Подробиці знищення під Смоленськом літака президента Польщі Леха Качинського
До Смоленська днями прибула група польських експертів і працівників Національної прокуратури Польщі для проведення чергового огляду уламків літака Ту-154, який розбився 10 квітня 2010 року з президентом Лехом Качинським на борту.
Як кажуть в народі, і зновуза рибу гроші. Стверджую: скільки б ще разів польські фахівці не оглядали уламки літака, результати будуть одні і ті ж – нульові! Для з’ясування, чим саме було підірвано президентський літак необхідно, щоб Росія віддала Польщі його уламки (як польську власність) для проведення незалежної міжнародної експертизи з використанням сучасних технологій виявлення слідів вибухівки термобаричного заряду (які не можливо знищити!).
На озброєнні російської армії є ракетно-піхотні вогнемети «Шмель» різної модифікації, в тому числі з термобаричним зарядом (див. фото).
Стверджую: для з’ясування, чи було завдано по літаку імпульсного удару високочастотною електромагнітною гарматою «Ніка» (яка перебуває на озброєнні ЗС РФ) необхідно, щоб Росія видала залишки скла кабіни та ілюмінаторів літка, які навмисно були розбиті працівниками МНС Росії, коли збиралися уламки Ту-154 та електронне обладнання.
Стверджую: при застосуванні гармати «Ніка» буде виведено з ладу електроніку літака. На склі ілюмінаторів, кабіни пілотів та на електронному обладнанні літака залишаються невидимі сліди, які неможливо знищити. Їх можна виявити лише спеціальним спектральним дослідженням за допомогою сучасних технологій.
Стверджую: скло від кабіни пілотів, ілюмінаторів і електронне обладнання польського літака Росія давно знищила, щоб унеможливити виявлення слідів застосування гармати «Ніка», тобто вчинення терористичного акту проти польського президентського літака.
Національна прокуратура Польщі повинна вимагати від Росії чітких відповідей, зокрема на такі запитання:
1.Чому до цього часу (минуло понад 9 років з дня знищення літака!) Росія навмисно не видає уламки літака (в першу чергу – електронне обладнання, стекло від ілюмінаторів і кабіни пілотів), які є власністю Польщі і не зважає на вимоги міжнародних інституцій повернути уламки літака польській стороні?
Відмовки росіян про те, що вона не видає їх до цього часу через не завершення досудового розслідування, а уламки літака є речовими доказами у справі, є відвертою маніпуляцією. Якщо Росія не підривала польський літак, їй нічого боятися, повернувши його уламки Польщі. Росія давно не проводить розслідування пу цій справі і навмисно не виносить формальної постанови про її закриття.
2. З якою метою були розбиті великі уламки літака та вцілілі ілюмінатори і де знаходиться скло від ілюмінаторів і кабіни пілотів? Вимагати видачі осколків цього скла!
3. Де знаходиться електронне обладнання літака? Вимагати показати його і повернути Польщі!
4. Чому Росія заперечує проти створення спільної міжнародної експертної комісії із залученням польських, російських і провідних фахівців США, Канади, Франції, Великої Британії, ФРН для проведення експертизи уламків літака на предмет виявлення слідів застосування термобаричного заряду і гармати «Ніка»?
5.Чи живі керівник групи польотів полковник Микола Краснокутський, керівник польотів підполковник Павло Плюснін, керівник зони приземлення майор Віктор Риженко, їхній начальник генерал Василь Сухарєв та генерал Володимир Бенедиктов (він з Москви телефоном віддав наказ-рекомендацію завести Ту-154 на перше коло на посадку при майже нульовій видимості), які відповідали за безпеку польоту польського президентського літака у повітряному просторі Росії і його безпеку під час приземлення на військовому аеродромі Смоленськ-Північний?
Вони порушили Федеральні правила та інструкції РФ щодо безпеки польотів, чим скоїли військовий посадовий злочин.
Польська сторона давно подала клопотання Росії про притягнення їх до кримінальної відповідальності. Слідчий комітет РФ відмовився виконувати цю вимогу.
Якщо зазначені особи живі, вимагати від Росії отримання дозволу на їх допит і пред’явлення їм звинувачення у вчиненні злочину.
6.Чи живі члени екіпажу і командир російського військового транспортного літака Іл-76, який перевозив транспорт для польської делегації, але не приземлився через туман?
