Телеведучий Петро Мага: Давайте радіти весні! І бути людьми
Сьогодні мені люто захотілося снігу. Правда, не з самого ранечку. Зранечку я ще радів весні…
Цілу ніч, крізь відчинене вікно слухав, як летять дикі гуси. З пронизливим нічним криком, у правильному напрямку. Годині о п’ятій почався веселий гамір під стріхою, де в мене ціла ферма дрібних несанкціонованих птахів.
Вранці очам стало боляче від краси різнокольорових крокусів, що ніби гріються під стіночкою із темно-зеленого самшиту.
На калині бруньки бордові, кольору старої завіси в театрі.
А далі сів у машину і поїхав з Ходосіївки в бік Києва.
Як же змінилося все без снігу! У Чернечому лісі, здовж дороги, вилізли, як підсніжники, мішки зі сміттям, які так старанно замаскувала хурделиця.
Порівняв якість турецької дороги (ново-обухівської) з покриттям, яке оголив сніг. З отим нашим покриттям, наприклад на Південному мості. Там кожного року кладуть яке-небудь 4G покриття 146 покоління з аромоксамитом крафтової серії. Результат завжди один-знову ремонт!
Потім пройшовся тротуаром повз декілька газонів і вже молив Бога про сніг. Стільки собачого лайна не буває! Враження таке, що подекуди вигулювали слонів! Вигулювали наші люди, що мають безвіз і вважають себе європейцями.
Про недопалки -мовчу ….
Я хоч не палю і собаку вигулюю у власному дворі й прибираю за нею якісно, завжди забираю пакети з сміттям, що залишають виродки біля дороги і, як дурень, везу на полігон в Підгірці.
Але люди добрі, я все сам прибрати не можу. Тому і хочу снігу. Або давайте прибирати навколо себе. Не вимагати, щоб хтось прибрав! А прибирати. Бо нічого не буде…
