Євген Дудар: “Ми розгубили лицарів, натомість наплодили рабів” (+відео)
В «Українському домі» 10 квітня «гостював» наш, вкраїнський гумор. Аншлаг. Добре знані, славетні майстри розмовного жанру, популярні естрадні співаки, поети… Це була чудова «Феєрія гумору», яку організував Роман Нагірний.
Коли на сцену вийшов письменник Євген Дудар, промовивши, що буде читати сатиру, то, можливо, дехто із глядачів подумав, що зараз «покотиться» якесь легеньке й веселеньке колесо сміху. Але це було щось інше – жорстке, колюче, зболене, з вистражданими переживаннями за долю рідного народу. Це було неймовірно влучне Слово про те, які ми є, якими були і чому так натужно й тяжко йдемо дорогою волі, свободи.
А виступ Євгена Михайловича називається так: «До Батька. І молитва, і сповідь». Він звертається до нашого великого Пророка, до Тараса Шевченка.
Надзвичайно актуальний для сьогодення твір. Що не фраза, то в десятку. Ось послухайте:
«…На шляхах довгої і тернистої історії ми розгубили лицарів, натомість наплодили рабів, що звикли скнидіти в імперському хліві, облизуватися, коли їм плюють у вічі і цілувати руку, яка їм сучить дулю… Бо вони знову прагнуть тухлятини московського кремля».
Це написано було давно, як каже Євген Михайлович, «за тепла», себто у травні, у 1991-му. Ще напередодні проголошення Незалежності України. Гай-гай, скільки літ спливло, а як зачіпає за живе! Як шмагає знавців «азіровки», які «готові вивчити навіть мавп’ячу мову, аби не говорити своєю»…
Сотні й сотні разів письменник-сатирик читав «До батька…» зі сцени – з великої, з малої. А було й таке, що не давали мовити, скажімо якось на Луганщині. На вухо нашіптували деякі радники-порадники, мовляв, «не варто налаштовувати проти себе людей». А іноді й підказували, що варто прочитати «щось смішне», бо, мовляв, мер міста, де виступав Євген Дудар, росіянин за паспортом. Ну, щоб цей чоловічок не відчував дискомфорту від гострого слова.
А одного разу на Луганщині, в сільських клубах стали вимикати (як по команді) світло. І саме у той час, коли на сцену виходив зі своїм Словом до Шевченка Євген Дудар. У таких ситуаціях Євген Михайлович звертався до глядачів: «Не хвилюйтеся, цей твір я знаю напам’ять!» І читав…
«Дайте моєму народові кебети, щоб у своїй господі відчути себе господарем!».
Коли, коли ж це станеться? Коли позбавимося від різної шушвалі?
«Знишплошліть якогось убивчого фунгіциду на погань усяку, що обсіла нашу землю! Знишплошіть…»
І учора глядачі дуже тепло сприйняли цю «сповідь-молитву». Зала вибухнула оплесками, довго не відпускаючи письменника зі сцени. Прокотилося залом: «Слава Україні!». Люди почали підніматися зі стільців. Отаке воно, Слово до Батька.
Світлана КОВАЛЬОВА, Леонід ФРОСЕВИЧ
Фото: “Український репортер”