Чи живі охоронці, які були на борту цього літака і мали забезпечувати безпеку польської делегації?
Чи живий російський військовий штурман, який добре знав аеродром Смоленськ-Північний і мав вилетіти разом із Качинським 10 квітня, але перед самим вильотом його відсторонили від польоту?
Хто з посадових осіб МО Польщі в останній момент наказав зняти з рейсу російського штурмана?
Цих осіб, якщо вони живі, необхідно допитати про всі обставини справи.
Понад сім років я розслідував катастрофу літака Ту-154 під Смоленськом, у якій загинуло вище політичне керівництво Польщі. До цього мене підштовхнули польські та прибалтійські колеги з ПАРЄ, які попросили провести незалежне приватне розслідування, знаючи мою колишню професію. Окрім того, були й особисті мотиви – на розбитому літаку перебували близькі знайомі і я особисто був знайомий з президентом Польщі Лехом Качинським з часів, коли він ще був мером Варшави.
Моє розслідування ґрунтується на інформації з відкритих джерел (вітчизняних і зарубіжних ЗМІ), на висновках доповідей технічних держкомісій Росії і Польщі зі встановлення причин авіакатастрофи. Також я особисто спілкувався з експертами військової та цивільної авіації, зібрав великий обсяг конфіденційної інформації, а для її отримання можливостей у мене достатньо, а також було проведено декілька неофіційних експертиз за участі відповідних спеціалістів.
Росія чудово розуміє, що всі сліди злочину знищити неможливо, тому і не поверне Польщі уламки літака. Їх зберігають просто неба й усі ці роки їх постійно руйнують сніг, дощ, мороз, спека.
Польща вже ноту протесту подавала уряду РФ, звернулася до ООН і Міжнародного кримінального суду в надії, що ті посприяють у поверненні уламків розбитого літака. Не допомогло.
Допомогти може (не тільки Польщі, але й Україні та іншим країнам світу, проти яких РФ вчинила злочини) лише повна ізоляція режиму російського президента Володимира Путіна. Треба спочатку посилити фінансові санкції, заарештувати рахунки і нерухомість людей із найближчого оточення Путіна за кордоном, політичного і військового керівництва, оголосити в міжнародний розшук і заарештувати. Виключити РФ з усіх міжнародних організацій, в тому числі і з ООН. Припинити будь-яке загравання з Путіним, аж до розриву дипломатичних відносин із РФ. Після вжиття таких заходів путінського режиму в Росії швидко позбудуться, а майбутні керівники країни самі доставлять Путіна і його спільників, які скоїли військові злочини, до Гаазького трибуналу.
Створений Путіним режим має бути засуджено світовою спільнотою, а самого диктатора – ліквідовано, якщо не припинить війни в Україні та Сирії, не звільнить окупованого Криму та частини Донбасу і добровільно не здасться міжнародному правосуддю.
У ситуації, яка склалася у зв’язку з військовою агресією Росії проти України, відповідно до норм міжнародного права і національного законодавства, ліквідацію Путіна буде визнано законною, за аналогією з убивством Усами бен Ладена. Знищення цього міжнародного терориста, за словами міністра закордонних справ РФ Сергія Лаврова, було виправдано з погляду міжнародного права і права на самооборону. Тоді ж Дмитро Медведєв, будучи президентом Росії, одним із перших привітав президента США Барака Обаму і розділив із ним радість щодо ліквідації «терориста номер один».
Упевнений, Медведєв і Путін розділять спільну радість, коли сидітимуть у міжнародній в’язниці, в одній камері, а не коли їх повісять, як Саддама Хусейна, або розтерзають і вб’ють, як Муаммара Каддафі.
Сподіваюся, що розслідування буде завершене, справу направлять до суду і винних буде покарано.
Одразу після катастрофи я зрозумів, хоч і не мав ще достатніх доказів, що за вказівкою прем’єр-міністра Росії Путіна було розроблено багатоетапну спецоперацію для недопущення візиту Леха Качинського до Катині. У Кремлі не хотіли пускати польську делегацію з президентом Польщі в Катинь на поминальні заходидо 70-річчя Катинської трагедії.
