Телеведучий Петро Мага: Давайте радіти весні! І бути людьми

Сьогодні мені люто захотілося снігу. Правда, не з самого ранечку. Зранечку я ще радів весні…

Цілу ніч, крізь відчинене вікно слухав, як летять дикі гуси. З пронизливим нічним криком, у правильному напрямку. Годині о п’ятій почався веселий гамір під стріхою, де в мене ціла ферма дрібних несанкціонованих птахів.

Вранці очам стало боляче від краси різнокольорових крокусів, що ніби гріються під стіночкою із темно-зеленого самшиту.

На калині бруньки бордові, кольору старої завіси в театрі.

А далі сів у машину і поїхав з Ходосіївки в бік Києва.

Як же змінилося все без снігу! У Чернечому лісі, здовж дороги, вилізли, як підсніжники, мішки зі сміттям, які так старанно замаскувала хурделиця.

Порівняв якість турецької дороги (ново-обухівської) з покриттям, яке оголив сніг. З отим нашим покриттям, наприклад на Південному мості. Там кожного року кладуть яке-небудь 4G покриття 146 покоління з аромоксамитом крафтової серії. Результат завжди один-знову ремонт!

Потім пройшовся тротуаром повз декілька газонів і вже молив Бога про сніг. Стільки собачого лайна не буває! Враження таке, що подекуди вигулювали слонів! Вигулювали наші люди, що мають безвіз і вважають себе європейцями.

Про недопалки -мовчу ….

Я хоч не палю і собаку вигулюю у власному дворі й прибираю за нею якісно, завжди забираю пакети з сміттям, що залишають виродки біля дороги і, як дурень, везу на полігон в Підгірці.

Але люди добрі, я все сам прибрати не можу. Тому і хочу снігу. Або давайте прибирати навколо себе. Не вимагати, щоб хтось прибрав! А прибирати. Бо нічого не буде…

Редакція

Редакція “Українського репортера”


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.