Ми вже не вбиваємо російських окупантів – ми їх жаліємо. Що засвідчують фронтові зведення
Інформаційне зведення з фронту: російські окупанти гатять по наших позиціях.
Як передає штаб операції Об’єднаних сил, упродовж минулої доби, 13 листопада, “на ділянках відповідальності українських підрозділів зафіксовано п’ять порушень домовленостей з боку збройних формувань Російської Федерації та її найманців. Так, проголошений режим припинення вогню ворог знехтував поблизу Кам’янки, застосувавши міномет калібру 82 міліметри. Неподалік Водяного противник здійснив постріли з автоматичного станкового гранатомета та ручного протитанкового гранатомета. А в районі населеного пункту Мар’їнка зафіксовано відкриття вогню ворожим снайпером”.
Зверніть увагу, шановні читачі: українське військове командування чомусь не повідомляє, як довго тривали обстріли, скільки їх було, чи прицільно били заграбники. Це робиться свідомо? Щоб українці не знали, яким саме був ворожий вогонь? Ми знаходимося на своїй землі, обороняємо її від оскаженілого ворога, від лиховісної кремлівської орди і – боїмося! Це ж як треба “опанувати” військове мистецтво боротьби, щоб обрати таку тактику замовчування?! Ні, не ми, не народ, боїться! А окремі військові начальники, високі цивільні чини на верхніх щаблях влади! Аби не прогнівити Путіна! Українські воїни не бояться – це надзвичайно хоробрий, мужній лицарський загін!
Читаємо далі фронтове зведення.
“Для збереження життя та здоров’я українських захисників, наші воїни дали адекватну відповідь, після чого ворожий вогонь було припинено”.
Запитання: яких втрат завдано загарбникам, нападникам? Скількох поранено, вбито? Невідомо! Мовчать генерали. Тоді по кому ж ви стріляли? Ми били прицільно чи – в повітря, по горобцях та воронах? Дайте відповідь українському народові! А відпровіді нема. І не буде, схоже. Така дивна тактика цієї, окопної, війни.
Нещодавно ми вже акцентували увагу на цій болісній темі у статті “Коли дамо по зубах російським окупантам? Щодо ситуації на фронті”.
Вкотре наголосимо: російська орда калічить і вбиває наших захисників, а українське військове командування називає це «провокаціями», «нахабними», «зухвалими» і «підступними» діями.
До речі, якщо заглянемо у словник, то прочитаємо, що слово «нахабний» означає (про людину) – поводитися непристойно, зарозуміло, грубо, з викликом, без морально-етичних норм.
Українські генерали усе ще чекають, що путінські вбивці, кати, крадії чужих територій, терористи будуть поводитися на нашій землі ввічливо і шанобливо? Вони сподіваються, що на війні не буде «підступних» дій? Уже в кожному селі, містечку, не кажучи про великі міста, є могили наших славних воїнів, які загинули в борні з цією бандою. На превеликий жаль, маємо вже новітні військові кладовища. Отож до нашої оселі увірвалися не «зухвалі» і не «нахабні» чужинці, а кровожерна, озвіріла, грабіжницька орда. Вона нікого не жаліє – ні старих, ні малих. Чому ж боїтеся, панове генерали, назвати цю наволоч цими словами, сором’язливо ховаючись за евфемізмами? Бийтеся з оскаженілим ворогом не заявами, а шквальним свинцевим вогнем з усіх можливих калібрів, щоб ця банда стікала кров’ю на нашій землі! А якщо вже й виступаєте з ультиматумами, то це мають бути справжні, а не паперові ультиматуми. Щоб український народ нарешті побачив вашу залізну рішучість, ваше тверде й могутнє слово, а не обіцянки-цяцянки, не пустопорожню балаканину.
Приміром, на початку вересня штаб ООС повідомив: “У відповідь на обстріл підрозділи Об’єднаних сил застосували наявні вогневі засоби та дали збройним формуванням Російської Федерації гідну відсіч. Втрати противника уточнюються”.
Після цієї інформації минуло вже два місяці, однак український народ усе ще не дочекається новини про те, скількох окупантів було вбито, а скількох – поранено. Як назвати таку забудькуватість в умовах війни?
Читаємо у фронтовому зведенні: «Нахабні дії російсько-окупаційних військ безкарними не залишилися, адекватним вогнем у відповідь зі штатного озброєння оборонці Водяного рішуче подавили ворожу активність та змусили противника припинити обстріли». Знову запитуємо командування ООС: скількох терористів було знищено або ж поранено? Невідомо. Нам хочеться вірити в адекватний і рішучий вогонь з української зброї. Але який результат? Український народ має бути упевненим, що наші воїни дають ефективну відсіч кремлівській орді.
Малюнок Андрія Петренка.