Тут сплелися історія, ідеологія і просто патологічна ненависть Путіна до Качинського, який з усіх лідерів ЄС був принциповим критиком російської зовнішньої політики. Особливо після війни у Грузії, яку польський президент жорстко засудив, назвавши Росію державою-агресором, а Путіна – загрозою світу.
Путін не міг пробачити Качинському візит до Грузії 12 серпня 2008 року разом із президентами України, Латвії, Литви, Естонії та виступ на мітингу в Тбілісі. Цей візит, по суті, зупинив повну окупацію Грузії російськими військами і запобіг арешту президента Михайла Саакашвілі, якому особисто погрожував Путін. До того ж, Качинський обрав зовнішній політичний курс на тісну співпрацю зі США та ЄС і ухвалив рішення про розміщення в Польщі американської системи протиповітряної оборони. Категорично виступав проти будівництва російського газогону «Північний потік-2».
Коротко нагадаю один історичний факт: у квітні 1943 року німці влаштували під Смоленськом, біля села Катинь, розкопки поховання розстріляних енкаведистами полонених польських офіцерів і привезли на транспортному літаку польську делегацію на цей самий аеродром. Автобусами відвезли поляків, представників Червоного Хреста і священиків до місця страти. Делегація провела молебень, зробила фото, узяла деякі речі розстріляних офіцерів, вирушила автобусом на аеродром і тим самим літаком повернулася до Варшави.
Лех Качинський вирішив повторити цей маршрут 70 років потому. У Катині він збирався заявити, що розстріл польських військовополонених є геноцидом поляків, і вимагати від Росії як правонаступниці СРСР, попросити вибачення у польського народу та юридично виправдати розстріляних як невинно убієнних. Про це Качинський заявив в обличчя Путіну ще у вересні 2009 року в Польщі у присутності кількох десятків керівників Європи та інших країн світу.
Це викликало у Путіна роздратування і ненависть до Качинського. Допустити приниження повторно, та ще на “исконнорусской земле”, у Смоленську, Путін не міг. Російська сторона відмовила полякам у їхньому сценарії відвідування Катині. Представники Качинського заявили: якщо їм не дозволять повторити маршрут, буде міжнародний скандал. І Кремль змушений був поступитися, але зробив це цинічно – дав дозвіл на виліт менш ніж за добу до візиту.
Сьогодні вже відомо, що літак був заздалегідь приречений на загибель.
За часів прем’єр-міністра Дональда Туска слідство було під повним контролем спецслужб Росії через їхню тотальну агентуру в Польщі. Туск повністю “ліг” під Путіна і монополію на розслідування справи віддав російській стороні, яка відразу ж поклала всю провину за авіакатастрофу на польський екіпаж і погану погоду.
Наведу приклад: улітку 2010 року в одній із західноєвропейських країн співробітники військової розвідки Польщі отримали від колег США (за їхньою ініціативою) фотозйомку із супутника, де зафіксовано момент підриву польського Ту-154. Польські розвідники відразу зрозуміли, яка це удача! Окрилені успіхом, повернулися до Варшави і доповіли про результати зустрічі. Керівник Служби зовнішньої безпеки Польщі (аналог СБУ) Кшиштоф Бондарик письмово доповів Туску про одержані фотознімки. Туск дав команду заховати все у “довгу шухляду” і відмовився від допомоги США. Американці, дізнавшись про це, заявили, що поведінка польського уряду є зрадою інтересів Польщі і союзників по НАТО.
Ще приклад: того самого літа до посольства Польщі у Москві прийшов офіцер спецслужби Росії, який попросив надати йому і його сім’ї політичний притулок у Західній Європі в обмін на відомості про те, як було сплановано теракт, розроблено і проведено операцію зі знищення польського літака.
Загальновідомо, що в кожному посольстві “під дахом” дипломата працюють розвідники. Діставши таку інформацію, польські дипломати-розвідники відразу ж доповіли про це своєму керівництву, скерувавши письмове повідомлення і заяву громадянина РФ, котрий звернувся до них. Керівники розвідки доповіли Дональду Туску, а він зі свого боку дав команду надіслати всі матеріали і відомості про цю людину до ФСБ Росії.
Дану інформацію документально підтвердив 11 травня 2016 року на закритому засіданні польського Сейму міністр – координатор спецслужб Польщі Маріуш Камінський. Яка доля цього громадянина Росії – невідомо. Швидше за все, він знищений агентами ФСБ.
