«Ну й цирк!..» Що підготувало відомство Євгена Нищука
Положення Міністерства культури про літературний конкурс «Українська революція 1917 — 1921 років» не викликає нічого, крім… відвертого подиву.
«Ну й цирк!» – гукнуло Оверкове козацтво». Цей блискучий афоризм із «Вершників» Юрія Яновського цитують, коли щиро здивовані чиїмись нелогічними, химерними чи й просто кумедними діями та вчинками.
І саме цей крилатий вираз хочеться вигукнути, коли читаєш щойно «спечене» в надрах Міністерства культури Положення про літературний конкурс «Українська революція 1917 – 1921 років», але — про все по черзі.
Протягом п’яти років, із 2017-го по 2021-й, у Києві та багатьох інших містах і селах пройдуть урочисті заходи, присвячені 100-річчю подій Української революції та вшануванню пам’яті її учасників. Зокрема, вже було відзначено соті річниці з дня утворення Центральної Ради й ухвалення нашим першим парламентом I та II Універсалів, утворення найпершого національного уряду — Генерального секретаріату. Усі урочистості пройдуть згідно із затвердженим урядом Плану заходів, розробленого на виконання Указу Президента України від 22 січня 2016 р. «Про відзначення подій Української революції…»
Розпорядження уряду передбачає і проведення літературного конкурсу на кращі художні твори про героїв революції, за організацію якого відповідає Міністерство культури, а в разі згоди може брати участь Спілка письменників.
Цей конкурс — просто блискуча ідея!
Адже художня література — потужний інструмент, за допомогою якого кожен народ зберігає пам’ять про своїх героїв, світлі чи трагічні події національної історії. Не дарма старше покоління українців і досі пам’ятає «Сина Таращанського полку» Петра Панча, «Як гартувалася сталь» Миколи Островського, «Арсенал» Олександра Довженка та «Загибель ескадри» Олександра Корнійчука, бо ці та інші твори «про революцію» справляли сильне враження на молоді уми й формували рівень знань про події 100-річної давнини і політичну позицію цілих поколінь. Тоді як про справжню суть подій і невигадані біографії діячів Української революції досі майже нічого не чули й не знають 50% наших співгромадян (у віці понад 40 років).
Отож, літературний конкурс, як здавалося, допоможе за три-чотири роки створити цілу низку цікавих оповідань, повістей, а, можливо, й кілька романів, які відтворять у художніх образах портрети наших прадідів, які боролися за Незалежність України на початку XX століття. Іншими словами, конкурс мав стимулювати літераторів, драматургів, композиторів, кіносценаристів і режисерів написати нові художні полотна про героїв революції. Допоміг би створити цілий пласт літератури про події сторічної давнини.
Та читаємо Положення Міністерства культури, і… «Ну й цирк!» – гукнуло Оверкове козацтво».
Зрештою, судіть самі.
Пункт 5 Положення визначає: на конкурс подаються художні твори, які були опубліковані (оприлюднені) протягом… останніх п’яти років. Тобто, тільки ті, що побачили світ із листопада 2013-го по жовтень 2017 року.
Запитання до авторів Положення: а чи багато художніх творів опубліковано за цей час?.. На пам’ять приходять «Залишенець» та дві чи три повісті Василя Шкляра, що розповідають про героїв Холодноярської республіки і знамениту дівчину-отамана Марусю Соколовську. Чогось іншого й не пригадаєш… Якщо не рахувати перевидань «Холодного яру» Юрія Горліса-Горського, ото, здається, й усе. Здається, й досі немає навіть свого, українського, роману чи повісті про батька Махна, на якого старше поколінні й досі дивиться очима режисерів «Червоних чортенят» і «Невловимих месників»…
Пункт 7 Положення вимагає подати твори на конкурс до 1 листопада цього року. Журі визначить переможців до 1 лютого 2018 р.
Очевидно, що автори Положення і самі здогадуються, що з творами вийде негусто, отож вирішили обмежитися тільки чотирма номінаціями: поезія, проза, драматургія та переклад з української або українською творів іноземних літераторів (пункт 3 Положення). Переможців буде аж… чотири. Бо в кожній із названих номінацій переможе хтось один, хто й отримає премію — 10 тисяч гривень… І складається враження, що імена цих чотирьох переможців у Міністерстві культури вже… знають.
У кулуарах Спілки письменників з цього «міністерського конкурсу» відверто сміються. Розповідають, що попервах Положення про конкурс розробляли у Спілці. Номінацій було шість (ще пісня і така надважлива річ, як публіцистика). І премій у кожній з номінацій було не по одній, а по три. Зокрема, у вигляді премії передбачалося профінансувати видання кращих художніх творів, бо ж сьогодні видати книжку — вкрай важко, а премія допомогла б побачити світ повістям молодих, але талановитих літераторів. Однак у міністерстві вирішили, як вирішили.
То що ж це за конкурс? Для «галочки»? Аби тільки «виконати» пункт розпорядження Кабміну?.. Виходить, що так. А ще напрошуються і геть негарні слова — бездумність, формальність і навіть профанація (самої ідеї цього літературного конкрсу)… Зрозуміло, що конкурс-одноденка нікому не потрібен.
Як повідомили нам у прес-службі Міністерства культури, Положення ще не затверджене в Міністерстві юстиції, його тільки планують туди передати.
Отож, мабуть, варто втрутитися у цю справу й міністру культури Євгену Нищуку, і громадській раді при міністерстві, і громадськості. Необхідно внести суттєві корективи в Полождення про конкурс.
Він має стати справжнім літературним мейстрімом всього наступного п’ятиріччя і таки дати нашій літературі й кінематографу цілий пласт якісних художніх творів про Українську революцію 1917 — 1921 років.
Ярослав ФАЛЬКО
