Життя як полеміка. Роздуми про публіцистику Вадима Пепи

До думки таких письменників як Вадим Пепа мала би найперше дослуховуватися українська влада. Але вона цього не робить. Утім перо письменника від того не стає менш гострим. Вадим Пепа б’є своїм публіцистичним калібром: “На промосковських телеканалах в Україні не точаться, а зумисне розпалюються непримиренні дискусії про мову. Єдина Українська держава, створена, як храм на крові, жертовним подвижництвом багатьох поколінь, підступно роздирається на неоднорідні «регіони». Причому, в запеклій говорильні чомусь ні в кого з опонентів зловорожій навалі чомусь не повертається язик поставити просте запитання, щоб заткнути роти агентам агресивного північного сусіда:…

Читати далі

Через терни до правди. Штрихи до портрета письменника Вадима Пепи

На здобуття найвищої літературної відзнаки – Національної премії імені Тараса Шевченка – цьогоріч було подано кандидатуру знаного письменника, журналіста Вадима Пепи. Редакції “Українського репортера” особливо приємно, що пан Вадим є постійним автором нашого видання. Сьогодні уміщуємо розповідь Лідії Орел про Вадима Пепу. Письменник Вадим Пепа – не просто мій земляк, а непохитний духовний побратим за найскрутніших обставин. Навчалися в школі райцентру Драбів Полтавської, короткого періоду Харківської, а з 1954 року Черкаської області. Відомого тепер автора значущих творів історичної тематики й численних публікацій у пресі на злободенні теми доля зі шкільної…

Читати далі

Книгу письменника Вадима Пепи про справжнього автора «Слова о полку Ігоревім» висунуто на здобуття Шевченківської премії

Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка завершив прийом документів і творів, що представлені на здобуття Національної премії 2021 року. Редакції «Українського репортера» особливо приємно, що одним із претендентів у номінації «публіцистика, журналістика» є постійний автор нашого видання, відомий письменник, дослідник, журналіст Вадим Іванович Пепа. На здобуття Шевченківської премії висунуто його книгу “Слово про антського короля Божа”. Письменник дослідив, хто насправді є автором «Слова о полку Ігоревім». У своїй статті на сайті “Українського репортера” “До спадщини загребущої Росії «Слово о полку Ігоревім» не має жодного стосунку” Вадим Пепа зазначає:…

Читати далі

Роздуми письменника з приводу розмови Зеленського і Путіна

Президент України провів телефонну розмову з Путіним. Претендент на довічну владу в московії не заїкнувся про обмін ув’язненими й полоненими. Натомість співає стару пісеньку про «внутригосударственный конфликт в Украине». А чи не точнісінько такий же, як і перед Другою» світовою війною у Фінляндії? Тоді лютої сніжної зими фінські патріоти виявили такий же гідний подиву героїзм, як і увічнені в історії людства спартанці при Фермопілах. Дали відсіч агресорам, хоч і втратили частину своєї землі. Коли розвішувати вуха перед Путіним, то яка ж тоді «Великая Отечественная война»? На боці Гітлера воювала мільйонна…

Читати далі

Не луцький терорист, а російський. Агресивний представник «русского мира» в багатостраждальній Україні

Щодо ситуції із захопленням заручників у Луцьку 21 липня. За повідомленнями різних телеканалів, терорист Максим Кривош народився в тому Оренбужжі, де Тарас Шевченко, запроторений на солдатську муштру царем – «неудобоваримым тормозом», «карався, мучився, але не каявся». Той, що об’явлений «луцьким», замолоду здобувся на десять років ув’язнення, як повідомляють деякі ЗМІ. «Ботал по фене», як і горезвісний Янукович із втричі меншим строком судимості. Як сказав би Микола Гоголь, прізвище оскаженілого вивертає його натуру – Кривош. «Просвітився» в духовній семінарії, звичайно ж, московського патріархату. Зморозив і навіть надрукував російською мовою, сказати б,…