Цивільний прокурор Марик Пасьєнка, призначений генпрокурором Польщі здійснювати нагляд за розслідуванням справи щодо катастрофи президентського літака (слідство вела військова прокуратура), звернувся безпосередньо до посольства США у Польщі і попросив співробітників ФБР і ЦРУ перевірити без паперової тяганини такі версії про причини авіакатастрофи:
1. Можливість розпилення (створення) штучного туману, що є абсолютно доступним способом із сучасного арсеналу військових.
2. Можливість управління літаком, на якому летів Качинський, на відстані за допомогою відповідних сучасних технологій, особливо після того, як літак пройшов перед катастрофою капітальний ремонт у Росії.
3. Можливість зміни даних курсу посадки, які були на вежі смоленського аеродрому, з якої контролювали політ.
Результати перевірки Пасьєнка просив передати особисто йому. Керівництву військової прокуратури Польщі така ініціатива Пасьєнки не сподобалася і його відсторонили від нагляду за слідством.
Є достатньо обгрунтована інформація, що заступник начальника ГУ Генштабу ЗС Росії, генерал-майор Юрій Іванов (на фото) керував диверсійними групами, які реалізували план знищення польського літака.
Група «зачищення» ФСБ пристрелила всіх тих, хто вижив у авіакатастрофі під Смоленськом. Як це відбувалося – знято на відео мобільного телефону, яке було викладено в інтернеті. За даними американських журналістів, у ЦРУ підтвердили факт убивства поляків, які вижили після катастрофи.
Сам Іванов також прожив недовго. Він, до речі, навчався у Київському вищому військовому командному училищі імені Фрунзе, на факультеті військової розвідки. Закінчив його у 1980 році. У мене навіть є його фото випускника училища. Я з ним особисто познайомився під час роботи слідчим у 1977 році.
За півроку після Смоленської катастрофи тіло Іванова виявили рибалки біля берегів Туреччини. Офіційна версія: військовий розвідник потонув, не розрахувавши власних сил, під час відпочинку в Сирії, на курорті Латакія, у літній резиденції президента Сирії Башара Асада, розташованій за 90 км від місця виявлення трупа.
Колеги Іванова провели власне розслідування і з’ясували, що генерала ліквідували специ таємного підрозділу ФСБ. За моїми даними, це сталося після того, як Іванов напідпитку проговорився колегам зі спецслужб Росії та Сирії, що він, “як Іван Сусанін, завів поляків у ліс під Смоленськом і пустив “Нікою” їм кров”.
І похвалився, що отримав за це на День Перемоги орден з рук Путіна. Учасники застілля не одразу зрозуміли, що за “баба така”. Іванов пояснив, що його “спецура” використовувала високочастотну електромагнітну гармату, названу на честь богині перемоги, а також створила штучний туман на аеродромі за допомогою аерозольних агрегатів, які є на озброєнні.
Під час розслідування обставин знищення польського і малайзійського літаків я встановив, що понад 30 генералів, причетних до різних злочинних спецоперацій у Чечні, Грузії, Україні та в інших країнах, наказ на проведення яких віддавав Путін, загинули за загадкових обставин. Хтось застрелився, хтось “випадково” загинув від кулі на полюванні, хтось вистрибнув з вікна або потрапив під потяг, хтось загинув у ДТП, а про померлих від інфаркту або інсульту годі й говорити. Усі вони були свідками злочинів, замовлених або організованих Путіним.
Тільки один приклад. Полковник Служби внутрішньої розвідки Росії Сергій Третьяков. Він керував спецопераціями російської розвідки у США з 1995-го до 2000 року і попросив політичного притулку в американців. Він прямо звинуватив Путіна у знищенні польського літака під Смоленськом. За два місяці після цього 53-річний Третьяков, який раніше не скаржився на здоров’я, раптово помер у дворі свого будинку. Причина смерті відома ФБР. Але її, як і інформацію, якою він володів, спецслужбами США засекречена.
Зазначу, що в одній з останніх заяв польської слідчої комісії йдеться про вибух на борту: “Різкий стрибок температури складно пояснити якимись іншими причинами, окрім вибуху, особливо коли почалася низка збоїв, зареєстрованих на бортових приладах. Їх зареєстрували в момент, коли зафіксовано останній сигнал системи TAWS”.
