Розпочали слідство проти чиновників, які здали державні дачі великим начальникам
Слідчі узялися за службові дачі. Державне бюро розслідувань розпочало слідство після перевірки Комплексу відпочинку “Пуща-Водиця” та Будинку відпочинку “Конча-Заспа”, які знаходяться у віданні Державного управління справами.
Про це йдеться у відповіді Державної аудиторської служби на запит сайту Марлін.
Кримінальне провадження відкрили за зловживання владою із тяжкими наслідками. Державна аудиторська служба влітку 2021 року провела аудит використання державного майна та землекористуванням базами відпочинку.
Є питання: чи не перетвориться це слідство на мильну бульку (як і безліч резонансних справ)? А головне: державні дачі, резиденції не щезли, ганебна пільга для касти обраних існує, незважаючи на ревізії, аудити та різні перевірки для окозамилювання!
На жаль, в Україні досі є привілеї для обраних начальників високого рівня, які дісталися у спадок від радянського Союзу, від сталінської епохи – право проживання на державних дачах. Читайте про це статтю: “Короновані на владу і привілеї”.
Це – особливі пільги, вони для тих, хто при великих посадах, для чиновного люду з високим статусом, з найвищого щабля номенклатурної драбини. Навіть після Революції Гідності система розподілу ресурсів для “своїх” не канула в лету – вона гнучко пристосувалася до сьогодення. Виявилося, що вирвати з корінням цей сталінський “пряник” неможливо!
“Український репортер” нещодавно розповідав про дивовижну ситуацію державними дачами українського оборонного відомства. Ані міністр оборони (на цій посаді був Андрій Таран), ані тодішнє керівництво Генштабу, ЗСУ не мали відповідей на елементарні запитання журналістів: хто мешкає на відомчих дачах, які суми коштів сплачують за оренду, скільки соток землі закріплено за цими будинками. Читайте про цю “сліпоту” в статтях:
- Куди щезли службові дачі Міністерства оборони і Збройних Сил України? Журналістське розслідування (+аудіо)
- Таємниця дачі №1: міністр оборони Андрій Таран не знає, хто проживає у службовій “хатинці”
Читач “Українського репортера” Микола Дворник відреагував критичним коментарем на гострі виступи нашого видання: “Дуже важливу тему порушили. Підтримую і хочу додати. Привілеї для обраних – це ганьба наших можновладців, приниження нашої української гідності та сором за країну перед міжнародною спільнотою.
Ганьба і ще раз ганьба! Про яку боротьбу з корупцією можуть говорити ті, хто поставлений державою для цієї роботи – щоб боротися з таким ганебним явищем?! Ці “борці” грубо, хамськи демонструють цю корупцію зі своїх крісел, використовуючи кошти платників податків, кошти, яких так не вистачає на фронті, на охорону здоров’я, на освіту, зрештою тим же поліцейським – тим хто дійсно бореться зі злочинністю на передових рубежах, а не у кріслах високих кабінетів.
А хто мені дасть відповідь, навіщо міністри-силовики “ПОНАГОРОДЖУВАЛИ” деяких своїх наближених, інших осіб бойовою зброєю (по декілька одиниць)?
Ганьба всім тим, хто в часи становлення нашої держави як професійний злодій шарить по державних карманах, не важливо сам чи користується подачками від своїх “благодійників”.
Я ніколи не пробачу жодному президенту – гаранту наших конституційних засад, якщо вони роблять вигляд, що не бачать як їхні ставленики ганьблять самих же президентів.
Пригадую, як в 1981 році радянський генсек Леонід Брежнєв звернувся до Еріка Хонекера, тодішнього керівника Німецької демократичної республіки: «Тебе шо, жалко орден дать Косте?!” Він говорив про Костянтина Черненка, члена політбюро ЦК КПРС. І Хонекер дав… (Черненка було нагороджено Орденом Карла Маркса, найвищою нагородою тодішньої НДР. – Ред.)
Вношу пропозицію – дати всім тим, хто роздає та отримує усілякі “спец”, нагородну зброю та інше по ордену, який символізуватиме вищий статус корупціонера в тяжкі часи становлення нашої неньки України. «Дайтє Костє ОРДЕН!»
На цю тему:
