Уряд затвердив методику “оцінки бідності”
Міністерство соціальної політики, Міністерство економічного розвитку та торгівлі, Міністерство фінансів, Державна служба статистики та Національна академія наук затвердили нову методику комплексної оцінки бідності. Про це йдеться у спільному наказі відомств. Методика передбачає визначення трьох груп критеріїв оцінки бідності.
Перша група – основні монетарні критерії бідності. Сюди відносяться:
- сукупні еквівалентні видатки особи нижче 75% медіанного рівня середньодушових еквівалентних сукупних видатків;
- сукупні еквівалентні видатки особи нижче фактичного (розрахункового) прожиткового мінімуму в середньому на душу населення;
- загальні еквівалентні доходи особи нижче фактичного прожиткового мінімуму в середньому на душу населення;
- загальні еквівалентні доходи особи нижче законодавчо встановленого прожиткового мінімуму розраховуючи на місяць у середньому на одну людину.
Для основних монетарних критеріїв бідності розраховуються наступні показники:
- сукупний дефіцит доходу бідного населення;
- середній дефіцит доходу бідного населення;
- глибина бідності.
Друга група – інші монетарні критерії бідності. Сюди відносяться:
- еквівалентні видатки особи нижче межі бідності, визначеної ООН для країн Центральної й Східної Європи як гривневий еквівалент 5,05 долара відповідно до паритету купівельної спроможності;
- середньодушові еквівалентні доходи особи нижче 60% медіанного рівня середньодушових еквівалентних доходів за шкалою еквівалентності Європейського Союзу.
Третя група – немонетарний критерій бідності. Сюди зараховують наявність у домогосподарствах через нестачу коштів 4 з 9 ознак депривації – скорочення або повне позбавлення можливості задовольняти основні потреби.
За методологією ЄС до ознак депривації відносяться:
- наявність у домогосподарства заборгованості з виплати іпотечного кредиту або орендних платежів;
- рахунків за комунальні платежі;
- платежі за придбання товарів і послуг на виплату або інші платежі за кредитами;
- неспроможність домогосподарства оплатити тижневу щорічну відпустку не вдома;
- неспроможність платити за підтримку належної температури в житлі;
- неспроможність платити за споживання страв з м’ясом, курятиною, рибою (або їхнім вегетаріанським еквівалентом) через день;
- неспроможність платити несподівані фінансові видатки за рахунок власних ресурсів (у розмірі законодавчо встановленого прожиткового мінімуму розраховуючи на місяць у середньому на одну людину);
- неспроможність дозволити собі мати телефон (у тому числі мобільний), кольоровий телевізор, пральну машину й автомобіль.