Ця заява також підтвердила мої попередні висновки, які я надав Польщі ще у червні 2016 року. На мою думку (і такого висновку дійшов не тільки я, але й інші експерти), першого удару по літаку було завдано високочастотною електромагнітною гарматою “Ніка”. Це якраз те, що самописці зафіксували. Простими словами, гармата вивела з ладу електроніку, розплавивши її, як сир у мікрохвильовій печі. Потім, за кілька секунд, літак підірвали термобаричним зарядом. Лайнер розвалився. Практично всі пасажири загинули. Тих, хто вижив, як я вже зазначав, застрелили.
Під час розслідування я звернув увагу на те, що тіла пасажирів літака були обвуглені і без одягу. Це могло статися за величезної сили вибухової хвилі. Її міг створити термобаричний заряд. Такий розриває навіть легкоброньовану військову техніку. Під час вибуху створюється температура приблизно тисяча градусів, що й обвуглила тіла. Експерти встановили, що пожежі на літаку не було, він не горів. Були лише окремі осередки загоряння, які легко та швидко погасили.
На озброєнні російської армії є ракетно-піхотні вогнемети “Шмель” різної модифікації, зокрема і з термобаричним зарядом. Я зміг знайти інструкцію щодо застосування цієї зброї при злеті й посадці літака.
Паливно-повітряна суміш термобаричного заряду проникла у крила літака через випущені закрилки і в місця, де розміщено шасі, які в цей момент вже були випущені. Підрив аерозольної суміші розірвав літак на шматки в результаті утворення сильної ударної хвилі.
Якщо переглянути фото та відеозйомки відразу після катастрофи, то чітко видно, якими великими були уламки літака. Фотознімки уламків звезених в кучу красномовно підтверджують, що великі уламки літака було спеціально знищено.
У мене є оперативне відео (передане мною польській стороні), де зафіксовано, як співробітники російського МНС розбивають ломами уцілілі ілюмінатори, а ковшем екскаватора і відбійними молотками – великі уламки фюзеляжу літака, що категорично заборонено робити. Робили це навмисно: на ілюмінаторах, обшивці, шасі і на електронному обладнанні літака було залишено специфічні сліди від застосування високочастотної електромагнітної гармати і термобаричного заряду.
Сучасні супутники-шпигуни без особливих зусиль можуть відстежити майже все. Я бачив знімки підриву літака і не тільки їх. Знімки та експертизи вже долучено до матеріалів польської кримінальної справи.
За кілька секунд до підриву літака «вирубили» його електроніку й електричне живлення – це була атака електромагнітної гармати “Ніка”. Потім стався удар термобаричним снарядом, і літак, який був майже біля самої землі, розлетівся на кілька великих шматків і десятки тисяч дрібних осколків.
Спростувати ці мої висновки російська сторона може лише за однієї умови – вона видає Польщі всі уламки літака (в тому числі електронне та електричне обладнання, осколки скла кабіни й ілюмінаторів) для проведення неупередженої міжнародної експертизи. У тому, що незалежна експертиза підтвердить мої висновки та аналогічні висновки інших експертів я не сумніваюся.
У спеціальній лабораторії університету американського міста Акрон приблизно 40 провідних фахівців США, Великобританії, ФРН, Нідерландів, Іспанії та інших країн світу спільно із фахівцями NASA провели різні експертизи про причини авіакатастрофи польського Ту-154. Вони дійшли однозначного висновку – руйнування літака почалося ще в повітрі, до зіткнення із землею, що може бути тільки від підриву літака.
Якби літак дійсно впав із висоти, на якій зачепив березу (як стверджують росіяни), він розпався б на чотири–шість великих шматків і багато пасажирів залишилося б живими. У реальності ж від літака залишилося кілька великих уламків і приблизно 60 тисяч дрібних осколків, а їх розміщення на площі периметром 600 на 700 метрів свідчить, за висновком експертів, про вибух.
Відомий американський патологоанатом професор Майкл Баден провів експертизу тіл загиблих у авіакатастрофі поляків, наданих йому родичами. Фахівець виявив у загиблих емфізему легенів. Цей факт також підтверджує, що на борту літака стався вибух. За інформацією Бадена, під час вибуху виникає перепад тиску, через що відбувається руйнування альвеол легенів і виникає так звана несподівана свіжа емфізема.
