Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше
Головне завдання будь-якої держави – турбота про людей. Щоб вони мали житло, можливість працювати, вчитися, були захищені від злочинних посягань, взагалі, щоб було зручно жити. Усе це закріплено в Конституції, законах і підзаконних актах.
Хто застав часи “будівництва” розвиненого соціалізму, той пам’ятає, що вхідні двері квартир у будинках новобудов були виготовлені з двох картонних листів, усередині яких вклеєні обрізки дерев’яних брусків. Такі двері можна було легко вибити ногою або плечем. Народ жив бідно і красти з таких квартир було нічого.
Йшли роки, люди почали обзаводитися майном. З’явилися і злодії, що використовують прорахунки будівельників. Вхідні двері без особливих зусиль вибивалися. З квартири виносили усе: килими, імпортний одяг і взуття, кришталь, іноді навіть меблі, холодильники. Усе це було в дефіциті. Хто винен? Звичайно, міліція! Йдучи на роботу люди не були упевнені, що їхнє житло не обікрадуть.
Багатьом начальникам, мабуть, спадала думка: “З цим треба щось робити”? А що? Збільшити штат контролерів, “розібратися” з кожним співробітником окремо і усіма разом. І збільшували “апарат”, і лаяли усіх, і групи контролю створювали, і заслуховували. Та все марно.
Треба зробити так, щоб вхідні двері відчинялися всередину квартири. Тоді її не можна буде вибити плечем, а ще встановити замки надійні, обладнати помешкання сигналізацією. І двері мають бути дерев’яними або залізними, але не з картону. Також у під’їздах замки і домофони встановити.
Довго довелося це впроваджувати. Одна річ – “любити народ”, інша – зробити для нього бодай щось хороше. Це – несумісне. Я не маю на увазі пофарбувати лавку і написати, що цю добру справу зробив, скажімо, Васька Бриль – майбутній ваш депутат.
У будівельників є стандарти і норми: вхідні двері мають бути з картону, у пожежних – двері повинні відчинятися всередину квартири, щоб їх легко можна вибити плечем у разі пожежі. Виготовлення надійних дверей не передбачено будівельними нормами і правилами.
Почав цю тему я здалеку: якось у газетах було розміщено низку моїх матеріалів: “Фортеця з паперовими дверима”, “Ви у смертельній небезпеці”, “Як потурбуватися про безпеку майна”… Таку ж інформацію я передав і на радіо.
Більше місяця щодня з динаміків (які були в усіх квартирах і кабінетах організацій) по усій Україні передавали ця інформація. Темі профілактики майнових злочинів щотижня (упродовж декількох років) було присвячено передачі на радіо “Промінь” за моєї участі.
Так співпало, що першу десятихвилинну хвилинну телепередачу на тему паперових дверей і поганих замків з конкретними прикладами ми записали з Георгієм Гонгадзе і Олександром Іващенком (програма “Параграф”). З журналістом Ігорем Булаківським ми записали відеосюжет як виготовляються картонні вхідні двері і показали по телебаченню. Знайшлася і людина (В. Ляшенко з тодішнього Мінбуду), який організував виготовлення металевих дверей на 19-ти підприємствах України. Ще рік “випробовували” нові двері та “воювали” з пожежними, які наполягали, щоб двері відчинялися усередину квартири. Двері довелося запатентувати як винахід, інакше їх неможливо було вписати в будівельні норми і правила.
Забудовників усіх видів власності зобов’язали у новобудовах встановлювати тільки металеві (що вічиняються усередину) двері, а на входах в під’їзди – домофони. Жити стало набагато спокійніше. І це завдяки ініціативі “знизу”. На це пішло більше двох років, за умови, що нас підтримав тодішній міністр внутрішніх справ Юрій Кравченко. Казали, що навіть президент Кучма похвалив нашу ініціативу.
До чого я це? Для того, аби зробити щось хороше для людей треба переконливо розтлумачити народу суть питання (наприклад, земельнео), щоб рідні в сім’ї чиновника нагадали йому: “Що ж ти, насправді..?” Паралельно це питання вирішувати самим. Тільки за таких умов чиновник не заперечуватиме. Ініціатива “згори” традиційно не на користь народу.
Безконтрольність і відсутність реального покарання за порушення будівельних норм і правил призводить до поборів і утисків прав покупців житла. Скажімо, незаконно встановлюють пластикові або виготовлені з жерсті, завтовшки з міліметр, вхідні двері у новобудовах. Махінатори пропонують господарям продати їм ці двері за пару сотень, оскільки їх доведеться замінити. “Ви знаєте? Ми переміряли ваше житло, будівельники помилилися, ваша квартира на один метр і 11,2 см більша, треба доплатити?”, – нагадують вони новоселам. І продають мешканці бляшані двері, і доплачують? Тому й залишаються вчасно не зданими в експлуатацію тисячі квартир. До речі, двері, хоч і металеві, але мають бути стандартними, особливо вище за п’ятий поверх.
Замків також повинно бути два, не більше і не менше. Про це ніхто мешканців не попереджає. Не можна з квартири робити притулок, це небезпечно при пожежі і при інших екстремальних ситуаціях.
Я побував на одному з будівництв. Про всяк випадок, аби нічого не трапилося, увесь масив обгороджено високою металевою огорожею, з прохідними, охороною. Режимний об’єкт якийсь. Це – зайве.
Багато питань щодо злободенних проблем, які хвилюють людей, вирішуються формально, не зачіпаючи суті.
Так, на моє прохання про можливість повернення населенню абонентських книжок на лічильники (можливості махінацій скоротилися б різко), з яким я звернувся до Кабміну, надійшла відповідь на чотирьох аркушах. У ній – жодного слова про абонентські книжки, які, до речі, не заборонені.
Сьогоднішні комунальні платежі з їх договорами, дзвінками, незрозумілою системою підрахунку, що б’є по мізках якимись безрозсудними цифрами, дробленням видів послуг, нагадують завдання без правильного розв’язання. Що в такій ситуації робити пенсіонерам, які не мають комп’ютера і не уміють ним користуватися?
На цю тему також читайте статтю Миколи Рощина
- Роздуми про “війну” газових монополістів з народом
- http://Як виникають борги за комунальні послуги. Сумні роздуми споживача
Звичайно, проблем вистачає… Ті ж пожежі або дорожньо-транспортні події, яких так багато. Щорічно під час пожеж гине до двох тисяч громадян, а в ДТП – удвічі більше, плюс вбивства. Невеликий райцентр за рік гине, не говорячи вже про матеріальні збитки. Отож переконаний: ініціатива про усунення проблем повинна виходити від виконавців і громадян, а на дії відповідальних керівників треба реагувати жорстко.
Інформація про події, де загинули люди, не повинна обмежуватися коротким повідомленням, мовляв, згорів приватний будинок людей похилого віку, загинуло 19 осіб. Тобто, немає продовження цієї теми: які заходи реагування до винних, що зроблено для того, аби запобігти подібним випадкам.
Гадаю, що невиправдано багато ЗМІ приділяють уваги політиці, особливо ниттю тих, хто залишився за бортом подій і хто хоче показати себе дуже розумним, повчає президента, пред’являє претензії. Якби вони були на його місці, то неодмінно якнайкраще вирішили б усі питання, вважають політики. Тільки ось народ думає по-іншому.
Микола РОЩИН, ветеран карного розшуку МВС України, полковник поліції у відставці, автор книжок про лохотрон
Фото “Українського репортера”