Читати далі

Росіяни убивають українських воїнів – моїх братів. Чому влада не звинувачує Кремль? Роздуми письменника

Наприкінці 1956 року мене виключили з четвертого курсу факультету журналістики як «українського буржуазного націоналіста». Відтоді протягом не одного десятка років хто тільки не тикав пальцем – «буржуазний». А який же я в біса «буржуй»? Виріс у хаті, яка називалася ліпка. Її стіни в огородженні з дощок, які поступово піднімалися вгору, витоптувалися ногами із соломи, перемішаної з глиною і кізяками. І що тієї хати? Сіни із тісною комірчиною і «світлиця» з піччю. На черені, прикритій домотканим рядном, спали покотом діти – два брати й чотири сестри. Батько з матір’ю стелилися на…

Читати далі

Письменник Вадим Пепа: “Відплата за будь-коли вчинені злодіяння неминуча”

Невідворотний розвиток цивілізації указує своїм перстом на те, що відплата за будь-коли вчинені злодіяння неминуча. Не таке вже й далеке, а ближче майбутнє припечатає будь-яких супостатів клеймом ганьби. Хто б міг подумати, що на зорі ХХІ століття нової ери статуя Христофора Колумба красуватиметься на північноамериканському континенті з відірваною головою? Це того знаменитого Колумба з італійської Генуї, який услід, можливо, за вікінгами, відкрив незнану землю, яку вважав Китаєм. А для флорентійського морепрохідця Амеріго Веспуччі то був Новий Світ, названий на його честь Америкою. Не стерлося з пам’яті скривджених, як з Африки…

Читати далі

Точать зуби на мову. Роздуми щодо подій в Україні крізь віки (+відео)

Тих, що на всі заставки верещать про перегляд ухваленого Верховною Радою України закону про мову, відправити б у науку не до «українського буржуазного націоналіста», не до зляпаного кремлівською пропагандою фашистського страховидла, а до «батька української прози» Григорія Квітки-Основ’яненка. Переклад його повісті «Сердешна Оксана» французькою мовою 1854-го року було опубліковано в Парижі. Це задовго до того, коли Путін на весь світ заявляє, що українська мова штучно, з наміром відірвати її від «братньої» російської, створена австріяками й поляками. «Полячишками», як прозивали їх царські посли. 28 грудня 1841 року в листі до молодшого…

Читати далі

Навіть у найгірші десятиліття сталінського терору українську літературу вилучити зовсім не зважилися

Триває наступ на українську мову і літературу. Він проявляється у нових, модернізованих формах, у черговій хвилі гібридної війни проти всього українського, щоб наш народ забув про своє коріння, традиції, культуру та історію. Про одну із підступних атак розповіла доктор філологічних наук, професорка Національного університету “Києво-Могилянська академія” Віра Агеєва. Її матеріал на цю тему розмістив “ЛітАкцент”. Ми вирішили познайомити також і читачів “Українського репортера” з надзвичайно злободенною статтею. Цією дивною й небезпечною справою мусила б негайно зайнятися РНБО. Але з огляду на складну ситуацію в країні спробуємо здолати проблему без її…

Читати далі

Допекли шкурники та гнобителі України. Дещо про зажерливість

І чого б то доморощеним лицемірам лізти до спустошених кишень найменш забезпечених? Виверніть свої. Поділіться хоч якоюсь дещицею з обкраденими. Та хоча б закликайте до того ж сусідів по маєтках і єдиномислячих у Верховній Раді. Тим, хто в овечих шкурах, якраз в око вліпило б сказане одним із комуністичних вождів, а саме Хрущовим: тягають дохлого кота. Вони всі вийшли зі шкур комсомольських і членів партії. Переорієнтуватися з марксизму-ленінізму на клерикалізм для них – раз плюнути. Припадають вустами до рук місцеблюстителів московської церкви, схиляються побожно, обціловуючи ікони, а розумом грузнуть по…

Читати далі