16 жовтня 2010 було вбито у себе вдома (тіло скинули в річку) польського експерта з авіакатастроф, професора Технічного університету Сілезії, доктора наук, головного спеціаліста з комп’ютерного управління літаками Еугеніуша Врубеля (колишнього заступника міністра транспорту Польщі), який був у складі слідчої комісії польського Сейму з розслідування причин катастрофи президентського літака під Смоленськом. Він готував експертні висновки для польської прокуратури з аналізом висновків російської комісії (МАК).
Врубель встановив фактичні дані, які вказують на підрив літака і його руйнування ще в повітрі. Його вбили за три дні до презентації російською стороною остаточної доповіді.
Міністр транспорту Польщі Єжи Полячек заявив, що незадовго до смерті Врубель під час приватної розмови на одній міжнародній конференції розповів: він не вірить, що викладені росіянами в аеропорту Смоленськ-Північний уламки якогось літака належать потерпілому польському літаку, який підірвали перед посадкою. Зазначу, що про вбивство Врубеля повідомило всього лише кілька польських опозиційних (на той час) ЗМІ і не повідомило жодне видання у Росії, хоча його робота була тісно пов’язана з діяльністю МАК.
Наголошу, що операція була не одноактовою, а передбачала кілька варіантів. Їх виконували різні підрозділи спецслужб Росії, кожному з яких було поставлено своє завдання та послідовність його виконання.
Перший етап операції називався “Непроханий гість”. Її завдання – розділити візит до Смоленська Дональда Туска і Леха Качинського, надавши статус офіційного тільки візиту Туска, а Качинського – статус приватного.
Цю частину операції Путін успішно виконав за участю Туска, за сприяння президента Медведєва і МЗС Росії.
Мені вдалося встановити, що рішення про розділення візитів Путін і Туск ухвалили ще 1 вересня 2009 року у Гданську. Після заходів із нагоди 70-ї річниці початку Другої світової війни, прогулюючись пірсом набережної, вони таємно домовилися відзначити разом, на урядовому рівні, 70-річчя Катинської трагедії, без участі Качинського.
Російська сторона категорично заперечувала, щоб польська делегація на чолі з Качинським прилетіла на літаку саме на аеродром Смоленськ-Північний, незважаючи на те, що 7 квітня на нього приземлилися Туск і Путін, які спільно провели на урядовому рівні поминальні заходи за сценарієм російської сторони.
Операція, яку проводило ГУ Генерального штабу МО Росії (колишнє ГРУ), мала кодову назву «ІС», що, на думку її організаторів, було триєдністю Росії – історичною, національною і духовною.
Перший складник – Іван Сусанін, російський національний герой, який узимку 1613 року завів загін поляків у ліс на погибель, за що його порубали шаблями, а самі поляки замерзли в лісі.
Другий складник «ІС» відсилає до окупації і розділу Польщі СРСР і Німеччиною у вересні 1939 року згідно з таємним договором між Гітлером і Йосипом (російською – Иосиф )Сталіним, а також розстрілу за його наказом 21 857 польських військовополонених навесні 1940 року.
Третій складник – на честь Сталіна в роки Другої світової війни так назвали найнебезпечніший і найважчий танк – «ІС».
Другий етап операції – не допустити приземлення літака у Смоленську. Слід одразу зазначити, якби військові диспетчери (керівники групи польотів) навмисне не ввели в оману екіпаж польського літака, то, враховуючи високий професійний рівень підготовки командира, другого пілота, штурмана і бортінженера, яким уже доводилося діяти за схожих погодних умов, вони б успішно посадили літак.
Зауважу, що командир літака Аркадіуш Протасюк успішно посадив цей літак на цей же аеродром, коли летів на ньому як другий пілот 7 квітня 2010 року з делегацією на чолі з Туском.
Аеродром, на який мав приземлитися польський Ту-154, за своїм статусом військовий. Таким самим був і літак президента Польщі. У військовій авіації діють інші правила безпеки польотів, ніж у цивільній. Якщо коротко: у цивільній авіації рішення про приземлення ухвалює командир літака, а на військових аеродромах і для військових літаків рішення про дозвіл або заборону приземлення ухвалює винятково керівник польотів, а не командир екіпажу!
