Творчий тандем Анатолія і Богдана Гнатюків показує на сцені сучасну політичну драму
Країна живе майбутніми парламентськими виборами. Так співпало, що у вітчизняних театрах все частіше ставлять вистави жанру політична драма.
Йдеться не про далеке минуле, а про нинішнє життя-буття. Дві вистави драматурга Богдана Гнатюка («Кафе «Республіка» і «Украдена краса»), що йдуть на сцені Київської академічної майстерні театрального мистецтва «Сузір’я», засвідчили: тематика прийшлася до серця і душі широкій публіці. Тому – аншлаги, популярність, широкий розголос.
В обох виставах грає Анатолій Гнатюк, народний артист України, актор Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка. Грає у виставах сина Богдана. Блискучий тандем!
В «Кафе «Республіка» в Анатолія Гнатюка роль Теплицького – лідера політичної партії «Оборона ідеалів», керівника парламентської фракції. А головний герой – однопартієць Теплицького Харитон Дальній (актор Назар Борушок), молодий політик. Він постає перед народом запальним оратором, полум’яним промовцем, що захоплює яскравими гаслами про рівність, соціальну справедливість; у нього є амбітні плани швидкого реформування країни. Але ми бачимо на сцені, як Харитон Дальній під впливом обставин стає геть іншим, поступово занурюючись в болото зради і ґешефтів.
Це ж так типово для сьогоднішнього політичного життя країни, коли за величезні гроші продаються місця у виборчих партійних списках, коли популізм претендентів на теплі місця у владі сягає космічних висот. Політики, які не брешуть, – велика рідкість нині.
Не треба вмикати телевізор, щоб переглянути пряму телетрансляцію із сесійної зали Верховної Ради – варто подивитися «Кафе «Республіка» (актори: Анатолій Гнатюк, Сергій Калантай, Олексій Паламаренко, Лідія Семесюк, Ірина Сопіт, Назар Борушок).
Автор п’єси показав характерну поведінку депутатів, їхню манеру розмовляти, хизуватися, виставляти наперед свої заслуги… Яскраво, з притаманним йому акторським куражем грає роль Анатолій Гнатюк: на сцені бачимо і людину, що смакує «вершками» безбідного парламентського життя, і розлюченого керівника партії, який ладен розтерзати відступника Харитона, оскільки партія розпадається, і досвідченого бунтівника, який підтримує рішучі дії з блокування парламентської зали. Гнатюк грає витончено, у нього усе дуже вдало: і жести, і міміка, і пластика… Вжитися в образі на сто відсотків – це ж про Гнатюка. Зрештою, і харизма Гнатюка заворожує глядачів. Утім, і колеги Анатолія Васильовича по сцені грають блискуче.
Одного разу в інтерв’ю Анатолій Гнатюк скаже кореспондентам “Українського репортера”:
«Дуже шкода, що ми залежимо від тих політиків, які — за кулісами життя. Виявляється, ми у їхній колоді карт — пішаки… І вони “грають” на нашому житті, на житті цілого народу. Водночас у нас — прекрасна країна, чудові люди, гарна земля. Чому ж так відбувається, що упродовж багатьох років не можемо побудувати по справжньому вільну, багату країну? У нас все для цього є! Чому на початку Незалежності ми не зробили такий потужний економічний ривок, як сусідні країни? Що відбувається? А ми знаємо причини — це, на жаль, наша зрадлива влада, яка нас постійно зраджує…»
«Пішаки у колоді карт». Ця фраза якраз і характеризує те, що відбувається в Україні. Невже наш народ приречений вічно бути під п’ятою олігархату? Якщо позбуваємося одних товстосумів, на зміну їм приходять інші – такі ж зажерливі, цинічні, брехливі. А є «золота п’ятірка» (чи, може, й десятка), яка присмокталася до ресурсів України після проголошення Незалежності. За допомогою ґешефтів, ваучерних та інших комбінацій-махінацій вони загребли мільярди, і все їм мало… Вони нікого й нічого не бояться, у них все «схоплено», вони проводять своїх людей до парламенту, розставляють на ключові пости в міністерствах і відомствах. Вони перетворили країну на свою вотчину. Будь-яка їхня забаганка стає реальністю.
