Як нам збудувати справедливе суспільство? Роздуми про зарплати

Все частіше в суспільстві лунає запитання: чому педагоги отримують меншу зарплату, аніж співробітники поліції?

Утім якщо вже порівнювати зарплати педагогів або лікарів, то краще вже з шахтарями або зі сталеварами. На мій погляд, професії порівнювати не можна. У кожної з них є своя специфіка.

Порівнювати потрібно зарплату чиновників по галузях. Від найнижчої зарплати кваліфікованого співробітника галузі, до найвищої, тобто міністра (з усіма надбавками). Це ж стосується і приватних підприємств (за винятком власника). Але зарплата найвищого за посадою, найнятого працівника, повинна бути безпосередньо пов’язана з зарплатою працівника нижчої ланки, і це залежить від власника підприємства.

За працю рядового співробітника потрібно платити стільки, щоб людина могла хоча б існувати. Звичайно, педагогам потрібно платити більше, ніж вони отримують, лікарям теж.

Щоправда і навчати педагоги повинні за іншою програмою. Якщо, наприклад, випускники шкіл погано знають математику, то це не означає, що потрібно зробити цей предмет обов’язковим при вступі до всіх вищих навчальних закладів і коледжів. Викладати предмет треба по-іншому, пояснювати, а не тільки питати. Інші предмети діти теж знають погано, ту ж граматику.

Я нарахував близько 150 диктантів з російської мови для першокласників і стільки ж домашніх завдань, не беручи до уваги підручник. Складається враження, що навчання малюків полягає в читанні їм диктантів і домашніх завданнях (для батьків).

Це тільки з двох предметів. Потім з роками поліцейським, ризикуючи життям, доводиться виправляти помилки педагогів. Судячи з реклами медпрепаратів (до речі, забороненої законом), лікарі взагалі не потрібні. Аптек теж досить. Від будинку до метро «Позняки» (я мешкаю у Києві) мені йти всього десять хвилин, за цей час проходжу повз вісім аптек. Те, що вони продають і за яку ціну – вражає. Гаманець «в’яне» моментально.

Найчастіше низькі зарплати виконавців пов’язані не тільки з фінансовими можливостями держави, але з численними високооплачуваними «керівними надбудовами». У начальників – службові кабінети, машини з водіями, помічники, секретарки (іноді, навіть окремі будівлі). А скільки проміжних начальників і начальничків? Як кажуть в народі: на одного раба – три виконроби.

Порівняння педагогів з поліцією, швидше за все, нагадування про те, що поліція, мовляв, багато отримує, напевно, пора їх всіх звільнити або скоротити до мінімуму. Тоді жити буде спокійніше, і красти ніхто не буде заважати.

Розігнати, «затюкати» поліцію – запросто. А ось створити колектив, сумлінно ставитися до роботи співробітників дуже важко. Кадрова плутанина викликає невпевненість в завтрашньому дні, що негативно впливає на рівень організації боротьби зі злочинністю, особливо з корупцією. Прийняти закони, що дозволяють нормально функціонувати цій правоохоронній структурі, ще важче, майже неможливо.

Створення структур з паралельними функціями, збільшення кількості помічників різних рівнів безпосередньо пов’язано зі зростанням рівня корупції. Безкарність посідає тут особливе місце.

З того часу, коли Україна стала самостійною державою, тривають розмови про рейдерські захоплення підприємств, посередників, фальшиві структури, фірми- одноденки, обмани на кожному кроці. Розслідування про підробку документів, підписів, печаток повинні бути «прив’язані» до наміру заподіяти матеріальні збитки чи іншу шкоду. І відповідальність за такі злочини потрібно не тільки посилити, а й конкретизувати щодо зацікавлених осіб.

Де ж закони, що захищають людей і державу в цілому, та такі, щоб навіть думка про ці правопорушення нікому в голову не приходила? Закони захищають чиновників настільки, що за наявності прямого доказу винних рідко вдається притягнути до кримінальної відповідальності.

Пора б перереєструвати фірми за новими паспортами і не використовувати старі паспорти для цієї мети. Те ж саме при отриманні кредиту в банку, купівлі-продажу майна. Як багато потрібно зробити в країні, щоб наші справи пішли на лад! Тому народ і вибрав більшість молодих, енергійних депутатів на чолі з Зеленським, якому люди довіряють.

На мою думку, не можна так грубо критикувати команду Зеленського. Допомагати потрібно, а не підніжки ставити на кожному кроці. Чому, наприклад, не можна скласти якісний земельний кадастр, подивитися, що твориться зараз із землею сільгосппризначення або в заповідних зонах? Мало хто знає: щорічно кількість орних угідь скорочується. Сівозміни не дотримуються, за землею ніхто не доглядає належним чином. Не кажучи вже про незаконні забудови земельних ділянок.

Що поганого в тому, якщо селяни не захочуть продавати свою землю і будуть продовжувати здавати її в оренду? До речі, це вигідно великим підприємцям. Можна і примітку зробити в законі. Якщо виявиться, що орна земля продана іноземним громадянам (навіть через третіх осіб) або використовується не за прямим призначенням, вона вилучається в дохід держави безоплатно.

Є тут питання: зовсім не кожен добросовісний орендар зможе купити землю, яку він орендує. У нього має бути перевага перед іншими покупцями, навіть право на продовження терміну оренди. Приїхали, наприклад, на тракторах під Кабмін селяни, потрібно вислухати їхні пропозиції, а не представників, які їх «притягли» до Києва. Пропозиції селян врахувати при розгляді земельного закону. Тому, що ті, що в «білих піджаках», виступають з високих трибун, нічого не тямлять в земельних питаннях. Їм би свої маєтки зберегти.

Багато непростих запитань виникає в процесі розвитку суспільних відносин, з якими так чи інакше доводиться розбиратися українській поліції, зарплата якої в рази нижче, ніж в Європі.

 

Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України, полковник поліції у відставці, автор книжок документального дослідження про лохотрон

 

 

 

Інші статті Миколи Рощина:

Фото: “Український репортер”

 

 

 

Микола РОЩИН

Ветеран МВС


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.