Коли “раптово” з’явився туман, який був нижче від допустимої норми видимості, установленої для приземлення на аеродромі, керівник польотів і керівник зони приземлення знали, що, згідно з інструкцією гарантування безпеки польотів на аеродромі Смоленськ-Північний і федеральними правилами РФ про безпеку польотів, саджати літак заборонено. Слід було негайно закрити аеродром, заборонити командиру польського літака заходити на приземлення і спрямувати його на аеродром у Внуково, який було визначено Москвою як запасний. Так учинили з російським військовим транспортним літаком, який віз транспорт для польської делегації. Але не у випадку з польським Ту-154.
Керівник польотів доповів Москві про неможливість посадити літак через погодні умови. Але звідти дали команду завести літак на приземлення. Керівник польотів, будучи військовим, підкорився злочинному наказу вищого начальника, знаючи, що ніхто не має права втручатися у службову діяльність під час ухвалення рішень. Він зобов’язаний був виконувати приписи федеральних правил та інструкцію аеродрому, що регламентують безпеку польотів, а не наказ із Москви.
Керівник групи польотів полковник Микола Краснокутський, керівник польотів підполковник Павло Плюснін, керівник зони приземлення майор Віктор Риженко навмисно ввели в оману екіпаж, що він точно заходить на приземлення (військові диспетчери повторювали: “На курсі, на глісаді”). Насправді літак заводили на приземлення під кутом “пікірування” – більше ніж на 150 метрів лівіше від смуги і приблизно за 500 метрів від її краю. Цю відстань підтвердила московська технічна комісія.
Якби керівники польотів завели літак на смугу приземлення, то Ту-154 приземлився б нормально навіть майже наосліп.
Технічні фахівці, які описували стан приладів літака, зафіксували цікавий факт: показники висотоміра на екрані командира літака і штурмана відрізнялися більш ніж на 50 метрів. Це смертельно для літака за поганої видимості. І жоден із членів екіпажу не міг би перемкнути висотомір, не встаючи з крісла.
Експерти переконані, що за допомогою сучасних технологій в електронних системах літака і на вежі аеродрому було вчинено маніпуляції. Грубо кажучи, військовий хакер, зламав систему захисту, одночасно проникнув у комп’ютери польського літака і керівників польоту на вежі аеродрому, зробив корекцію параметрів курсу і кута приземлення літака, збільшивши кут глісади, що і без підриву літака призвело б до катастрофи. Помітити цю підміну на моніторі комп’ютера було практично неможливо.
Експерти стверджують, що на озброєнні ФСБ і спецназу Генштабу ЗС Росії є переносні електронно-технологічні пристрої, за допомогою яких можна було проникнути в електронну систему польського літака і радіолокаційну систему посадки (РСП-7М2), яка була на вежі аеродрому, і змінити курс польоту літака, кут глісади перед посадкою на висоті 300–400 метрів, перебуваючи недалеко від вежі.
Фахівці вважають, що встановлені відхилення у відстанях від курсу посадки (на 150 метрів лівіше від посадкової боку, недоліт до неї, приблизно на 500 метрів) і різниця в показаннях висотомірів були результатом одночасного проникнення у комп’ютерні системи літака і на вежі аеродрому і здійснення відповідного коригування курсу і глісади посадки літака, що і без його підриву призвело б до катастрофи. Через сильний туман помітити цю підміну було практично неможливо.
15 січня 2012 року на одному з українських телеканалів показали сюжет, у якому фахівці за допомогою комп’ютерної графіки продемонстрували, як можна створити штучний туман, а за допомогою відповідного технологічного приладу коригувати захід літака на посадку, змінювати кут і висоту посадки. Фахівці стверджують, що досить збільшити кут посадки всього лише на кілька градусів – і на літак чекає неминуча загибель.