Хочеш найвищу нагороду? Одержуй Героя України. Погони генерал-полковника, а то й генерала армії (!), для помічника чи радника? Будь ласка! Пришивайте «цацки» на мундири. Забаглося проковтнути 20 гектарів лісу на околиці Києва – запускається схема дерибану, і зелений масив уже в кишені. Якщо когось із опонентів треба посадити до буцегарні – нема проблем, організовуються «маски-шоу», і противник «париться» на нарах.
Олігархи все можуть. На жаль.
***
Якось один із авторів цих рядків розмістив у пресі журналістське розслідування про те, як держава позбулася 20 гектарів лісу, що неподалік столиці, поблизу Одеської траси. Власником – на підставі сумнівних документів – став олігарх. Під час інтерв’ю він відкрито заявив, погодившись з автором викривальних статей, що в комбінації з лісом дійсно спрацювала тіньова схема. І навіть не боявся, що журналіст розкаже в ЗМІ про підставних землевласників, про те, як тодішня облдержадміністрація погодилася грати у цій схемі. Ліс пустили під сокиру, тут згодом вимурували маєтки.
А що олігарх? Він тоді хизувався в розмові з журналістом своїми високими зв’язками у владі, тішився, що ось-ось йому «дадуть» Зірку Героя України (саме «дадуть»). А ще згадував свої бурхливі молоді роки в середині 1990-х, коли панували «братки» в багатьох містах. Чомусь розповів про те, як одного разу його затримала прокуратура за підозрою у вбивстві двох міліціонерів поблизу Республіканського стадіону. Однак через кілька днів звільнили – не було доказів…
Після виходу статті про крадіжку лісу прокуратура порушила кримінальну справу. Розслідування тяглося довго, його то закривали, то знову продовжували… Зрештою, справа й замулилася.
Якою ж була доля “героя” статті? Він став народним депутатом України. Його (як він і планував!) було удостоєного найвищого звання – Героя України. Через деякий час грянула Революція Гідності, прізвище цього магната стали згадувати в ЗМІ. Висловлювалося припущення, що цей олігарх може бути замовником вбивства журналіста, Героя Небесної Сотні Василя Сергієнка з Черкащини. На жаль, слідство так і не з’ясувало (чи не забажало цього зробити), хто ж був реальним замовником злочину.
Ми навели лише деякі факти із життя олігархату в Україні.
***
Подібну вседозволеність грошових тузів драматург Богдан Гнатюк майстерно показав у виставі «Украдена краса», сюжет якої побудований на темі поцуплених мистецьких шедеврів. У головній ролі – Анатолій Гнатюк. Його персонаж – журналіст Роман, перед яким – питання: чи варто продати за високий гонорар якійсь редакції викривальну статтю про витівки олігарха Рижова?
Зрештою, з підтексту п’єси розуміємо, що йдеться не тільки про журналістський заробіток за вельми кримінальних обставин у провінційному готелі (саме тут мешкає журналіст Роман), але й про людські вчинки, коли доводиться вибирати між добром і злом, між правдою і брехнею. І як вчинити журналістові, коли над нам нависає «тягар правди», бо мусить розкрити світу очі на щось жахливе?
«Украдена краса» – глибока п’єса, соціально загострена. Це – яскраве театральне слово популярних і талановитих українських митців про нашу особливу політику.
– Ми живемо в такий час, коли неможливо бути поза політикою, – вважає Анатолій Гнатюк. – Він – дуже важкий для країни, утім, це ще й час нових можливостей, час героїв. Тому письменники, драматурги, режисери, актори мають гостро відчувати його.
***
Сьогодні, 12 червня в Анатолія Гнатюка – День народження. Ми щиро вітаємо уславленого народного артиста України зі славною датою і зичимо йому сонячного настрою, творчого натхнення, нових чудових ролей в театрі і кіно! І нехай завжди у вашому виконанні, пане Анатолію, лунає прекрасна, дивовижна пісня на струнах добра, любові та щастя!
Леонід ФРОСЕВИЧ, Світлана КОВАЛЬОВА
Фото «Українського репортера»
Відеоінтерв’ю з Анатолієм Гнатюком:
https://youtu.be/zPXeKjqnxu8
https://youtu.be/VV7SbrAKIvs
https://youtu.be/866AvDwFnkM
Про Анатолія Гнатюка читайте також:
- Народний артист Анатолій Гнатюк: “Шельменко-денщик” дарує воїнам оптимізм, надію і віру” (+відео)
- Анатолій Гнатюк найбільше любить зустрічати Новий рік із сім’єю
- В «Кафе «Республіка» показали філію Верховної Ради
