києві відбудеться презентація цікавої книги “Володар Грому”

Редакція

Заслужений журналіст України, письменник Вадим Пепа, лауреат літературно-мистецьких премій імені Івана Нечуя-Левицького та імені Олеся Гончара запрошує всіх бажаючих на презентацію свого нового видання «Володар Грому». Обговорення відбудеться в Національному музеї літератури України 17 червня о 16-й годині за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 11 (станція метро «Театральна»). Візантійський історик Прокопій Кесарійський із VІ століття указує: «племена ці, Sclaveni й Antes, не управляються однією людиною, а зстародавна живуть у народовладді… вони вважають, що один з богів – творець блискавки – саме він є єдиний владика всього, і йому приносять у жертву…

Читати далі

На здобуття мистецької премії «Київ» імені Анатолія Москаленка “Просвіта” висунула письменника і журналіста Вадима Пепу

Редакція

Всеукраїнське товариство «Просвіта» висунуло видану 2019 року книгу «Віч-на-віч з вічністю» Пепи Вадима Івановича, заслуженного журналіста України, члена Національної спілки письменників України, віце-президента Благодійного фонду «Ветеран преси» на здобуття 2021 року Мистецької премії «Київ» імені Анатолія Москаленка в номінації «Журналістика». Пепа Вадим Іванович – автор видань на історичну тематику: «Ключі од вирію» (1990), «Скажи мені, соколе» (1987), «Україна в дзеркалі тисячоліть» (1987 р.), «Пам’ять українськоїдуші» (2012), «Перед очима істини» (2015), «Золото Дажбожих внуків» (2015), «Майстер-клас з імператором» (2017), «Щедрик летить із Києва» (2018), «Віч-на-віч з вічністю» (2019), «Слово про антського…

Читати далі

Життя як полеміка. Роздуми про публіцистику Вадима Пепи

Редакція

До думки таких письменників як Вадим Пепа мала би найперше дослуховуватися українська влада. Але вона цього не робить. Утім перо письменника від того не стає менш гострим. Вадим Пепа б’є своїм публіцистичним калібром: “На промосковських телеканалах в Україні не точаться, а зумисне розпалюються непримиренні дискусії про мову. Єдина Українська держава, створена, як храм на крові, жертовним подвижництвом багатьох поколінь, підступно роздирається на неоднорідні «регіони». Причому, в запеклій говорильні чомусь ні в кого з опонентів зловорожій навалі чомусь не повертається язик поставити просте запитання, щоб заткнути роти агентам агресивного північного сусіда:…

Читати далі

Через терни до правди. Штрихи до портрета письменника Вадима Пепи

Редакція

На здобуття найвищої літературної відзнаки – Національної премії імені Тараса Шевченка – цьогоріч було подано кандидатуру знаного письменника, журналіста Вадима Пепи. Редакції “Українського репортера” особливо приємно, що пан Вадим є постійним автором нашого видання. Сьогодні уміщуємо розповідь Лідії Орел про Вадима Пепу. Письменник Вадим Пепа – не просто мій земляк, а непохитний духовний побратим за найскрутніших обставин. Навчалися в школі райцентру Драбів Полтавської, короткого періоду Харківської, а з 1954 року Черкаської області. Відомого тепер автора значущих творів історичної тематики й численних публікацій у пресі на злободенні теми доля зі шкільної…

Читати далі

Книгу письменника Вадима Пепи про справжнього автора «Слова о полку Ігоревім» висунуто на здобуття Шевченківської премії

Редакція

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка завершив прийом документів і творів, що представлені на здобуття Національної премії 2021 року. Редакції «Українського репортера» особливо приємно, що одним із претендентів у номінації «публіцистика, журналістика» є постійний автор нашого видання, відомий письменник, дослідник, журналіст Вадим Іванович Пепа. На здобуття Шевченківської премії висунуто його книгу “Слово про антського короля Божа”. Письменник дослідив, хто насправді є автором «Слова о полку Ігоревім». У своїй статті на сайті “Українського репортера” “До спадщини загребущої Росії «Слово о полку Ігоревім» не має жодного стосунку” Вадим Пепа зазначає:…

Читати далі

Роздуми письменника з приводу розмови Зеленського і Путіна

Редакція

Президент України провів телефонну розмову з Путіним. Претендент на довічну владу в московії не заїкнувся про обмін ув’язненими й полоненими. Натомість співає стару пісеньку про «внутригосударственный конфликт в Украине». А чи не точнісінько такий же, як і перед Другою» світовою війною у Фінляндії? Тоді лютої сніжної зими фінські патріоти виявили такий же гідний подиву героїзм, як і увічнені в історії людства спартанці при Фермопілах. Дали відсіч агресорам, хоч і втратили частину своєї землі. Коли розвішувати вуха перед Путіним, то яка ж тоді «Великая Отечественная война»? На боці Гітлера воювала мільйонна…

Читати далі

Не луцький терорист, а російський. Агресивний представник «русского мира» в багатостраждальній Україні

Редакція

Щодо ситуції із захопленням заручників у Луцьку 21 липня. За повідомленнями різних телеканалів, терорист Максим Кривош народився в тому Оренбужжі, де Тарас Шевченко, запроторений на солдатську муштру царем – «неудобоваримым тормозом», «карався, мучився, але не каявся». Той, що об’явлений «луцьким», замолоду здобувся на десять років ув’язнення, як повідомляють деякі ЗМІ. «Ботал по фене», як і горезвісний Янукович із втричі меншим строком судимості. Як сказав би Микола Гоголь, прізвище оскаженілого вивертає його натуру – Кривош. «Просвітився» в духовній семінарії, звичайно ж, московського патріархату. Зморозив і навіть надрукував російською мовою, сказати б,…

Читати далі

Росіяни убивають українських воїнів – моїх братів. Чому влада не звинувачує Кремль? Роздуми письменника

Редакція

Наприкінці 1956 року мене виключили з четвертого курсу факультету журналістики як «українського буржуазного націоналіста». Відтоді протягом не одного десятка років хто тільки не тикав пальцем – «буржуазний». А який же я в біса «буржуй»? Виріс у хаті, яка називалася ліпка. Її стіни в огородженні з дощок, які поступово піднімалися вгору, витоптувалися ногами із соломи, перемішаної з глиною і кізяками. І що тієї хати? Сіни із тісною комірчиною і «світлиця» з піччю. На черені, прикритій домотканим рядном, спали покотом діти – два брати й чотири сестри. Батько з матір’ю стелилися на…

Читати далі
  2. 1
  3. 2
  4. 3