Привілеї для обраних – це ганьба можновладців. Читачі відреагували на статтю “Українського репортера”
Коли продадуть державні дачі, а кошти направляють до бюджету? Чому не кануть в лету привілеї?
Спецдачі, спецрезиденції, спецсанаторії, спецпенсії, спецобслуговуання, спецзарплати, спецлітаки, спецліфти, спецтуалети, cпецшлагбауми… Ці привілеї для тих, хто при великих посадах, для чиновного люду з високим статусом, каліброваних, з найвищого щабля номенклатурної драбини. Система розподілу ресурсів для вищої касти, на жаль, вже давно пристосувалася до реалій незалежної України.
Всі матеріальні блага і радощі життя – як додаток до високої посади. Це увійшло у плоть і кров чиновного люду найбільшого калібру. А ми дивуємося, чому ніяк не кане в Лету «прислужниця» ДУСя. Час од часу Державне управління справами реформують, щось до нього доточують, щось тут змінюють, але ж суть залишається все тією ж – забезпечити раювання тих, кому народ довірив владу. Водночас цей же народ старцює, наймитує по світах, заробляючи на шматок хліба собі та дітям по чужих фазендах. А села ж… обідрані, скрізь – страшний розор, руїна править бал.
Владці вдають, що чують простих людей. Періодично лунають пропозиції продати державні дачі та резиденції, будинки відпочинку та оздоровчі заклади, якими опікується ДУСя. Але нічого не змінюється.
Цій проблематиці була прсивячена стаття на сайті “Український репортер” “Короновані на владу і привілеї”. Сьогодні розміщуємо відгук на матеріал нашого читача Миколи Дворника:
“Дуже важливу тему порушили. Підтримую і хочу додати. Привілеї для обраних – це ганьба наших можновладців, приниження нашої української гідності та сором за країну перед міжнародною спільнотою.
Ганьба і ще раз ганьба! Про яку боротьбу з корупцією можуть говорити ті, хто поставлений державою для цієї роботи – щоб боротися з таким ганебним явищем?! Ці “борці” грубо, хамськи демонструють цю корупцію зі своїх крісел, використовуючи кошти платників податків, кошти, яких так не вистачає на фронті, на охорону здоров’я, на освіту, зрештою тим же поліцейським – тим хто дійсно бореться зі злочинністю на передових рубежах, а не у кріслах високих кабінетів.
А хто мені дасть відповідь, навіщо міністри-силовики “ПОНАГОРОДЖУВАЛИ” деяких своїх наближених, інших осіб бойовою зброєю (по декілька одиниць)?
Ганьба всім тим, хто в часи становлення нашої держави як професійний злодій шарить по державних карманах, не важливо сам чи користується подачками від своїх “благодійників”.
Я ніколи не пробачу жодному президенту – гаранту наших конституційних засад, якщо вони роблять вигляд, що не бачать як їхні ставленики ганьблять самих же президентів.
Пригадую, як в 1981 році радянський генсек Леонід Брежнєв звернувся до Еріка Хонекера, тодішнього керівника Німецької демократичної республіки: «Тебе шо, жалко орден дать Косте?!” Він говорив про Костянтина Черненка, члена політбюро ЦК КПРС. І Хонекер дав… (Черненка було нагороджено Орденом Карла Маркса, найвищою нагородою тодішньої НДР. – Ред.)
Вношу пропозицію – дати всім тим, хто роздає та отримує усілякі “спец”, нагородну зброю та інше по ордену, який символізуватиме вищий статус корупціонера в тяжкі часи становлення нашої неньки України. «Дайтє Костє ОРДЕН!»
Микола ДВОРНИК
