Київ постійно зазнає ракетних, дронових ударів російських терористів. Ще на початку Незалежності, у середині 1990-х років столицю прикривали ракетні дивізіони протиповітряної оборони. Що з ними сталося? Куди щезли військові містечка, де базувалися армійські підрозділи?
У різні роки ці військові частини ніби «розчинялися» – їх передислоковували в інші регіони, а то й розформовували, а цінні гектари «дерибанили» під прикриттям скорочення армії, позбавлення надлишкового майна. На підставі власних журналістських розслідувань наведу найбільш кричущі факти.
Зенітно-ракетний дивізіон – геть!
Від радянського Союзу нам у спадок дісталося багато військових частин, які несли бойове чергування, тому числі довкола столиці, забезпечуючи зокрема протиповітряну оборону. Воїни прийняли військову присягу на вірність нашому народові.
Ці полки та батальйони «стояли» на землі біля столиці, яка коштувала великі гроші. На цінні гектари накинули, звичайно, оком.
У Київській області одним із перших під розформування потрапило військове містечко з капітальними спорудами поблизу Борисполя. Тут, на 15-ох гектарах розташовувався зенітно-ракетний дивізіон. Виявився… зайвим. Земля перейшла до рук бізнесменів із фірми «Ледань». В документах з цього приводу, підписаних на початку 1090-х генерал-полковником Михайлом Лопатіним (у 1992 – 1995 роках командував військами Протиповітряної оборони) і гендиректором фірми «Ледань» Поляковим, говорилося, що «Ледань» в 1991-1992 роках передасть військовій частині 36 квартир у Броварах…
Землю продали разом із військовим спецобладнанням
На іншому напрямку – одеському – подібний «експеримент» влаштували з військовою частиною в селі Віта Поштова, що також неподалік Києва. Тутешні гектари знадобилися спритникам. Між тим, на цій території зведено казарменно-житловий фонд, прокладено кабельні лінії зв’язку та живлення військового містечка. Розбудовано також військову інфраструктуру для виконання бойових завдань з охорони повітряного простору України.
У квітні 2008-го Генеральна прокуратура направила подання на ім’я тодішнього міністра оборони Юрія Єханурова. Цитуємо:
“28 грудня 2005 року Міністерством оборони з ТОВ “Будіндустрія – альянс сервіс Лтд” укладено угоду щодо спільного будівництва житла на землях оборони у селі Віта Поштова Київської області. Міністерство оборони, відмовляючись від привабливої земельної ділянки розміром понад 10 гектарів біля Києва, погодилося на компенсацію в розмірі 2,5 млн. грн., на які за ринковими цінами в Києві можна придбати в крайньому випадку три квартири. А той факт, що на території зазначеного містечка знаходиться в/ч А-0799, яка несе бойове чергування, взагалі проігноровано..”
У 2016 році військове містечко у Віті Поштовій знову опинилося в центрі уваги, адже було протиправно виведено гектари із земель оборони на користь третіх осіб.
Лише згодом, під час розслідування прокуратура встановила: «У селі Віта-Поштова було організовано оборудку, наслідком якої стало виведення із земель оборони близько 20 гектарів території діючої військової частини з протиповітряної оборони ринковою вартістю близько 200 мільйонів гривень. Ця земельна ділянка є критично необхідною для Міністерства оборони України, оскільки під виведеною із державної власності землею знаходяться кабельні лінії зв’язку та антенно-мачтові споруди, які забезпечують бойове чергування з протиповітряної оборони. Їх пошкодження або знищення може завдати збитків державі та призведе до зниження бойової готовності та оборотоздатності держави. У зв’язку з нагальною проблемою, яка потребує швидкого реагування, спрямовано максимум зусиль щодо відновлення прав оборонного відомства на земельну ділянку військової частини».
Тобто лише через багато років цій справі дали хід. Ось таке, «швидке», реагування. Судове засідання щодо факту розкрадання земель оборони на території села Віта-Поштова розпочалося 1 грудня 2021 року в Київському апеляційному суді.
Згодом Міністерство юстиції скасувало рішення про державну реєстрацію земельних ділянок за приватними особами на території Віти-Поштової.
Хто сів до в’язниці за комбінацію у Віті Поштовій? Ніхто.
Читайте також: На дерибані Української армії тисячі крадіїв та аферистів стали мільйонерами
Батальйон РЕБ витурили з Конча-Заспи
Особливо зухвалою і масштабною виявилася комбінація з грандіозним продажем землі військової частини в Конча-Заспі. Тут, по Столичному шосе, в лісі (27-й кілометр), на 24-х гектарах розміщувався батальйон радіоелектронної боротьби. Землю продали за сумнівною схемою, її власником стала підставна фірма «Оста–плюс», за якою проглядаються інтереси деяких українських мільйонерів. Натомість батальйон нібито перевели в інший регіон.