Увечері 27 жовтня 2012 року у підвалі власного будинку дружина виявила повішене тіло свого чоловіка, бортінженера літака Як-40 Ремігіуша Муся, який був на борту літака у складі екіпажу, який приземлився у Смоленську незадовго до катастрофи президентського літака. Мусь у своїх свідченнях слідству стверджував, що чув переговори російських керівників польотів аеродрому Смоленськ-Північний і екіпажу Ту-154. Згідно з його свідченнями, екіпажу президентського літака рекомендували знизитися до висоти 50 метрів для ухвалення рішення про посадку або відхід на друге коло. Тим часом у стенограмах переговорів мова йде про зниження до 100 метрів. Експерти встановили, що останні секунди переговорів, на яких мало бути зафіксовано на самописці “чорного ящика” розмову про 50 метрів, про які говорив Мусь, були стерті.
Міністр оборони Антоній Мацеревич подав у генеральну прокуратуру Польщі офіційну заяву про притягнення колишнього прем’єр-міністра Дональда Туска до відповідальності за вчинення “дипломатичної зради”, яка завдала шкоди інтересам держави.
Польська прокуратура висунула обвинувачення керівнику і двом посадовим особам канцелярії уряду Польщі, який очолював Туск, а також двом співробітникам посольства Польщі у Москві. Генеральному прокурору Польщі подано матеріали, у яких ідеться про “тісну співпрацю” польських і російських спецслужб, щоб розслідування вели в потрібному для Росії напрямі, про те, як ФСБ контролювала через свою агентуру в Польщі розслідування справи, яку вели колишні польські військові прокурори. Проти них уже порушено справу.
Серед офіцерів збройних сил Польщі виявили трьох агентів спецслужб РФ. Їх уже засуджено. Є інформація, що генерал Іванов координував процес операції зі знищення літака Качинського з одним зі старших офіцерів військової розвідки Польщі, якого свого часу завербувало ГРУ Росії.
Слухаючи офіційні заяви польської сторони про результати розслідування, радію за колег. Вони підтверджують мої попередні висновки і достовірність зібраних даних.
Наприклад, польські слідчі встановили, що велику частину медичної документації загиблих було сфальсифіковано, росіяни підмінили деякі тіла, про що я писав ще в 2016 році. Я стверджував, що не могло бути “залізної” берези, яку нібито зачепив крилом літак і від удару об землю розвалився. Одразу було зрозуміло, що літак не долетів до берези. Уламки літака почали падати за 40 метрів до місця аварії. Пізніше і це було підтверджено експертами.
Моє розслідування – неофіційне, його висновки – не остаточні і не обов’язкові для слідства і суду.
Але воно проливає світло на багато обставин і дає підставу зробити висновок, що катастрофа польського президентського літака була терористичним актом, організованим Путіним. Остаточні висновки має зробити Міжнародний трибунал у Гаазі, перед яким повинні постати в ролі обвинувачених Путін, Медведєв і керівники спецслужб Росії.
На завершення зауважу, що сьогодні остаточні результати розслідування знищення як польського президентського літака Ту-154, так і малайзійського МН17 з юридичної площини давно перейшли в геополітичну. Доля цих справ буде залежати не від справедливого правосуддя, а від сильних світу цього, які отримують мільярдні прибутки, ведучи закулісні ігри і торги на крові і пам’яті загиблих…
Більше про результати розслідування можете прочитати в газеті «Україна молода»:
- «Катинський злочин без покарання» (06.04.2016) –
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2796/196/97535/ - «Катинь-2 – злочин Російської Федерації» (8-9.04.2016) –
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2797/283/97562/ - «Непроханий гість» (13.04.2016) –
https://umoloda.kyiv.ua/number/2799/283/97608/ - «Операція «ІС» (15-16.04.2016) –
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2800/283/97638/ - «Ніка» – убивця (28.04.2016) –
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2806/283/97837/ - «Кремль – убивця» (05.05.2016) –
https://www.umoloda.kiev.ua/number/2808/283/97877/
«Бумеранг для Путіна» (31.05.2016) –
а також на сайтах «Український репортер» – див. тут:
- https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/999017183606190/
- https://www.facebook.com/ukrreporter/videos/1000405870133988/
«Гордон» – див. тут:
«Обозреватель» – див. тут:
https://www.obozrevatel.com/ukr/abroad/yak-z-givi-general-rozpoviv-chim-zbili-litak-kachinskogo.htm
Користуючись нагодою хочу подякувати цим віданням та всім тим (прізвища яких не можу назвати), хто допомагав мені в проведенні розслідування.
Бережи вас Бог!
Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, генерал-лейтенант СБУ
