Нарешті держава відкорегує церемонію почесного вшанування полеглих героїв. Про це постійно писав “Український репортер”
“Втрати на фронті. Чому міністр оборони і начальник Генштабу не приїдуть провести свого воїна в останню путь?”
Під таким заголовком “Український репортер” 8 березня розмістив статтю.
Ми розповіли про чорну звістку з фронту. Про те, що знову до чиєїсь сім’ї привезуть домовину з тілом полеглого воїна. Невимовне горе спіткало чиюсь родину. На превеликий жаль, майже кожного дня подібна жахлива звістка прилітає до того чи іншого села, міста. Люди стають навколішки, зустрічаючи свого загиблого соколика.
Нам, в редакції, відомо про настрої громадськості. А люди й кажуть: нехай би приїхали провести свого воїна в останню путь міністр оборони, начальник Генштабу… Це було б правильно. Бо вони відповідають за своїх солдатів, зобов’язані їх берегти. Але високе начальство не приїде. Не положено по статусу і рангу. Тому ми, журналісти й порушили цю злободенну тему.
Як відомо, на території міноборони є Меморіальний комплекс вшанування пам’яті військовослужбовців Збройних Сил України, які загинули за свободу, незалежність та територіальну цілісність України, світовий мир та порядок.
Торік, 4 жовтня у статті «Дзвін пам’яті й забуті солдати» «Український репортер» розповідав про «голос» Дзвону Пам’яті:
“В Міністерстві оборони є щоденний поминальний ритуал – удари дзвону, залежно від кількості загиблих у цей день.
3 жовтня 2019 року Дзвін тричі озвався до світу. Почуйте люди! Казенна звістка нашого мілітарного відомства сповіщає: «Цього дня у 2014 році внаслідок збройної агресії РФ загинули українські захисники:
Капітан Литвинов Іван Олександрович.
Старший солдат Хруль Олександр Григорович.
Солдат Шешеня Вадим Валерійович.
Дзвін мав би п’ять разів озватися до світу, але не зміг. Не дозволено. Не було такого наказу. З жовтня 2014-го на полі бою, стоячи в обороні Донецького аеропорту, впали п’ятеро синів України. Запримітьмо на віки вічнії: п’ятеро! А подзвін… лише по трьох.
Кого ж не побачили? Сергія Андрєєва (позивний Каспер), Святослава Горбенка (позивний Скельд). А все тому, що вони воювали в загоні Добровольчого українського корпусу «Правий Сектор», тобто добровольцями. Хоч ці хлопці й билися пліч-о-пліч з армійцями на тій аеропортівській твердині проти путінської орди, однак у Міністерстві оборони України їх вважають чомусь «чужими» – не військовослужбовцями, себто. Яка кричуща несправедливість! Поділили захисників Вітчизни на своїх і чужих. Невігластво, якого світ не бачив.
Усі п’ятеро загинули в одному бою. Мені розповідали, що Скельд під обстрілами допомагав виносити поранених десантників у безпечне місце, яке знаходив у тих мурах-терміналах. Нині ж міноборонівський циркуляр засвідчує, що подзвін на пошанування подвигу таких воїнів як Скельд не повинен лунати. Але ж Скельд не є чужим для військового відомства. Йому було посмертно присвоєно офіцерське звання – молодший лейтенант запасу”.
Очевидно, матеріали “Українського репортера” не пройшли повз увагу керівництва держави.
Сьогодні, 11 березня Президент України Володимир Зеленський під час представлення нового міністра оборони Андрія Тарана окремо наголосив на важливості вшанування бійців, загиблих на сході України.
«Наразі розробляється церемонія почесного вшанування кожного героя, який віддав своє життя за Батьківщину. Ми всі молимо Бога, щоб таких церемоній було якомога менше. Але поки що в нас триває війна, і пам’ять кожного, хто загинув заради України, буде вшанована належним чином», – сказав Володимир Зеленський.
Глава держави нагадав, як на батьківщину повертали тіла екіпажу та українських громадян, які загинули в авіакатастрофі літака МАУ в Ірані у січні цього року. «Тоді я звернувся до Міністерства оборони й попросив розробити таку ж церемонію на високому рівні для кожного героя, який повертається з Донбасу», – повідомив Президент.
Володимир Зеленський наголосив, що впродовж найближчого тижня за участі нового міністра оборони, начальника Генерального штабу та Міністерства у справах ветеранів має бути розроблений такий план.
«Ми готові допомогти на майданчику Офісу Президента. Я особисто теж хочу займатися цією розробкою, щоб у кожному містечку, куди повертаються наші герої, ми не просто ставилися з повагою, а щоб це було на найвищому рівні, який існує у світі», – зазначив Глава держави.
Фото на головній: 2018 рік. Солдата 28-ї бригади Павла Білика, який загинув від кулі снайпера, навколішки зустрічали в рідному селі на Вінниччині.
Фото із сайту Цензор.нет