І ось як це було. За даними військової прокуратури, у 2005–2006 роках через госпрозрахункову установу Міноборони незаконно реалізували будівлі і споруди військового містечка №247 площею 24 гектари у Конча-Заспі товариству з обмеженою відповідальністю «Оста-Плюс», ринкова вартість яких перевищує 18 мільйонів гривень.
Мені вдалося встановити під час журналістського розслідування, що у 2005 році тодішній міністр оборони своїм наказом передав основні фонди цього військового містечка будівельному управлінню (УНР-28 МО) до… Євпаторії. Бачте, яка хитромудра операція – дозволили військовому господарнику керувати військовим містечком в Канча-Заспі. Утім, ще задовго до 2005-го в МО задумали «вивільнити» ці гектари з-під військової опіки.
Ці об’єкти було передано на баланс євпаторійського будуправління під таким прикриттям – мати правові підстави для продажу полковником ЗСУ Олейскером (а він був начальником УНР-28 МО) київської нерухомості. Олейскер під час широкомасштабної російської агресії перейшов на бік окупантів, служить загарбникам. Як бачимо, зрадник причетний до знищення протиракетної бази у Києві!
Як проводив цю комбінацію полковник Олейскер, тодішній євпаторійський начальник УНР-28? У травні 2026-го він оголосив про тендер на продаж 24-ох гектарів у Конча-Заспі в ефірі… євпаторійського радіо. Це повідомлення, звісно, ніхто з потенційних покупців землі не чув! Ось так було проведено швидкоплиннний і загадковий конкурс з продажу (казарми, споруди, сховища). У ньому брали участь підставні фірми, в тому числі власницею однією із них була дружина Олейскера. Це була грандіозна афера із землею Конча-Заспи на мільйони доларів! І жодна ревізійна інспепкція МО, жодне контрольне управління не запідозрили цей шахер-махер!
Продали нерухомість військового містечка всього… за 10 мільйонів гривень фірмі «Оста плюс». Невдовзі Київрада під орудою одіозного Черновецького зробила все, щоб 24 гектари «роздробити» на маленькі ділянки підставним людям, а потім передати фірмі «Оста плюс», за якою проглядалися інтереси двох братів – мільйонерів-банкірів.
У 2021 році Генеральна прокуратура України порушила кримінальну справу щодо посадових осіб Міноборони. В матеріалах фігурує наказ міністра оборони України (2005 рік) щодо військового майна в Кончі-Заспі. Справу розслідували дуже в’яло, то припиняли, то знову через деякий час поверталися до неї за новими обставинами. До речі, матеріали журналістського розслідування автора цих рядків також були долучені до прокурорських документів у цій справі. Прокуратура намагалася через суд повернути гектари в Конча-Заспі Міністерству оборони. Але чомусь зазнала невдачі, хоча справа, як я доводив у своїх журналістських розслідуваннях, була виграшною (факти фальсифікацій, «липи» були залізними!). На жаль, в підсумку матеріали розслідування опинилися на архівній полиці.
Посилювали боєздатність китайської армії!
На жаль, не тільки «з молотка» пішли деякі військові бази ППО біля Києва. У 1995 році начальство МО України продало китайцям за 9 мільйонів 380 тисяч доларів комплекс радіоелектронної боротьби «Почин» (це були станції перешкод для авіації противника та пункти управління ними). Головна контрольно-ревізійна інспекція МО та військова прокуратура розпочали перевірку. Генпрокуратура інформувала тодішнього президента України Кучму, що «рішення про реалізацію комплексі «Почин» було прийнято без всебічного стану боєготовності військ та без офіційних експертно-технічних висновків щодо можливості його використання в ЗСУ». Тим не менш, тодішній міністр оборони Олександр Кузьмук вважав, що українсько-китайський проєкт не знизив бойових можливостей наших військових частин радіоелектронної боротьби.
Чи варто нагадувати, що нині на фронті, під час захисту наших міст, в тому числі Києва, дуже потрібні засоби РЕБ. Цікаво, що сказав би генерал Кузьмук сьогодні з приводу продажу китайцям станцій радіоелектронної боротьби?
Читайте також: Знову з Кучмою!
Декілька років розслідували цю справу. Однак і вона завершилася нульовим результатом, себто опинилася на архівній полиці.
Як тут не згадати, що у 2004 році тодішній міністр оборони України генерал Олександр Кузьмук нагородив прем’єра Миколу Азарова пістолетом ПСМ… “за визначні заслуги в забезпеченні обороноздатності України”. А наступного року з нагоди дня народження Азарову вручили маузер. «Успішно» попрацював?
Сьогодні, з висоти часу, коли триває кривава війна з рашистами, розуміємо, якої великої та непоправної шкоди завдали нашим ЗСУ підступні щурі – вони роками безкарно підточували боєготовність українського війська.
Леонід Фросевич, лауреат публіцистичної премії імені Джеймса Мейса.
