Знову прилетіли пропагандистські шуліки з Кремля
Вкотре заявилися з Московії інформаційні кремлівські шуліки, цього разу Алєксандр Мурашев і Єкатєріна Бєлоусова.
22 лютого Мурашев шварготів на кордоні, що він – “пісатєль і журналіст”, із Санкт-Петербурга, 1986 року народження. Начебто прибув нас ощасливити – читати лекції “про копірайтинг та пошук натхнення”. Раніше він «шукав натхнення» в окупованому Криму. Путінські вояки катують, вбивають українців, кремлівський диктатор шматує нашу землю, сіє розбрат, ворожнечу, підгодовує “п’яту колону”, а оспівувач його “подвигів” Мурашев шукає у цьому “натхнення”.
Єкатєріна Бєлоусова – з Москви, 1983 року народження. Вона забезпечує комунікацію групи компаній, які опікуюттся “руським міром” на тимчасово окупованому Кримському півострові. На своєму профілі викладає світлини із заходів, організованих російськими силовиками, із забороненою в Україні атрибутикою та зі зброєю. А чи не хоче вона розпочати комунікацію про злочини Путіна?
Бєлоусова і Мурашеву не пропустили наші прикордонники, заборонивши в’їзд до країни на три роки.
Нещодавно “Український репортер” вже розповідав, як цього місяця російські журналісти планували навчати українських медійників, читати їм лекції. Ця група навіть прилетіла в аеропорт “Київ” (Жуляни) і почала проходити контроль.
Однак Державна прикордонна служба не впустила до країни трьох “спеців” ЗМІ від “братнього” народу.
Бєлоусови, мурашеви, сімакови, савєльєви як таргани намагаються пролізти у наші двері. Стільки різної погані суне до нас! Тьма тьмуша. “Дустом, дустом їх”, – жартує письменник-сатирик Євген Дудар.
Не здивуюся, якщо зловорожа кремлівська преса відреагує на це статтею під назвою: “На граніце українци прєдложілі прімєніть дуст протів россійскіх журналістів”. О, ця братія – мастаки на перекручення і брехню. Днями московітські медіа написали, що в Нових Санажарах “українци питалісь сжєчь прібившіх із Кітая евакуірованних”.
А чи не забагато на себе бере московітське “дєржімордіє”? Чи не занадто високої думки про себе плюгаве путінське цабе? Повторюємо: вільна, свободолюбива українська журналістика, яка має велику і славну історію, не потребує інформаційного мракобісся від Путіна. Це ми можемо навчати ургантів, дємєнтєвих та їм подібних класичним прикладам європейської, світової журналістики, як бережливо і чемно поводитися зі словом, дотримуватися етичних норм і правил у ЗМІ, як незаангажовано подавати інформацію. Зрештою, як любити свою державу, свій воюючий народ. У нас – російсько-українська війна, нагадаємо. А слово на війні – також зброя. І ми добре пам’ятаємо, як московітський актор Порєчєнков приїхав до окупованих його ж співвітчизниками районів Донбасу і узявся за кулемет. Він бив по позиціях українських воїнів. Ще й одягнув жилет з надписом “Пресса”.
Наше слово – інше, воно спрямоване на захист своєї землі, заради підтримки українських мужніх воїнів, заради торжества демократії і волі. І проти таких злочинців, як Порєчєнков та іже з ними.
Сьогодні соплемінники Порєчєнкова летять до нас, щоб бити інформаційними кулями. Хижі круки. Як не дивно, їх у Києві чекають. О, вони тут мають замовлення… Аудиторія затамувала подих – а що там скажуть “мудрого” “просвітителі” із далекої Самари, або ж від самого Івана Урганта.
Леонід ФРОСЕВИЧ
Малюнок Андрія Петренка
